12.4. Еволюція зовнішньоекономічної позиції України

Зростання відкритості національної економіки останніми роками зумовило посилення впливу особливостей участі України у міжнародному поділі праці на економічні та соціальні процеси в Україні в цілому, формування відповідної моделі соціально–економічного розвитку.

Проблеми участі України в міжнародному поділі праці зазвичай є предметом детальних наукових досліджень, адже зовнішня торгівля і науково–технічне співробітництво є головними рушіями економічного зростання, вагомими чинниками інтеграції нашої держави до світового співтовариства.

Політичні та економічні процеси, які відбувалися в Україні протягом 2005–2009 рр., продемонстрували високий ступінь залежності національного економічного розвитку від світових економічних тенденцій.

Відповідно до цих процесів формувалося й позиціонування економіки України у міжнародному поділі праці. Серед основних подій, які відбулися протягом зазначеного періоду та мали безпосереднє відношення до утвердження зовнішньоекономічних позицій України у регіональному та світовому економічному просторі, найвпливовішими були наступні.

1. Досягнення угод з Євросоюзом щодо розширення експорту української текстильної й металургійної продукції. На виконання прийнятого у лютому 2005 р. Плану дій «Україна–ЄС» сторони розпочали з 2006 р. реалізацію окремих галузевих ініціатив. Зокрема, було досягнуто домовленості щодо продовження умов необмеженого доступу текстильної продукції українських виробників на ринок ЄС шляхом укладання відповідної угоди, яка діяла до моменту вступу України до СОТ. На жаль, загальні проблеми в легкій промисловості (зменшення кількості працюючих підприємств, надмірна енергоємність продукції, слабка маркетингова підтримка тощо) не дозволили українським виробникам текстильної продукції скористатися результатами цієї угоди.

У червні 2007 р. між Україною та ЄС було підписано угоду «Про торгівлю деякими сталеливарними виробами», яка передбачала збільшення з боку ЄС імпортних квот для української металургії. Ця угода була правонаступницею попередніх домовленостей (попередня угода, підписана 27 липня 2005 р. між Урядом України та ЄС, встановлювала кількісні обмеження на рівні 980 тис. т на 2005 р. і 1004,5 тис. т. на 2006 р. за умови збереження Україною експортного мита на брухт чорних металів на рівні 30 євро за т) і передбачала збільшення квоти на експорт окремих видів сталеливарної продукції з України до ЄС до 1320 тис. т на рік. Торгівля сталеливарними виробами була повністю лібералізована з набуттям Україною членства у СОТ.

2. Скасування Сенатом США (18 листопада 2005 р.) дискримінаційної поправки Джексона–Веніка щодо України та торговельних санкцій з боку США, набуття Україною статусу країни з ринковою економікою з боку ЄС (1 грудня 2005 р.) і США (17 лютого 2006 р.). Це сприяло успішнішому захисту вітчизняних виробників під час антидемпінгових розслідувань та скасування інших імпортних обмежень на цих провідних ринках. Зокрема, скасування поправки Джексона–Веніка дозволило розширити експорт України за 23 товарними позиціями. Щорічне збільшення експорту протягом 2006–2008 рр. оцінюється в понад 60 млн дол. США.

3. Приєднання України до Світової організації торгівлі 16 травня 2008 р., яке завершило 14–річний період підготовки до вступу у цей найбільший міжнародний «торговельний клуб». Підписання протоколу про вступ України до СОТ та повноцінна інтеграція до СОТ відкрили широкі можливості для розвитку національної економіки, зокрема – щодо збільшення обсягів експорту за рахунок покращення умов торгівлі на світовому ринку для вітчизняних підприємств, підвищення добробуту споживачів за рахунок посилення конкуренції між імпортними та вітчизняними товарами, поліпшення інвестиційного іміджу країни внаслідок адаптації національного регуляторного законодавства до міжнародно визнаних норм.

4. «Четверта хвиля» розширення ЄС, внаслідок якої половина сусідів України увійшли до спільного європейського ринку. Втрата чинності угод про вільну торгівлю України з постсоціалістичними країнами, модернізація технологій та устаткування у цих державах відповідно до норм ЄС похитнули позиції українського експорту в цих країнах – нових членах ЄС. Частка експорту України до ЄС–27 протягом 2005–2008 рр. суттєво зменшилася. Запровадження жорсткішого візового режиму та затримка із запровадженням інституту місцевого прикордонного руху негативно позначилися на економічній діяльності в прикордонних регіонах України, які межують з новими членами ЄС.

