Обсяги операцій на світовому фінансовому ринку

Обсяг операцій	І етап	ІІ етап	ІІІ етап	ІV етап
Прямі іноземні інвестиції	13 млрд. дол.	450 млрд. дол.	1,3 трлн. дол.	2,7 трлн. дол.
Валютні операції	-	250 млрд. дол.	1 трлн. дол.	30 трлн. дол.

Високий рівень розвитку і роль фінансового капіталу в глобалізації світової економіки підтверджується випереджаючим зростанням потоків прямих іноземних інвестицій (табл. 3.1) у порівнянні зі світовим товарним експортом. З 1982 р. по 2000 р. світовий експорт товарів і послуг збільшився в 3,3 рази, тоді як річний вивіз ПІІ - в 30 разів. До середини 90-х рр. на кожен долар, витрачений на покупку іноземних товарів, припадало 7-8 дол. міжнародних трансфертів, не пов'язаних з продажем товарів.

Досвід розвинених країн, показує, що використання зарубіжного капіталу у формі ПІІ дозволяє підвищити ефективність розвитку економіки. Іноземний капітал зробив значний внесок у промисловий розвиток США, у Франції 30 % промислової продукції випускалося підприємствами, які були повністю іноземні або контролювалися іноземними інвесторами, в Італії на частку таких підприємств припадало до 25%, у Великій Британії - від 15 до 18%.

На кожному етапі фінансової глобалізації відбувалася активізація старих чи поява нових фінансових інструментів. Проаналізувавши динаміку функціонування прямих і портфельних інвестицій, можна зробити наступні висновки:

на початок 80-х рр. ХХ ст. як прямі, так і портфельні інвестиції розвивалися приблизно однаковими темпами, а з 1982 р. темпи зростання обсягів портфельних інвестицій значно підвищилися;

у структурі ПІІ на початок 70-х рр. ХХ ст. переважали вхідні фінансові потоки, а з 1972 р. почалося зростання потоків, що витікають, така тенденція зберігається і в теперішній час;

у структурі портфельних інвестицій перевага надається борговим цінним паперам.

Переважаючий розвиток в умовах глобалізації портфельних інвестицій (табл. 3.2) пов'язаний із модернізацією інституційної структури і зниженням транзакційних витрат під впливом зростаючої конкуренції і вимог операторів ринку.

Таблиця 3.2

Динаміка світового ринку цінних паперів

Показник	1990 р.	2004 р.
Обсяг світового ринку цінних паперів, млрд. дол.	2292	6879
Сукупна капіталізація акцій/світовий ВВП, %	45	94
Ліквідність ринку акцій , %	1	113
Сукупна капіталізація ринків боргових цінних паперів/світовий ВВП, %	73	143
Світовий обсяг торгів похідними фінансовими інструментами, трлн. дол.	1,9	3,5

У 90-х рр. найбільшими темпами зростав обсяг операцій з похідними фінансовими інструментами. Якщо порівняти обсяги операцій з дериватами і обсяги операцій, пов'язаних з прямим і портфельним інвестуванням, а також із рухом товарів і послуг, то можна виявити наступні особливості розвитку глобального ринку на сучасному етапі. Так, якщо щорічний обсяг експорту товарів у середньому складав 5 трлн. дол., обсяг експорту послуг - 1,2 трлн. дол., прямі і портфельні інвестиції - 712 млрд. дол., то обсяги міжнародної торгівлі дериватами - 2 трлн. дол. щодня.

Збільшення динаміки світового ринку цінних паперів сприяло взаємозалежності національних фондових ринків, що виявилося в синхронному підвищенні або падінні курсів цінних паперів на національних ринках. Пожвавлення міжнародних фінансових операцій з цінними паперами на останньому етапі розвитку СФР пояснюється швидким збільшенням частки операцій по страхуванню ризиків, до яких належать насамперед операції з похідними фінансовими інструментами.

Що стосується фінансових інститутів, то першими найбільш активними учасниками СФР були банківські установи. На ІІ-му етапі почали з’являтися небанківські фінансові установи (страхові, пенсійні, інвестиційні фонди та компанії). Третій етап був відмічений конвергенцією банківського та небанківського секторів економіки, на базі яких на IV-му етапі глобалізації сформувалися транснаціональні компанії, транснаціональні банки, глобальні пайові і інвестиційні фонди.

