10.3. Світові моделі корпоративного управління
Кожна країна має власну модель корпоративного управління, характерні ознаки якої визначені особливостями національного менеджменту. Моделі відрізняються за складом учасників, законодавчою базою, що регулює їхні взаємини, вимогами щодо розкриття інформації тощо. Існування різних підходів до проблеми побудови структури управління акціонерним товариством приречено як історичними факторами розвитку тієї або іншої країни, так й її економічними, правовими й соціальними особливостями.
За загальними ознаками названих й інших елементів, моделі розділяють на (рис. 10.6):
Рис. 10.6. Моделі корпоративного управління
Ці моделі стосуються економічно розвинених країн і регіонів, а тепер уже можна визначити ще одну модель - це корпоративну модель країн з перехідний економікою, що також має власні характеристики й своєрідні підходи до формування корпоративних відносин. Розглянемо докладніше кожну з наведених моделей корпоративного управління (табл. 10.2 п.9).
Аналіз світового досвіду формування моделей корпоративного управління в промислово розвинутих країнах показав, що єдиної моделі корпоративного управління в країнах з ринковою економікою немає. Встановлено, що американська модель усе більш поширюється в інших країнах світового співтовариства, як найефективніша. Вона є найбільш демократичною і прогресивною.
10.4. Корпоративні структури в Україні
Українська модель корпоративного управління перебуває в процесі формування, і в ній проявляються особливості усіх описаних вище моделей.
Особливу актуальність тематика корпоративного управління набуває у зв’язку з набуттям чинності у 2009 р. Закону України «Про акціонерні товариства». З введенням в дію Закону всі АТ повинні:
розкривати інформацію про афілійованих осіб;
застосовувати кумулятивне голосування під час виборів Наглядової ради;
неухильно виконувати жорсткі процедури укладення значних правочинів та правочинів із заінтересованістю;
в обов’язковому порядку широко залучати зовнішніх експертів до своєї поточної діяльності;
здійснювати обіг акцій тільки на фондових біржах (для публічних АТ).
Розглянемо систему корпоративного управління на прикладі провідних компаній-акціонерних товариств України.
Група компаній «Норіс» являє собою корпоративне об’єднання підприємств, основною метою якого є координація їх виробничої, маркетингової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
На рис. 10.7. зображена структура управління групою компанії «Норіс». Вищим органом управління Групи є збори засновників корпорації – Рада директорів, яку очолює Почесний Президент.
До компетенції Ради директорів відноситься: ухвалення рішень щодо поточної та перспективної діяльності Групи; погодження пропозицій про використання прибутку компаній Групи; погодження питань про участь компаній Групи у господарських товариствах, створення та припинення діяльності компаній Групи; погодження редакції статутів компаній Групи.
Рис. 10.7. Структура управління групою компаній «Норіс»
Оперативна робота компаній Групи спрямовується виконавчим органом - Координаційним апаратом. Кожен департамент Координаційного апарату опікується окремим напрямком діяльності Групи, координуючи діяльність підприємств у відповідних галузях. Для реалізації проектів Групи департаменти взаємодіють шляхом постійного узгодження своїх дій, створення проектних груп тощо.
Таким чином, координація діяльності компаній Групи відбувається вертикально і горизонтально.
Компанія «Сістем Кепітал Менеджмент» була заснована в 2000 році для управління активами в гірничодобувній, металургійній й енергетичній галузях. У наступні роки в складі групи СКМ з'являлися нові напрямки бізнесу. На цьому етапі складна, історично-сформована структура власності групи стала перешкоджати досягненню основних цілей, поставлених перед компанією - підвищенню рівня конкурентноздатності й підвищенню вартості бізнесу СКМ.
В 2005 р. керівництвом компанії СКМ було ухвалене рішення про проведення програми корпоративної реструктуризації. У ході здійснення програми активи групи в рамках окремих галузей поєднуються в спеціалізовані холдинги. Нова структура бізнесу, з одного боку, сприяє реалізації потенційних синергій у рамках кожної з галузей, а з іншого боку, робить бізнес групи СКМ більше зрозумілим і прозорим для всіх зацікавлених сторін - акціонерів, інвесторів, партнерів і клієнтів групи, представників місцевих співтовариств і держави.
