§ 2. Культурно-територіальне членування пам'яток України

На території України відомо понад 400 мезолітичних стоянок, чотири могильники та ряд окремих поховань.

Питання культурно-територіального членування цих пам'яток у нас вперше було поставлене П. П. Єфіменком у 1924 р. Пізніше цій проблемі, а також періодизації і хронології мезоліту присвятили свої праці М. Я. Ру-динський, М. В. Воєводський, О. О. Формозов та інші. В наш час пам'ятки цієї епохи вивчають О. П. Черниш,Д. Я. Телегін, В. Н. Станко,Я. Г. Мацкевой, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич, Д. Ю. Нужний та ін.

За складом знарядь праці мезолітичні пам'ятки України поділяються на дві великі зони — південну, з мікролітичними знаряддями, та північну, з мікро-макролітичними виробами. У межах північної зони окрему групу становлять пам'ятки середнього Подністров'я та Прикарпаття.

За стратиграфічними спостереженнями та даними радіокарбонного Датування виділяються ранньомезолітичні (IX-VIII тисячоліття до н.е.) і пізньомезолітичні (VII-VI тисячоліття до н.е.) пам'ятки.

Південна степова зона пам'яток охоплює Північне Причорномор'я, Крим, Приазов'я, Донбас, а також Нижнє і частково Середнє Подніпров'я. Найповніше тут досліджені стоянки Криму — Шан-Коба, Фатьма-Коба, Мурзак-Коба, Ласпі, Сюрень II, Кукрек та ін. Значну кількість їх відкрито і в Північному Причорномор'ї — Білолісся, Гребеники, Гіржовє, Мирне; в басейні Сіверського Дінця — Рогалик, Моспине; у Приазов'ї — Кам'яна Могила поблизу Мелітополя на р. Молочній, на Середньому Дніпрі — Ве­лика Андрусівка вище Кременчука, Осокорівка та Ігрень у Надпоріжжі.

Карта 3. Пам 'ятки мезоліту України.

І — стоянка: II — могильник; ПІ — Кам 'яна Могила.

1– Нобель; 2 — Корост; 3 -- Галич; 4 — Атаки; 5 — Молодове, Кормань; б — Таценки; 7 — Пісочний Рів; 8 — С.мяч; 9 — Велика Андрусівка; 10 —Дробишеве; 11 — Минівський Яр; 12 — Мослине; ІЗ — Ігрень; 14 — Волоське; 15 — Васіїлівка; 16 --Кам 'яна Могила; 17 — Гіржовє; 18 — Білолісся; 19 — Мирне; 20 — Ласпі; 21 — Шан-Кооа, Фатьма-Коба, Мурзак-Коба; 22 — Сюрень II; 23 — Буран-Кая; 24 — Кукрек.

Для цієї зони характерними є мікролітичні вироби геометричних форм: у ранньомезолітичних комплексах Криму і Північного Причорномор'я пе­реважають мікроліти-сегменти, а в пізньомезолітичних — трапеції.

Крем'яні знаряддя місцезнаходжень степової зони мають і певні ло­кальні особливості, у зв'язку з чим дослідники виділяють ряд археологіч­них культур, зокрема, кримську, рогалицьку, гребениківську і кукрецьку. Серед них остання помітно виділяється наявністю значної кількості так званих вкладишів кукрецького типу і кукрецьких різців, що зовсім не вла­стиві комплексам інших культур зони. Своєрідним для Криму виявився склад крем'яних виробів стоянки Сюрень II, де знайдено багато вістер свідерського типу, характерних, як побачимо далі, для ранніх поселень Волині.

Деякі з названих культур, наприклад, кримська, рогалицька, розвивалися протягом усієї мезолітичної епохи, а гребениківська і кукрецька вважають­ся пізньомезолітичними.

Стоянки Криму та Північного Причорномор'я з характерним мікро-літичним інвентарем мають близькі аналогії на Кавказі, Нижньому Подуна-в'ї, Балканах.

У межах південної зони розкопано чотири мезолітичних могильники волосько-василівського типу, розміщені в Надпоріжжі (Волоський, Василів-ка І, III та Чаплинський). Мезолітичні поховання відомі і в печерах Криму (Мурзак-Коба, Фатьма-Коба).