Крім того на цьому етапі почали з’являтися інтеграційні об’єднання на національному рівні. ЄС є прикладом найбільш вдалого інтеграційного об'єднання. Поява євро була украй важливим кроком валютно-фінансової інтеграції в Європі, але не завершила її. Наступним важливим етапом стала побудова єдиного європейського ринку фінансових послуг і капіталу. Його необхідність обумовлена низькою об'єктивних обставин [166, 174, 188-190]:

відставанням ЄС від США за рівнем розвитку фінансових ринків. Капіталізація двох найбільших бірж США (Нью-йоркської фондової біржі і NASDAQ) в березні 2004 р. склала 14,5 трлн дол. США. Для порівняння: капіталізація найбільшої фондової біржі ЄС - Лондонською - була рівна 2,45 трлн. дол. США., а чотирьох найбільших бірж країн Єврозони (Euronext, Німецької біржі, Іспанської біржі і Біржі Італії) - 4,4 трлн дол. США. Інтеграція фінансових ринків покликана сформувати в ЄС конкурентоздатний в порівнянні з американським сегмент світового фінансового ринку.

підтримкою інвестиційної активності та економічного зростання шляхом залучення коштів на фінансових ринках інших країн. Фінансова інтеграція дозволить ефективніше здійснювати трансформацію заощаджень в інвестиції, розширить спектр доступних фінансових інструментів, знизити трансакційні витрати;

підвищенням ефективність передачі сигналів від грошово-кредитної політики, яка зараз здійснюється централізовано на рівні всієї зони євро, до реальної економіки. Річ у тому, що при сегментованих або неефективних фінансових ринках зміни в процентних ставках або в умовах надання ліквідності можуть призвести до непередбачуваних результатів для економічної динаміки.

В останні декілька років стали виявлятися перші ознаки поступової інтеграції європейських ринків капіталу: відбувається зближення процентних ставок різних країн, збільшуються обсяги міжнародної торгівлі, зростає присутність фінансових інститутів одних європейських країн на ринках інших. Відбувається консолідація інфраструктури ринку цінних паперів у формі злиття фондових бірж, клірингових палат, розрахункових систем. Досить навести приклад створення в 2000 р. біржі Euronext, яка в теперішній час об'єднує фондові ринки Франції, Нідерландів, Бельгії і Португалії. За рівнем капіталізації Euronext в теперішній час посідає 1-е місце в Єврозоні, обійшовши Німецьку біржу. Інший приклад - скандинавська бірж OMHEX, створена у вересні 2003 р. в результаті злиття шведської групи ОМ і біржі Хельсінкі HEX. На базі біржі функціонує інтегрований центр по торгівлі цінними паперами для Північної Європи і країн Балтії, оскільки OMHEX є основним акціонером фондових бірж Естонії і Латвії. Таким чином, відбувається інтеграція європейських біржових структур різних країн, але створення єдиної біржі в рамках ЄС в найближчій перспективі малоймовірним.

Характерною рисою сучасних міжнародних економічних відносин є інтенсивний розвиток процесу залучення національних економік країн, що розвиваються, у світогосподарські зв'язки. Фінансові ринки країн, що розвиваються, стають привабливішими для інвесторів, у зв'язку з високим рівнем прибутковості операцій на них. Але в той же час мають місце значні негативні риси, такі, як високий рівень контролю з боку держави, низька капіталізація, обмежена кількість компаній з котируваними акціями, нерозвиненість кредитно-фінансової інфраструктури і фінансово-економічна нестабільність держави.

А. Косе вважає, що інтегруватися в світову фінансову спільноту можливо тим країнам, які:

знаходяться в групі середнього доходу на душу населення;

мають достатній ступінь розвитку внутрішньої фінансової системи до виходу на світові ринки.

Країни, що не досягли цих показників, при зміні світової фінансової кон'юнктури можуть бути схильні до системних криз.

Отже, не дивлячись на те, що глобалізація об'єктивно стала невід'ємним аспектом ведення бізнесу на світових фінансових ринках і учасники ринків асоціюють з цим процесом найвищий ступінь складності, велику частку постійних витрат (витрати на придбання і обслуговування інформаційних систем і мереж і т.п.), високі вимоги до фахівців і дуже жорстке конкурентне середовище, питання про ступінь привабливості глобального ведення бізнесу для більшості країн неоднозначне.

У зв’язку з цим основною складовою частиною інтеграції України у СФР повинен стати розвиток національного фінансового ринку, а також створення механізмів захисту внутрішньої економіки від можливих потрясінь на СФР. Важливим при цьому є створення інституційних умов у формі норм цивільного і господарського законодавства, які забезпечать захист прав інвесторів і доступ до адекватної фінансової інформації.