5. Започаткування Євросоюзом низки програм співпраці з партнерами на Сході Європи. Такими програмами стали: Європейська політика сусідства (ЄПС), Чорноморська синергія (ЧС) та ініціатива Східного партнерства. Зокрема, ініціативою Східного партнерства передбачено укладання Угоди про асоціацію з ЄС, встановлення зони вільної торгівлі, переговори щодо лібералізації та скасування візового режиму, що, безумовно, відповідає інтересам України на нинішньому етапі.

6. Проведення переговорів щодо створення режиму поглибленої зони вільної торгівлі (ЗВТ+) між Україною та ЄС, який має полегшити доступ товарів українських підприємств на ринок Євросоюзу. Важливим є обстоювання українською стороною на цих переговорах позиції асиметричного доступу до ринку ЄС протягом певного перехідного періоду за прикладом Європейської угоди 1992 р. між ЄС і країнами Вишеградської групи, яка сприяла прискореній інтеграції цих країн до Євросоюзу.

7. Встановлення асиметричного візового режиму між Україною та індустріально розвиненими країнами – членами ЄС, ЄАВТ, а також Андоррою, Ватиканом, Монако, Канадою, Республікою Кореєю, США і Японією, що сприяло пожвавленню торговельно–економічних відносин з цими країнами.

8. Активізація протекціоністської політики Російської Федерації, спрямованої на обмеження доступу українських товарів на ринок РФ. Попри значні збитки, яких зазнали українські експортери внаслідок запровадження дискримінаційних заходів з боку РФ (під них підпадали, наприклад, виробники м’ясо-молочної продукції, спирту, цукру), подібні кампанії справили стимулюючий ефект, оскільки, завдяки оперативному реагуванню на вимоги російських споживачів, вдалося поліпшити рівень сертифікації й стандартизації певних видів вітчизняної продукції.

Таким чином, економіка України на протязі 2004-2008 років характеризується як економіка, що динамічно розвивається: спостерігається стабільне зростання обсягів ВВП, закріплюються міжнародні позиції України, збільшуються обсяги експорту продукції в таких галузях, як металургія, сільське господарство, хімічна галузь. Але фінансова-економічна криза показує, що базові галузі промисловості в Україні є залежними від коливань кон’юнктури на світових ринках та мають надто високу чутливість до явищ світової фінансової ситуації.

Змістовний модуль 13. Практика економічного обґрунтування реструктуризації підприємств

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 1

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ 1

РИНКОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ 1

ББК У 9 (4 Укр) я7 2

ЗМІСТ 3

ПЕРЕДМОВА 3

3. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ 3

4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ 3

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, НОРМАТИВНИХ МАТЕРІАЛІВ 3

ПЕРЕДМОВА 4

У будь-якій національній економіці пріоритет належить реальному сектору. Він є історично й логічно вихідним уже внаслідок того, що саме в ньому здійснюється виробництво матеріальних благ і послуг. Їм же породжуються на певному етапі розвитку грошові й фінансові потоки, в усі більшій мері утворяться тимчасово вільні кошти. Обслуговуванням руху цих потоків і покликана займатися фінансова система, що у свою чергу стає фактором розвитку реального сектора. 4

1. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА 6

1.2. Зміст навчальної дисципліни 8

2.2. Бальна шкала рейтингової оцінки навчального модуля 17

Заліковий модуль 1. Засади формування ринкової складової економічного розвитку 21

Змістовний модуль 1. Теоретичні основи ринкової трансформації економіки регіону 21

Змістовий модуль 2. Формування ринків капіталу в умовах перехідної економіки 33

2.1. Поняття про ринок капіталів та його місто в системі фінансових ринків. 33

2.2. Роль ринків капіталу у перехідної економіці. 33

2.3. Регулювання ринків капіталу. 33

Процес первісного накопичення капіталу в кожній країні відбувався по-своєму, в залежності від рівня розвитку продуктивних сил, соціально-економічного розвитку держави, соціальної спрямованості дії капіталу. А випереджаючий розвиток у певних країнах окремих галузей економіки в яких (чи в якій) дана країна має відносні переваги, тобто вищу продуктивність праці і нижчі витрати виробництва порівняно з іншими країнами і привів до міжнародного поділу праці. 34

Ринок капіталів - частина фінансового ринка, за посередництвом якого реалізуються довгострокові й середньострокові кредитні операції. 34

Змістовний модуль 3. Сучасний стан та перспективи розвитку фондового ринку в Україні 48