Для могильників волосько-василівського типу характерне скорчене тру-попокладення, зазвичай, в позі поклоніння (руки перед обличчям). Похо­вання часто посилані червоною вохрою, що розцінюється як символ вогню, крові й тепла. Знахідок при похованнях небагато — черепашки, дрібні крем'яні речі. У кістках деяких скелетів виявлено вістря стріл. Це типові тупоспинш вістря. При ударі об кістку стріли часто роздроблювалися. Ці знахідки свідчать про якісь військові сутички, що мали місце між окремими групами мезолітич­ного населення.

Рис. 9. Експериментальні реконструкції мезолітичних вкладеневих наконечників стріл (за Д. Ю. Нужним).

Останки людей мезолітичних поховань Подніпров'я і Криму за антро­пологічними ознаками неоднорідні. Вважають, що тут проживали нащадки пізньопалеолітичних кроманьйонців і представники середземноморського типу, а також метисоване населення, яке поєднувало в собі риси обох цих типів.

Матеріали могильників волосько-василівського типу України мають важ­ливе значення для розуміння культури і вірувань населення мезолітичної епохи Східної Європи. За цими знахідками вперше вдалося вивчити похо­вальний обряд у мезоліті України. Аналогії цим пам'яткам відомі лише у Франції та Іспанії.

Пам'ятки північної полісько-лісостепової зони. У Лісостепу і на По­ліссі України стоянок розкопано менше, ніж на півдні, могильники не відомі. Найповніше досліджені стоянки Дробишеве та Минівський Яр на Сіверському Дінці, Пісочний Рів і Смяч — на Десні, Нобель, Корост, Рудий Острів — у басейні Прип'яті, Таценки, Бородянка — у Київському Подні­пров'ї.

Характерною ознакою мезолітичних пам'яток північної частини Украї­ни є наявність як мікролітичиих, так і макролітичних форм. З мікролі-тичних форм найбільш типові трапеції, часто високої форми, багато косих вістер на пластинах, тупоспинних вістер і пластинок; на Волині знайдено багато вістер свідерського типу, що зустрічаються також на Десні і Сівер­ському Дінці. Макролітичні вироби представлені сокирами типу транше та сокирами-різаками.

Стоянки північної зони, як і південні, поділяють на ранні і пізні.

Для раннього мезоліту характерне поширення наконечників на пласти­нах свідерського типу, в тому числі нобельського варіанту свідерської куль­тури (Нобель, Корост, Шепель) на Волині і типу Смяч — на середній Десні. Деякі дослідники пам'ятки свідерської культури відносять до пізнього па­леоліту.

У пізньому мезоліті в культурах північної зони наконечники свідер­ського типу зникають, а поширюються косі вістря до стріл, тупоспинні вістря і пластини, наконечники стріл так званого пісочноровського типу тощо.

Виходячи з особливостей складу крем'яних знарядь, переважно вістер, ролі пластинчастої і відщепово-макролітичної техніки, серед пам 'яток пів­нічної зони, як і на півдні України, виділяють кілька археологічних культур: дніпро-прип'ятську, або рудоострівську, на Волині кудлаївську і пісочнорів-ську на Дніпрі в районі Києва і на Десні, а також донецьку на Сіверському Дінці. За характером матеріальної культури, особливостями крем'яної тех­ніки мезолітичні пам'ятки північної зони України мають дуже близькі аналогії в культурах цього часу Польщі, Білорусі, Балтії та Волго-Окського району (свідерській, янісловіцькій, коморницькій, бутовській, ієнєвській та ін.).

Мезолітичні пам'ятки середнього Подністров'я, де виділяються стоян­ки оселівського, вороцевського, старунського та інших типів, сформувалися на місцевій пізньопалеолітичній основі. Розвивалися вони в ранній період під значним впливом свідерської культури, а пізніше тут набувають поширен­ня елементи степових, а можливо, і центральноєвропейських культур. Остан­нє, зокрема, простежується на значному поширенні тут трикутних вістер та асиметричних трапецій.

Розглянуті вище мезолітичні пам'ятки були базою для формування культур наступного періоду розвитку людства — неоліту.