9. Карпатська Україна.

Окупація Закарпаття хортиською Угорщіною

Закарпатська Україна після закінчення першої світової війни знаходилася в складі Чехословакії. У 1938 р. характер політичних процесів у Закарпаття різко змінився. У результаті Мюнхенської змови західних держав з Гітлером почався розділ Чехословакії. Влада центрального уряду Праги була номінальною. Словаччина одержала автономію в рамках Чехословацької республіки. З'явилася можливість надати самоврядування також і Закарпаттю, про що уряд барився цілих 20 років.

В остаточному підсумку 11 жовтня 1938 р. Закарпаття одержало автономію. Автономну адміністрацію краю спочатку очолили русофіли, але, скомпрометовані всієї попередньою політикою в суспільстві вони підтримки не одержали. До такого повороту подій були готові українофіли, лідер яких Августин Волошин очолив новий крайовий кабінет. У Закарпаття почалася побудова автономної української держави. З ініціативи А. Волошина в січні 1933 р. була утворена політична організація закарпатського населення. Ця організація стояла на платформі державотворення і мала назву «Українське національне об'єднання» (УНО). Дане об'єднання очолило процес державного будівництва в Закарпаття. На 13 лютого 1939 р. були призначені вибори в парламент-сейм Карпатської України. Вибори в сейм завершилися блискучою перемогою прихильників суверенітету Закарпаття - за них проголосувало 92% усіх виборців, що брали участь у виборчій акції.

15 березня 1939 р. на засіданні Сейму з ініціативи УНО була проголошена самостійність Закарпатської України. Сейм прийняв закон, що містив такі пункти:

1. Карпатська Україна - незалежна держава.

2. Назва держави - КАРПАТСЬКА УКРАЇНА.

3.Карпатська Україна - республіка на чолі з президентом, обраним сеймом Карпатської України.

4.Державною мовою Карпатської України є українська мова.

5.Кольору державного прапора Карпатської України - синій і жовтий. Президентом Карпатської України став Августин Волошин. Це рішення приймалося під гуркіт снарядів, що рвуть: 14 березня угорські війська вторглись у Закарпаття й окупували його. Ще раніш вони захопили частину краю, змусивши уряд провести засідання в Хусті. Воєнізована організація, утворена для захисту краю - Карпатська Січ, незважаючи на героїчний опір, не змогла зупинити вторгнення переважаючих сил супротивника. Закарпаття виявилося в міжнародній ізоляції.

З відкритою ворожістю відносилося до нього сталінське керівництво СРСР, вбачаючи в цьому негативний приклад і вогнище українського «самостійництва». У своїй мові на ХУІІІ з'їзді ВКП(б) 10 березня 1939 р. И.Сталін з неприхованим знущанням і сарказмом говорив про прагнення Карпатської України домогтися самостійності і почати справа звільнення всієї України. "Комашка, що хоче приєднати до себе слона", - такими словами характеризував він карпатоукраїнців.

Закарпатська Україна була окупована Угорщиною, що активно підтримувала фашистська Німеччина. А.Волошин разом з урядом змушений бути емігрувати. Незважаючи на морок окупації, що знову опустився на Закарпаття, проголошення незалежної держави мало велике історичне значення. Воно продемонструвало нездоланне прагнення українського народу до утворення власної держави, його неприборкану готовність до жертв в ім'я досягнення цієї бажаної світлої мети.

10. Включення західноукраїнських земель до складу УРСР . “Родянізація”

1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу почалася друга світова війна. На той час між СРСР і Німеччиною був укладений Пакт про ненапад, секретним протоколом, по якому передбачалася передача східних польських територій Союзу РСР.

17 вересня, коли головні сили польської армії були розбиті німецькими військами, частини Червоної Армії перейшли польсько-радянську границю в Західній Україні і Західній Білорусії. Перевага радянських військ бути досить значним, до того ж вступ частин Червоної Армії в західні регіони, що перебувають у юрисдикції Польщі, було несподіваним, і польські війська були деморалізовані, не в змозі чинити опір. Уночі 18 вересня польський уряд і головне командування армії переїхав у Румунію, видавши наказ фронтовим командирам не вступати з більшовицькими частинами в бій і відвести польські частини до румунської границі.

Західноукраїнське населення з ентузіазмом і надією зустрічало Червону Армію. Цьому сприяло, зокрема, то обставину, що радянська офіційна пропаганда пояснювала перехід польсько-радянської границі прагненням запобігти окупації краю нацистами. До того ж поляки, відступаючи під натиском німецьких і радянських військ, часто зганяли злість на цивільному українському населенні, не зупиняючи навіть перед убивствами мирних жителів. В умовах, коли населення досконале нічого не знало про таємні договори між СРСР і Німеччиною, радянська пропаганда мала визначений психологічний ефект. Треба мати на увазі, що західні українці здавна гаряче прагнули до об'єднання зі своїми східноукраїнськими братами, а ненависть до польського окупаційного режиму охоплювала переважну більшість українців.

Щоб узаконити радянський режим у Західній Україні, під рішучим контролем нової влади були здійснені вибори в Народні Збори. Вибори проводилися по безальтернативному списку кандидатів і насправді були виборами без вибору. Наприкінці жовтня 1933 р. Народні Збори прийняли Декларацію про возз'єднання Західної України з Радянською Україною в складі СРСР. У листопаду відбулися сесії Верховної Ради СРСР і Української РСР. Вони прийняли закони про включення Західної України до складу Союзу РСР і возз'єднанні її з Української РСР.

