§ 1. Зони неолітичних культур в Євразії

Перехід людства на неолітичний ступінь розвитку на різних територіях відбувався не одночасно. Різним був і характер неолітичних культур. Найраніші культури цього часу, для яких уже були властиві всі ознаки епохи (землеробство, скотарство, кераміка), склалися у країнах Ста­родавнього Сходу і в Середземномор'ї.

Однією з найбільш ранніх відомих науці неолітичних культур на Ірак- і ському плоскогір'ї є культура Джармо, що датується VII-VI тисячоліттями до н.е. Поселення Джармо являє собою житловий горб (тель) площею по­над 10 га. Тут досліджено вісім культурних шарів загальною товщиною до 5 м. Виявлено рештки невеликих глинобитних жител площею 12 м² кожне з вогнищами-печами для випікання хліба. На наявність дверей у житлах вказують камені з виямками —підп'ятники. Мешканці Джармо розводили овець і кіз, вирощували два сорти пшениці і ячмінь. Кераміка Джармо товстостінна, округлодонна, майже без орнаменту; до глини, з якої її виготовляли, додавали полову.

Цікаві ранньонеолітичні пам'ятки і культури, відкриті в Палестині (Ієри-хон), Малій Азії (Мерсін, Чатал-Гуюк, Хаджілар та ін). Поселення Ієри-хон було вже укріплене кам'яною стіною з баштами. Тут виявлено доке-рамічні й керамічні шари. В докерамічний час у користуванні був кам'яний посуд. Кераміка з'явилась на початку VI тисячоліття до н.е. Основним заняттям мешканців поселення було землеробство.

Поселення Чатал-Гуюк у Малій Азії (Туреччина) — одне з найбільших неолітичних поселень на Близькому Сході. Товщина культурних наша­рувань тут перевищує 20 м. Поселення було обнесене глиняною стіною, що місцями збереглася. Житла мали плоску покрівлю, складалися з кількох малих кімнат, що вели до однієї спільної, більшої за розмірами. У житлах під долівкою виявлено поховання. Померлих клали на бік у скорченому стані, посипали їх здебільшого зеленою фарбою, рідше червоною. В Чатал-Гуюку відкрито і досліджено унікальні зразки первісних святилищ з культо­вими статуетками та настінним розписом із зображеннями крилатих дра­конів і фігурок безголових мерців. Тут же, крім інших знахідок, зібрано велику кількість зразків первісної пластики — статуетки людей, фігурки тварин тощо.

Ранні землеробські культури, споріднені з культурами Месопотамії та Ірану, виявлено і в Середній Азії, зокрема в Туркменії. На великій площі розкопано тепе (житловий горб) Джейтун. Як і в Джармо, тут виявлено залишки глинобигних жител, велику кількість кам'яних і кістяних знарядь, у тому числі серпи з крем'яними вкладишами, а також дрібну глиняну пла­стику. Кераміка Джейтуна плоскодонна, прикрашена простим розписним орнаментом, виготовлялася з домішками полови. Основним заняттям меш­канців поселення були вівчарство та розведення кіз. Знали вони й землероб­ство. Датується поселення і джейтунська культура VI тисячоліттям до н.е.

В Європі неолітичні культури з'явилися в VI—V тисячоліттях до н.е. Внаслідок нерівномірності історичного розвитку на деяких північних територіях Європи й Азії неолітичні культури почали виникати лише в IV тися­чолітті до н.е. На Балканах до числа ранніх неолітичних культур належить культура Кріш-Старчево. У Подунав'ї і Центральній Європі та Прикарпатті давно відома культура з лінійно-стрічковою керамікою. Також давно відкрито культуру Ертебелле (Ютландія) та багато інших.

Неолітичні культури Європи різняться за характером знахідок та основ­ними видами занять. У межах Східної і Центральної Європи чітко вирізня­ються дві великі області, або зони, культур — південна, землеробсько-скотарська, і північна, мисливсько-рибальська.

До південної зони належать культури Балкан і Подунав'я, Закарпаття і Прикарпаття—дунайська, або культура лінійно-стрічкової кераміки, Кріш-Старчево, альфельдська, тиська, буковогорська, а в Україні — буго-дні-стровська. Кераміка цих культур досить досконала: зазвичай, вона плоско­донна, представлена кількома формами горщиків, мисок, чашок, при­крашена найчастіше спірально-меандровим орнаментом, інколи вже роз­писана фарбами. Носії цих культур за антропологічними даними належать, в основному, до різних варіантів середземноморського типу. Обряд поховання — скорчене трупопокладення на боці, руки перед обличчям — властивий і мезолітичним могильникам.

До культур північної зони належать Ертебелле, нарвська — у Прибал­тиці, волго-окська ямково-гребінцевої кераміки — в лісових районах Схід­ної Європи, неманська—в Білорусі, дніпро-донецька — у Подніпров 'ї і на Лівобережжі України, волго-камська — на Середньому Поволжі та багато інших. Споріднені мисливсько-рибальські культури цієї зони відомі також і в Заураллі та Середній Азії — горбуновська, кельтимінарська тощо. Основними заняттями населення північної зони були мисливство, рибаль­ство і збиральництво. Кераміка примітивна, переважно гостродонна, при­крашена прямолінійними композиціями з відбитків гребінця, кінця палички

Карта 4. Пам 'ятки неоліту України.

/-- неолітичні стоянки, поселення і могильники. 1 —Дякове; 2 — Заставне', 3 --Незвисько; 4— Торське; 5 — Баїв; б — Луцьк; 7 — Ольшаниця; 8 — Грині; 9 — Микільська Слобідка; 10 —Гришієка; 11 —Погорілівка; 12 —Лизогубівка; 13 — Устя Оскалу; 14—урочище Бондариха; 15 — острів Сурський; 16 —острів Шулаїв; 17 — Маріуполь; 18 — Василівка, Вовниги; 19 — Кам'яна Могила; 20 —Долинка; 21 — Кая-Араси; 22 — Заміль-Коба, Таш-Аїр; 23 — Самчинці; 24 — Сокільці; 25 — Саврань; 26 —Деріївка; 27— Сороки.

або прокресленими лініями і насічками. На відміну від південних культур, тут зустрічається, зазвичай, одна форма посуду — широко відкритий гор­щик, рідко знаходять ще мисочки. Носіями культур північної зони були люди пізньокроманьйонського типу, північні європеоїди, в Заураллі — люди з помітними монголоїдними рисами. Обряд поховання — випростане трупопокладення.

На межі районів поширення землеробсько-скотарських і мисливсько-рибальських культур нерідко трапляються пам'ятки, що мають риси, властиві обом зонам.

Відмінності між культурами північної і південної зон Євразії зберігаються і в мідному віці.