3.1. Світові тенденції розвитку фондового ринку 48

5.1. Концепція вартості грошей у часі 79

5.2. Елементи теорії відсотків 81

5.3. Вплив інфляції при визначенні дійсної й майбутньої вартості грошей 83

5.4. Взаємозв'язок номінальних і реальної процентної ставок 85

5.5. Нарощення й дисконтування грошових потоків 86

5.6. Порівняння альтернативних можливостей вкладення коштів за допомогою техніки дисконтування й нарощення 89

Змістовний модуль 6. Інвестиційний менеджмент і перехідна економіка 91

6.1. Сутність і класифікація фінансових інвестицій підприємства 93

6.2. Довгострокові фінансові інвестиції 95

6.3. Поточні фінансові інвестиції 98

6.4. Оцінка доцільності фінансових інвестицій 99

Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності 100

Метод ефективної ставки процента. Розрахунок ефективної ставки процента здійснюється як при оцінці доцільності інвестицій, та і при визначенні їх вартості для відображення у фінансовому обліку. При цьому застосовують різні концепції розрахунку ефективної ставки. Ефективна ставка процента за фінансовими інвестиціями — це реальна ставка дохідності (рентабельність) інвестиційних вкладень за визначений період. Цей показник характеризує рентабельність інвестиційних вкладень, розраховується як відношення річного процента за вкладеннями (скоригованого на середньорічну суму дисконту (+) чи премії (–) до величини вкладень (собівартості інвестицій)*2. 102

7.1. Ефективність інвестиційного проекту 107

7.2. Методи оцінки інвестиційних проектів 107

7.3. Загальні поняття невизначеності й ризику інвестиційного проекту 109

7.4. Інвестиційний ризик і його види 116

8.2. Концептуальні засади міжнародних стандартів фінансової звітності 128

8.3. Перехід підприємств на міжнародні стандарти фінансової звітності 133

8.4. Перехід банківської системи України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 135

Змістовний модуль 9. Фінансові аспекти злиття і поглинання компаній в Україні 139

9.1. Поняття злиття і поглинання. Сучасні теорії злиття і поглинання 141

9.2. Особливості здійснення операцій злиття та поглинання в Україні 146

9.3. Процеси злиття і поглинання в світі 148

9.3. Фінансовий аспект злиття і поглинання 150

9.4. Причини невдач злиття та поглинання. 155

Захист компаній від недружніх злиття і поглинання 155

10.2. Система корпоративного управління як шлях забезпечення ефективності корпорації 161

10.3. Світові моделі корпоративного управління 168

11.2. Класифікація кластерів 179

12.3. Світовий досвід функціонування кластерів 182

11.4. Розвиток кластерів в економіці України 186

12.2. Економічні трансформації в економіці України в регіональному вимірі 192

12.3 Становище грошово-кредитної сфери та проблеми валютно–грошової стабільності 193

12.4. Еволюція зовнішньоекономічної позиції України 195

13.2. Напрямки реструктуризації підприємства 203

Напрямок реструктуризації 204

Тип реструктуризації 204

Спосіб реструктуризації 204

13.3. Оцінка вартості підприємства при реструктуризації 207

Змістовний модуль 14. Практика розробки стратегії реструктуризації підприємств економіки регіону в сучасних умовах 211

14.1. Стратегія реструктуризації компанії як складова загальної стратегії розвитку підприємства 213

14.2. Фактори збільшення вартості бізнесу в результаті реалізації стратегії реструктуризації 216

14.3. Етапи розробки й реалізації стратегії реструктуризації підприємства 218

14.4. Ризики реалізації стратегії реструктуризації підприємства 221

15.1. Поняття кризи, її типи та стадії проходження 224

15.3. Реструктуризація промислового підприємства (на прикладі машинобудівного підприємства) 236

4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ 240

1.1. Поняття про ринок капіталів та його місто в системі фінансових ринків. 241

1.2. Роль ринків капіталу у перехідній та ринковій економіці. 241

1.3. Регулювання ринків капіталу. 241

6. Охарактеризуйте вплив інфляції при визначенні дійсної й майбутньої вартості грошей. 266

9. Охарактеризуйте взаємозв'язок номінальних і реальної процентної ставок. 266

Змістовий модуль 2. Формування ринків капіталу в умовах перехідної економіки 300

Змістовний модуль 6. Інвестиційний менеджмент 301

і перехідна економіка 301

Список РЕКОМЕНДОВАНОЇ методичної літератури, нормативних матеріалів 309