У червні 1940 р. уряд СРСР зажадало від Румунії відвести війська з Бесарабії, а також частини Північної Буковини, де проживало переважно українське населення. Не маючи підтримки з боку Німеччини, уряд Румунії прийняло рішучий ультиматум Союзу РСР і Північна Буковина і Придунайські українські землі відійшли до УРСР.

Акцією приєднання західноукраїнських земель до СРСР почався процес їх наполегливої советизації, тобто ламання у всіх сферах життя відповідно до виробленого за роки радянської влади зразком і організації функціонування суспільних процесів по аналогу в Союзі РСР.

Окремі заходи радянської влади викликали в народу задоволення й одержували його позитивну оцінку. До числа таких заходів відносилися: розширення мережі шкіл і турбота про оволодіння утворення не тільки молоддю, але і дорослим населенням, поліпшення медичного обслуговування, переселення частини жителів міст у добре обладнані квартири й ін.

Однак незабаром населення відчуло і негативні наслідки діяльності нової влади. Радянські війська принесли в Західну Україну репресивний режим, що удосконалювався на Наддніпрянщині протягом цілих двох десятиліть. У краї почався масовий жорстокий терор, жертвами якого виявилися як окремий обличчя, так і цілі групи населення. Заарештовували діячів політичних партій і громадських організацій, власників підприємств, чиновників, священиків, відставних військових, багатих селян - усіх тих, кого вважали супротивниками колективізації. Документи свідчать про величезні масштаби репресій: у Західній Україні і Західній Білорусії в 1939 - 1940 р. арештовано і вислано в Сибір більш 10% населення. Нерідко жертвами репресій були поляки, однак не уникали такої долі і сотні тисяч українців.

Об'єднання всіх українських земель у складі Української РСР мало, поза всяким сумнівом, велике позитивне значення. Уперше за багато сторіч своєї історії українці об'єдналися в одній єдиній державі. Але принесений на багнетах Червоної Армії репресивний режим остаточно переконав західноукраїнське населення в тім, що його майбутнє на інтеграції в Радянський Союз, а саме в створенні незалежної соборної держави. Ці обставини міцно закріплені де - юрі в умовах незалежності.

Післямова

Хронологія найважливіших подій

1920 р.

22 квітня – Варшавський договір між УНР і Польщею.

25 квітня – Початок польсько-радянської війни.

6 травня – Польські та українські війска зайняли Київ

26 травня – Контрнаступ більшовиків на Україну

12 червня – Більшовики зайняли Київ.

28 жовтня – 17 листопада – Більшовицький наступ проти Врангеля в Криму.

Грудень – Союзний договір між УСРР і РСФРР про військову і господарську співпрацю.

1921 р.

Березень – Введення нової економічної політики (НЕП).

18 березня – Ризький мирний договір між Польщею і РСФРР та УСРР.

Серпень – Більшовики розгромили загони Нестора Махна.

4-29 листопада - Другий Зимовий похід армії УНР під проводом Ю.Тютюнника. 23 листопада розстріляло 359 його учасників під Базаром.

Осінь 1921- весна 1922рр. – Голод на Півдні України.

1922 р.

2 січня – Угоди між УСРР і Туреччиною про дружбу і співробітництво.

26 жовтня – Рішення про утворення у Львові нелегального українського університету.

30 грудня – Утворення СРСР.

1923 р.

1 серпня – Постанова ВУЦВК і РНК УСРР про українізацію.

1924 р.

Березень – Повернення М. Грушевського з еміграції до Київа.

12 жовтня – Утворення Молдавської АСРР у складі УСРР.

1925 р.

5 квітня – Обрання Л. Кагановича генеральним секретарем ЦК КП(б)У.

1926 р.

Травень – Звинувачення О. Шумського в націоналістичному ухилі.

10 листопада – Відкриття Українського наукового інституту в Берліні.

1927 р.

7 червня – Засудження Комуністичної партії Західної України (КПЗУ) за націоналістичний ухил (“шумськізм”).

1928 р.

Березень – травень – “Шахтинська справа”. Безпідставні звинувачення групи інженерно-технічних працівників Донбасу в шкідництві.

14 липня – Обрання на посаду генерального секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора.

1929 р.

27 січня – 3 лютого – Створення Організації українських націоналістів (ОУН) на конгресі У Відні.

Липень – вересень – Арешти визначних діячів української науки, культури за приналежність до Спілки визволення України (СВУ).

1929-1930рр. – Перша фаза колективізації і “розкуркулення” в Україні.

1930 р.

9 березня – 19 квітня – Процес Спілки визволення України (СВУ) в Харкові.

1931 р.

Лютий – Арешти колишніх діячів УНР – В. Голубовича, П. Христюка,

М. Шрага та ін. Депортація М. Грушевського до Москви.

1932 р.

9 лютого – Постанова ВУЦВК про утворення областей.

Весна – Початок голодомору в Україні.

7 серпня – Постанова ВЦВК і РНК СРСР “Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності” (“Закон про п’ять колосків”).

Жовтень – Пуск першої лінії Дніпрогесу.

1 листопада – Початок “роботи” надзвичайної хлібозаготівельної комісії на чолі з В. Молотовим.

1933 р.

Січень – жовтень – Масовий голод в Україні.

14 січня – Призначення П. Постишева секретарем ЦК КП(б