1.2. Фактори ринкової трансформації ргк

Стратегічними завданнями державної політики регіонального розвитку України до 2015 року є:

підвищення конкурентоспроможності регіонів і зміцнення їх ресурсного потенціалу;

забезпечення розвитку людських ресурсів;

розвиток міжрегіонального співробітництва;

створення інституціональних умов для регіонального розвитку.

Підвищення конкурентоспроможності регіонів вимагає структурної диверсифікації економічної бази регіонів на новій технологічній основі, збільшення обсягу інвестицій у пріоритетні сфери економіки, запровадження ефективних важелів підтримки малого та середнього підприємництва, сприяння створенню і впровадженню інновацій, розбудови й модернізації інфраструктури, сприяння розвитку людських ресурсів.

З переходом до ринкових відносин РГК інтенсивно трансформується під впливом певних факторів та умов.

Під факторами трансформації РГК ми розуміємо ті рушійні сили, які викликають якісні зміни в ньому або так звані трансформаційні переходи (зникнення певних суб'єктів господарювання, перехід від одного якісного стану до іншого). По відношенню до виробничої під­системи РГК усі інші підсистеми та їх елементи (ресурсні, споживчі, екологічні тощо) є факторами трансформації, тобто вони є внутрішніми джерелами розвитку (саморозвитку) виробничої підсистеми і госпо­дарства регіону загалом.

На відміну від факторів, умови трансформації господарства регіону виступають як сили зовнішнього (по відношенню до нього) впливу. Вони можуть посилювати або послаблювати дію факторів трансфор­мації, але самі безпосередньо на виробничу підсистему господарства регіону не впливають.

Виділимо основні фактори економічного розвитку:

Людські ресурси,

Природні ресурси,

Капітал,

Інновації.

Зазначені фактори доцільно ще поділяти на ті, що мають матеріальні (речовинні) форми і ті, що їх не мають. До перших відносяться людські і природні ресурси, фізичний капітал (основні й оборотні фонди), до других - фінансові ресурси (фінансовий капітал) та інновації. Зрозуміло, що фактори другої групи так чи інакше матеріалізуються у факторах першої групи. Так, фінансовий капітал через інвестиції живить фізичний капітал і сприяє матеріалізації інновацій - у вигляді більш досконалих засобів вироб­ництва та більш кваліфікованої робочої сили (через інвестиції в люд­ський капітал).

Крім фундаментальних факторів (назвемо їх факторами першого порядку), на трансформацію господарства регіонів впливають і інші фактори (другого порядку), що базуються переважно на елементах його, споживчої та інфраструктурних підсистем.

Критерієм їх виділення має бути наявність відповідних статей у структурі витрат на виробництво. Так, фактор ринкової інфраструктури доцільно виділяти, виходячи з того, що у структурі витрат з'явилися так звані інституційні витрати (за послуги консалтингових, маркетингових та інших фірм, плата за банківський процент тощо). Разом з тим із пере­ходом до ринку деякі фактори можуть зникати або їх роль зменшується. Наприклад, зняття з балансу промислових підприємств об'єктів соціальної сфери виводить їх із складу елементів промислової підсистеми господарства регіону, а отже, і факторів трансформації.

Фактори трансформації РГК можна класифікувати і за напрямом дії:

а) фактори позитивного впливу (фактори стимулятори),

б) фактори негативного впливу (фактори дестимулятори).

Хоча одні і ті ж самі фактори в одних системах можуть справляти стимулюючий вплив, а в інших – де стимулюючий.

Для відображення сили трансформаційного впливу доцільно ввести характеристику «потенціал фактора», який означає граничну продуктивність фактора, його здатність впливати на розвиток.

Найважливішим фактором трансформації РГК є людські ресурси. В процесах ринкової трансформації вони виступають у потрійній ролі:

1. як трудові ресурси - "носії" робочої сили (здатності до праці);

2. як "продуценти" управлінських рішень;

3. як споживачі промислових товарів і послуг. Відповідно, людські ресурси в певних територіальних межах мають такі потенціали: трудовий, управлінський та особистого споживання.

Трудовий потенціал (ТП) - це кількісно і якісно визначені ресурси живої праці, які має РГК. Кількісні параметри ТП визначає чисельність трудових ресурсів, тип відтворення, статевовікова структура, міграційна рухливість та ін. Якісні параметри ТП залежать насамперед від освітнього та професійно-кваліфікаційного рівня трудових ресурсів.

На формування ТП впливає багато чинників. Найбільше значення серед них мають демографічні, соціально-економічні, духовні, екологічні та ін. Реалізація ТП залежить насамперед від рівня розвитку виробничого потенціалу промислових територіальних систем (ПТС) та розвинутості ринків праці.

