10.2. Система корпоративного управління як шлях забезпечення ефективності корпорації

Одним із найважливіших чинників ефективного розвитку корпоративних відносин є відносини всередині підприємства, або корпоративна культура.

Зараз у розвинених країнах уже чітко визначені основи системи відносин між головними діючими особами корпоративного «спектаклю» (акціонерами, менеджерами, директорами, кредиторами, співробітниками, постачальниками, покупцями, державними чиновниками, мешканцями місцевих громад, членами громадських організацій і рухів). Така система створюється для рішення трьох основних завдань корпорації:

забезпечення її максимальної ефективності,

залучення інвестицій,

виконання юридичних і соціальних зобов'язань.

Сутність корпоративного управління полягає в тому, що воно є, з одного боку, цілеспрямованою діяльністю системи виборних та призначених органів, через яку спрямовуються і контролюються товариства, а з іншого, – системою правил та поведінки між зацікавленими особами з метою максимізації прибутку, зростання капіталізації товариства та підвищення його конкурентоспроможності. При цьому функція держави полягає у належному контролі за відповідними процесами корпоративної діяльності з точки зору дотримання комерційними структурами норм соціальної відповідальності перед суспільством.

Корпоративний менеджмент (corporate management) та корпоративне управлення (corporate governance) - не є однаковим (рис. 10.2).

Рис. 10.2. Взаємодія корпоративного менеджменту та корпоративного управління

Корпоративне управління перебуває на більше високому рівні керівництва компанією, ніж менеджмент. Перетин функцій корпоративного управління й менеджменту має місце тільки при розробці стратегії розвитку компанії.

У квітні 1999 р. у спеціальному документі, схваленому Организацией економічного співтовариства та розвитку, було сформульовано наступне визначення корпоративного управління:

Там же були докладно описані п'ять головних принципів належного корпоративного управління (рис.10.3).

Система корпоративного управління має бути побудована таким чином, щоб вона могла попереджати появу стратегічних помилок, а за умови їх виникнення - ефективно їх коректувати. В результаті процес прийняття стратегічних рішень повинен бути істотно змінений.

Стратегічні рішення мають особливість - процес їхньої розробки не менш важливий, ніж результат.

Рис. 10.3. Принципи корпоративного управління

Формулювання стратегічних рішень часто звучать досить банально, приховуючи в собі величезний набір припущень, що були зроблені в процесі розробки стратегії. Це призводить до істотної складності контролю за реалізацією стратегічних рішень, якщо контролюючий орган не був залучений до розробки стратегії.

У стратегічно орієнтованій системі корпоративного управління великі акціонери, інституціональні інвестори, члени ради директорів мають бути залучені до розробки стратегічних рішень разом із менеджментом.

Таблиця 10.1