Рис. 10.8. Структура управління компанією «Сістем кепітал менеджмент»
На теперішній час програма корпоративних перетворень у цілому завершена в основних індустріальних холдингах групи СКМ й активно здійснюється в бізнес групах, що працюють у сфері надання послуг. Компанія СКМ впровадила прозору систему й чітку структуру корпоративного управління (рис. 10.8), що відповідає найвищим міжнародним стандартам. Реформування структури бізнесу Групи дозволило зробити її більше ефективною й зрозумілою для акціонерів, партнерів й інвесторів.
Нова система припускає створення в ключових галузевих холдингах Групи Наглядової Ради, члени якої призначаються компанією СКМ. До складу наглядових рад входять представники вищого керівництва СКМ, керівник галузевого холдингу й незалежних директорів. Наглядова рада формулює мету й завдання галузевого холдингу, затверджує й переглядає результати діяльності, контролює керівний склад галузевого холдингу й визначає ключові показники ефективності. Діяльністю кожного галузевого холдингу керує генеральний директор, який несе пряму відповідальність за виконання холдингом всіх своїх корпоративних функцій і підзвітний Наглядовій Раді.
Змістовний модуль 11. Кластері в структурі розвитку національної економіки
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 1
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ 1
РИНКОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ 1
ББК У 9 (4 Укр) я7 2
ЗМІСТ 3
ПЕРЕДМОВА 3
3. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ 3
4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ 3
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, НОРМАТИВНИХ МАТЕРІАЛІВ 3
ПЕРЕДМОВА 4
У будь-якій національній економіці пріоритет належить реальному сектору. Він є історично й логічно вихідним уже внаслідок того, що саме в ньому здійснюється виробництво матеріальних благ і послуг. Їм же породжуються на певному етапі розвитку грошові й фінансові потоки, в усі більшій мері утворяться тимчасово вільні кошти. Обслуговуванням руху цих потоків і покликана займатися фінансова система, що у свою чергу стає фактором розвитку реального сектора. 4
1. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА 6
1.2. Зміст навчальної дисципліни 8
2.2. Бальна шкала рейтингової оцінки навчального модуля 17
Заліковий модуль 1. Засади формування ринкової складової економічного розвитку 21
Змістовний модуль 1. Теоретичні основи ринкової трансформації економіки регіону 21
Змістовий модуль 2. Формування ринків капіталу в умовах перехідної економіки 33
2.1. Поняття про ринок капіталів та його місто в системі фінансових ринків. 33
2.2. Роль ринків капіталу у перехідної економіці. 33
2.3. Регулювання ринків капіталу. 33
Процес первісного накопичення капіталу в кожній країні відбувався по-своєму, в залежності від рівня розвитку продуктивних сил, соціально-економічного розвитку держави, соціальної спрямованості дії капіталу. А випереджаючий розвиток у певних країнах окремих галузей економіки в яких (чи в якій) дана країна має відносні переваги, тобто вищу продуктивність праці і нижчі витрати виробництва порівняно з іншими країнами і привів до міжнародного поділу праці. 34
Ринок капіталів - частина фінансового ринка, за посередництвом якого реалізуються довгострокові й середньострокові кредитні операції. 34
Змістовний модуль 3. Сучасний стан та перспективи розвитку фондового ринку в Україні 48
3.1. Світові тенденції розвитку фондового ринку 48
5.1. Концепція вартості грошей у часі 79
5.2. Елементи теорії відсотків 81
5.3. Вплив інфляції при визначенні дійсної й майбутньої вартості грошей 83
5.4. Взаємозв'язок номінальних і реальної процентної ставок 85
5.5. Нарощення й дисконтування грошових потоків 86
5.6. Порівняння альтернативних можливостей вкладення коштів за допомогою техніки дисконтування й нарощення 89