З переходом до ринку ТП заново структурується. Це пов'язано з тим, що закриваються неконкурентоспроможні виробництва, а нові, що створюються, як правило, потребують більш продуктивної (квалі­фікованої) робочої сили. Певне значення має і впровадження нової системи найму на роботу (за контрактом тощо).

Управлінський потенціал визначається ефективністю управлінських рішень, з одного боку, підприємців (на підприємствах із приватною й колективною формами власності), а з другого - державних службовців (на підприємствах із державною формою власності та у державних органах управління промисловістю).

Другий фундаментальний фактор трансформації РГК – природні ресурси. При визначенні пріоритетних напрямків розвитку РГК до уваги береться наявність ресурсів того чи іншого виду (мінеральні, лісові, водні та ін.), їх структура та величина природно-ресурсного потенціалу (ПРП) території.

Третій фундаментальний фактор трансформації господарства регіо­ну - капітал (фізичний і фінансовий). Фізичний капітал - це сукупність засобів виробництва (основних фондів) і предметів праці (оборот­них фондів або матеріальних ресурсів - сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо), яка відповідно формує потенціал матеріально-технічних ресурсів.

Значний потенціал основних фондів - виробничих споруд, машин, устаткування, тощо - здатний різко підвищити продуктивність праці, а отже сприяє оптимальній трансформації РГК.

Зокрема, зростання виробництва у його промисловій підсистемі викликає такі процеси: підвищення фондоозброєності праці - зростання випуску промислових товарів - ріст доходів працівників промисловості - збіль­шення заощаджень - нарощування капіталовкладень - підвищення фондоозброєності праці - далі цикл зростання виробництва повторюється.

Важливе значення має і потенціал матеріальних ресурсів. Для того, щоб відновити у регіоні виробництво або забезпечити позитивну динаміку у його рості, повинні бути в наявності (у запасах, у виробничому процесі тощо) необхідні матеріальні ресурси або кошти для їх придбання на ринку матеріальних ресурсів.

Трансформаційні процеси у РГК набувають необхідної динаміки, якщо вони забезпечені фінансовим капіталом, який "приходить у рух" завдяки інвестиціям, тому цей капітал часто ще називають інвестиційним. Слід зауважити, що фінансові (інвестиційні) ресурси у процесах ринкової трансформації РГК займають особливе місце серед усіх інших факторів. Саме вони поряд із підприємницькою ініціативою виступають першоосновою, вихідним моментом трансформації.

Господарські комплекси регіонів, що базуються на фінансово стабільних і кредитоспроможних підприємствах, як правило, здатні самостійно забезпечувати відтворення виробництва й саморозвиток (за рахунок частини прибутку, амортизаційних відрахувань, фонду розвитку виробництва тощо), тобто мають необхідні внутрішні джерела інвестування. Але у більшості з них ці джерела, особливо в перехідний, трансформаційний період, обмежені і це вимагає пошуку стратегічних інвесторів.

Практика показує, що більше шансів знайти таких інвесторів у регіоні, де сприятливий інвестиційний клімат, або коли значною є інвестиційна привабливість регіону. Остання залежить від багатьох чинників - політичної стабільності, рівня інфляції, пільг в оподаткуванні, ймовір­ності природних та техногенних катастроф.

З інвестиційною привабливістю регіону тісно пов'язана така його характеристика як «інвестиційний потенціал».

Інвестиційний потенціал - це фінансові можливості, резерви кредитування господарства регіону.

Четвертим фундаментальним фактором трансформації РГК виступають інновації (нововведення). Базова дефініція інновації була дана Й. Шумпетером ще в 1912 р. Вона означала принципово нову якість засобів виробництва та організаційних схем. За И. Шумпетером, інновації витісняють старі продукти та виробництва й виштовхують економічну систему з урівноваженого стану, забезпечуючи таким чином структурну перебудову системи.

У сучасних умовах жоден із факторів трансформації не може конкурувати з інноваціями за силою трансформаційного впливу на РГК. Але в процесах його трансформації обов'язково слід спиратися на нововведення, які мають значний інноваційний потенціал. Під ним ми розуміємо масштаби інноваційної діяльності в РГК, ступінь впровадження досягнень НТП у виробництво, резерви розвитку за рахунок НТП, що виражаються у здатності матеріально-технічних, трудових та інших ресурсів забезпечувати інтенсифікацію виробництва, впровадження базисних інновацій (інформаційних, комунікацій­них та ін.) тісно пов'язане з процесами територіальної концентрації та деконцетрації виробництва, передусім промислового. Фактично мова йде про зростання ролі інноваційного фактора ("дифузії" нововведень) у процесах регіонального розвитку завдяки територіальним технологіч­ним трансфертам та ринку інновацій ("ноу-хау").

