2.1. Поняття про ринок капіталів та його місто в системі фінансових ринків

Ефективна національна економіка - гарантія незалежності держави. Вона вимагає комплексних програм економічних реформ, реальних гарантій невідхильності переходу від адміністративно-господарських методів керівництва до ринкової економіки.

Для нормального розвитку економіки постійно потрібні мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових коштів між її сферами і секторами, у зв’язку з тим, що в будь-який момент часу існують одні юридичні і фізичні особи, у яких є деякий надлишок фінансових коштів, і інші - у яких їх не вистачає. У підприємств усіх форм власності все частіше виникає потреба залучення позикових коштів для здійснення своєї діяльності, отримання прибутку.

Отже, значна роль в економічних реформах належить ефективній фінансовій та грошово-кредитній політиці.

Найбільш розповсюдженою формою залучення ресурсів є одержання банківської позички. Характерною ознакою ринкової економіки є високорозвинута і розгалужена фінансова банківська система. Через неї здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання. Звідси походить і провідна роль різноманітних фінансових інститутів у суспільстві.

Таким чином, «капітал» це унікальне явище економічного життя, що є основою побудови кредитної системи, яка, в свою чергу виконує функції "кровоносної системи" економіки.

Процес первісного накопичення капіталу в кожній країні відбувався по-своєму, в залежності від рівня розвитку продуктивних сил, соціально-економічного розвитку держави, соціальної спрямованості дії капіталу. А випереджаючий розвиток у певних країнах окремих галузей економіки в яких (чи в якій) дана країна має відносні переваги, тобто вищу продуктивність праці і нижчі витрати виробництва порівняно з іншими країнами і привів до міжнародного поділу праці.

Ринок капіталів - частина фінансового ринка, за посередництвом якого реалізуються довгострокові й середньострокові кредитні операції.

Ринок капіталів як один з фінансових ринків можна визначити як особливу сферу фінансових відносин, пов'язаних із процесом забезпечення кругообігу позичкового капіталу.

Основними учасники цього ринку є:

первинні інвестори, тобто власники вільних фінансових ресурсів, на різних умовах мобілізуємих банками й перетворюваних у позичковий капітал;

спеціалізовані посередники в особі кредитно-фінансових організацій, що здійснюють безпосереднє залучення (акумуляцію) коштів, перетворення їх у позичковий капітал і наступну тимчасову передачу його позичальникам на поворотній основі за плату у формі відсотка;

позичальники в особі юридичних, фізичних осіб і держави, що відчувають недолік у фінансових ресурсах і готові заплатити спеціалізованому посередникові за право їхнього тимчасового використання.

Кредиторы

Кредитори

Позичальники

- вхідні грошові потоки.

- вихідні грошові потоки.

Рис. 2.1. Взаємодія системних елементів фінансового ринку

Виходячи із цільової спрямованості кредитних ресурсів, що виділяються банками та іншими фінансово-кредитними посередниками, ринок капіталів може бути диференційований на два базові сегменти:

ринок цінних паперів - сукупність кредитних операцій, що обслуговують обіг цінних паперів;

іпотечний ринок - сукупність кредитних операцій, що обслуговують операції з нерухомістю.

Кожний з перерахованих сегментів ринку має специфічні особливості в частині його організації й функціонування, що на практиці привело до створення комерційних банків, спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів (інвестиційних, іпотечних та ін.).