Змістовний модуль 6. Інвестиційний менеджмент і перехідна економіка 91
6.1. Сутність і класифікація фінансових інвестицій підприємства 93
6.2. Довгострокові фінансові інвестиції 95
6.3. Поточні фінансові інвестиції 98
6.4. Оцінка доцільності фінансових інвестицій 99
Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності 100
Метод ефективної ставки процента. Розрахунок ефективної ставки процента здійснюється як при оцінці доцільності інвестицій, та і при визначенні їх вартості для відображення у фінансовому обліку. При цьому застосовують різні концепції розрахунку ефективної ставки. Ефективна ставка процента за фінансовими інвестиціями — це реальна ставка дохідності (рентабельність) інвестиційних вкладень за визначений період. Цей показник характеризує рентабельність інвестиційних вкладень, розраховується як відношення річного процента за вкладеннями (скоригованого на середньорічну суму дисконту (+) чи премії (–) до величини вкладень (собівартості інвестицій)*2. 102
7.1. Ефективність інвестиційного проекту 107
7.2. Методи оцінки інвестиційних проектів 107
7.3. Загальні поняття невизначеності й ризику інвестиційного проекту 109
7.4. Інвестиційний ризик і його види 116
8.2. Концептуальні засади міжнародних стандартів фінансової звітності 128
8.3. Перехід підприємств на міжнародні стандарти фінансової звітності 133
8.4. Перехід банківської системи України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 135
Змістовний модуль 9. Фінансові аспекти злиття і поглинання компаній в Україні 139
9.1. Поняття злиття і поглинання. Сучасні теорії злиття і поглинання 141
9.2. Особливості здійснення операцій злиття та поглинання в Україні 146
9.3. Процеси злиття і поглинання в світі 148
9.3. Фінансовий аспект злиття і поглинання 150
9.4. Причини невдач злиття та поглинання. 155
Захист компаній від недружніх злиття і поглинання 155
10.2. Система корпоративного управління як шлях забезпечення ефективності корпорації 161
10.3. Світові моделі корпоративного управління 168
11.2. Класифікація кластерів 179
12.3. Світовий досвід функціонування кластерів 182
11.4. Розвиток кластерів в економіці України 186
12.2. Економічні трансформації в економіці України в регіональному вимірі 192
12.3 Становище грошово-кредитної сфери та проблеми валютно–грошової стабільності 193
12.4. Еволюція зовнішньоекономічної позиції України 195
13.2. Напрямки реструктуризації підприємства 203
Напрямок реструктуризації 204
Тип реструктуризації 204
Спосіб реструктуризації 204
13.3. Оцінка вартості підприємства при реструктуризації 207
Змістовний модуль 14. Практика розробки стратегії реструктуризації підприємств економіки регіону в сучасних умовах 211
14.1. Стратегія реструктуризації компанії як складова загальної стратегії розвитку підприємства 213
14.2. Фактори збільшення вартості бізнесу в результаті реалізації стратегії реструктуризації 216
14.3. Етапи розробки й реалізації стратегії реструктуризації підприємства 218
14.4. Ризики реалізації стратегії реструктуризації підприємства 221
15.1. Поняття кризи, її типи та стадії проходження 224
15.3. Реструктуризація промислового підприємства (на прикладі машинобудівного підприємства) 236
4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ 240
1.1. Поняття про ринок капіталів та його місто в системі фінансових ринків. 241
1.2. Роль ринків капіталу у перехідній та ринковій економіці. 241
1.3. Регулювання ринків капіталу. 241
6. Охарактеризуйте вплив інфляції при визначенні дійсної й майбутньої вартості грошей. 266
9. Охарактеризуйте взаємозв'язок номінальних і реальної процентної ставок. 266
Змістовий модуль 2. Формування ринків капіталу в умовах перехідної економіки 300
Змістовний модуль 6. Інвестиційний менеджмент 301
і перехідна економіка 301
Список РЕКОМЕНДОВАНОЇ методичної літератури, нормативних матеріалів 309