3.4. Інформаційна прозорість фондового ринку

Стартовий етап формування українського ринку цінних паперів характеризувався порушенням прав й інтересів інвесторів, відсутністю реально чинного законодавства, що регулює процес випуску цінних паперів, розвитком «фінансових пірамід», загальною «корпоративною» неграмотністю населення.

Розкриття інформації - необхідна умова не тільки для успішного розміщення цінних паперів, але й підтримки їхньої ліквідності в процесі подальшого обігу на фондовому ринку.

Суть принципу розкриття інформації на фондовому ринку складається

по-перше, у забезпеченні доступу до стандартизованої інформації про фінансовий стан, методи керування й виробничої діяльності емітентів, цінні папери яких звертаються на ринку;

по-друге, у забезпеченні своєчасності одержання необхідної зацікавленій особі інформації.

Інвестори, як прямі, так і портфельні, зацікавлені в одержанні максимально повної інформації про підприємства, що виводять свої папери на відкритий ринок. Акціонери мають потребу в доступі до регулярної, надійної й порівнянної інформації, досить детальної, щоб вони могли оцінити якість керування, здійснюваного менеджментом, і приймати інформовані рішення з питань оцінки власності й голосування акціями.

Емітенти, у свою чергу, розуміють, що сьогодні підвищення рівня інформаційної прозорості полегшує залучення додаткових коштів і підвищує довіру акціонерів і потенційних інвесторів, що в остаточному  підсумку веде до збільшення капіталізації компанії.

Строгий режим розкриття інформації є головною опорою ринкового моніторингу компаній, має ключове значення для здійснення акціонерами свого права голосу й може допомогти в залученні капіталу й підтримці довіри до фондового ринку.

Публічне розкриття інформації потрібно, як мінімум, раз у рік, хоча в ряді випадків інформацію необхідно представляти кожен квартал або навіть ще частіше - у випадку істотних змін, що відбулися в компанії.

Подальше підвищення прозорості українських компаній багато в чому пов'язане із введенням законодавчих вимог по складанню й розкриттю фінансової звітності по МСФЗ. Введення таких вимог повинне супроводжуватися створенням ефективної системи контролю якості, повноти й своєчасності звітності, що розкривається.

Подальше підвищення ефективності системи розкриття інформації повинне йти в 3-х основних напрямках:

удосконалювання законодавства, що визначає правове середовище розкриття інформації;

поліпшення механізмів контролю й нагляду за виконанням вимог по розкриттю інформації, залучення до відповідальності за порушення таких вимог;

використання сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності збору, обробки, аналізу, публічного розкриття інформації та забезпечення доступу всіх зацікавлених осіб до баз даних, що містять інформацію, що розкриває емітентами.

Сучасна правова база, у цілому відповідає цілям підвищення прозорості українських емітентів, цінні папери яких перебувають у публічному обігу, і доступності інформації, що розкриває ними, для широкого кола інвесторів. Вимоги по розкриттю інформації в цілому відповідають міжнародним стандартам, сформульованим у відповідних документах МСФЗ, а також заснованим на таких стандартах Директивам ЄС і заходам для їхній реалізації другого рівня, прийнятим відповідно до процесу Ламфалусі.

Однією з найбільш важливих новацій системи розкриття інформації повинне стати введення вимоги по розкриттю інформації емітентів у мережі Інтернет. Збір обов'язкової звітності на основі єдиного стандарту дозволить значно поліпшити й підвищити ефективність даного процесу. Створення в рамках інформаційної системи органа регулювання єдиного сховища даних по емітентах й інформації, що розкриває ними, дасть можливість регулятору проводити якісний аналіз і перевірку несуперечності відомостей, що представляють емітентами. Подання публічного доступу до підтримуваного регулятором базі даних інформації, що розкриває на ринку коштовних паперів, дозволить інвесторам оперативно й доступно одержувати необхідну їм інформацію, здійснювати імпорт даних, що розкривають емітентами, у різні системи аналізу й у такий спосіб підвищити якість прийнятих інвестиційних рішень.

Істотною перешкодою на шляху інвестиційних потоків є інформаційна непрозорість і низький ступінь відкритості національної економіки (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Ступінь відкритості економіки України

На теперішній час фінансовий ринок України характеризується непрозорістю і обмеженим доступом до інформації, технологій і переліку доступних послуг, цін та інститутів.Це створює ефект замкнутого простору в діяльності фінансових інститутів, які намагаються удосконалити свої послуги, але конкурують в умовах обмеженого попиту з сильнішими у фінансовому плані, банківськими установами, внаслідок чого є неефективними з точки зору задоволення потреб реального сектора економіки. У зв'язку з цим в 90-і рр. ХХ ст. Україні не вдалося привернути значних інвестицій.