Будь-яке виробництво (промислове, сільськогосподарське), як відомо, створюється з метою споживання товарів. І хоча останнє є кінцевою фазою суспільного відтворення, в ланцюзі факторів трансформації господарства регіону воно є вихідним пунктом (за відомим із кібернети­ки принципом зворотного зв'язку). Звідси: низький рівень споживання або незначний споживчий потенціал регіону майже автоматично породжує спад виробництва цьому. Споживчий потенціал залежно від характеру споживання, категорії споживачів поділяється на дві частини - потенціал виробничого спо­живання й потенціал особистого споживання.

Просторове поєднання в РГК ресурсних, виробничих, споживчих та інших елементів забезпечують об'єкти виробничої інфраструктури - транспорту, зв'язку.

Виробнича інфраструктура для свого розвитку вимагає значних обсягів авансованого капіталу при малій його мобільності. Тому роль держави у її нарощуванні є винятково важливою. А велика її капіталомісткість надає особливого значення у трансформаційних процесах потенціалу виробничої інфраструктури. Цей потенціал, на нашу думку, характеризує пропускну здатність, потужність об'єктів виробничої інфраструктури.

Значний потенціал виробничої інфраструктури і розвинутий ринок виробничих послуг сприяють активізації підприємницької діяльності в регіонах, стимулюють розчленування виробничих ланцюгів у просторі з наступним зосередженням фінальних (обробних) стадій у великих містах як центрах притягання висококваліфікованої робочої сили та "ноу-хау".

Роль виробничої інфраструктури, особливо транспорту, в процесах трансформації РГК є тим більшою, чим більш віддаленими є взаємо­діючі елементи і чим більшими є питомі (транспортні та ін.) витрати на подолання просторового розриву між ними.

Важливим фактором трансформації РГК другого порядку (по від­ношенню до людських ресурсів) виступає соціальна інфраструктура (заклади освіти, охорони здоров'я та соціальної допомоги, готелі, ресторани тощо), яка також має відповідний трансформаційний потенціал. Під потенціалом соціальної інфраструктури розуміємо здатність її об'єктів обслужити (забезпечити умови життєдіяльності) працівників (та їх сімей) певного сегменту РГК .

Соціальна інфраструктура складається з двох концентрів: внутрішнього - на базі об'єктів, що знаходяться на балансі виробничих об'єктів (підприємств, фірм тощо), та зовнішнього - на базі інфраструктурних об'єктів загального користування.

Особливо важливе значення цей потенціал має для РГК, що формуються в регіонах інтенсивного господарського освоєння, розвиток яких взагалі неможливий без значних інвестицій у соціальну інфраструктуру. Інвестиції можуть здійснювати або фінансово стабільні фірми, або органи державної й муніципальної влади. Пояснюється це тим, що капіталовкладення у соціальну інфраструктуру здійснюються ще до (або одночасно) з виробничими інвестиціями й довгий час (або взагалі) можуть не приносити доходів. А капіталовкладення ці дуже значні. У промислово розвинутих країнах вони складають 60% від вало­вого обсягу інвестицій. Тому роль держави у нарощуванні потенціалу соціальної (як і виробничої) інфраструктури є винятково важливою.

Простір між елементами РГК заповнює сфера обміну, різні ринки, які передбачають купівлю-продаж тих чи інших товарів і послуг. "Не­сучими конструкціями" ринків виступають підприємства, організації та заклади ринкової (інституційної) інфраструктури. До них відно­сяться товарні, фондові і валютні біржі, біржі праці, банки тощо. Вони, як правило, орієнтуються на відповідні ринки, наприклад біржі праці -на ринок праці. В сучасних умовах без розвинутої ринкової інфра­структури неможливе ефективне функціонування й оптимальний І розвиток РГК.

Тому потенціал ринкової інфраструктури - одна з важливих складових трансформаційних процесів у РГК.

Отже, на трансформацію РГК, точніше його виробничого ядра, впливає ціла низка факторів і умов. Сукупний трансформаційний вплив відображає інтегральний трансформаційний потенціал, який складається з багатьох часткових потенціалів і є їх простою сумою. Вплив кожного з часткових трансформаційних потенціалів на виробничий потенціал визначається не лише його величиною, але й силою дії. Остання залежить від характеру інтегрованості та пропорційності елементів РГК, тому виробничий потенціал, як правило, не тотожний інтегральному трансформаційному потенціалу.