3. Конспект лекцій Заліковий модуль 1. Засади формування ринкової складової економічного розвитку Змістовний модуль 1. Теоретичні основи ринкової трансформації економіки регіону

1.1. Господарство регіону як територіально-економічна система. Поняття про регіональний господарський комплекс (РГК).

1.2. Фактори ринкової трансформації РГК.

1.3. Процеси ринкової трансформації РГК.

1.1. Господарство регіону як територіально-економічна система. Поняття про регіональний господарський комплекс (ргк)

В сучасних умовах господарювання важливо створити методи та механізми управління територіальним розвитком в умовах трансформації ринкової економіки. Формування і раціональне використання економічного потенціалу регіону відбувається під впливом складної багатофакторної системи. І серед них один з найважливіших – це науково обґрунтована політика зростання конкурентоспроможної економіки на рівні регіону. Саме ідеології конкурентоспроможності відповідає підприємницький спосіб господарювання як базовий елемент ринкових перетворень.

Однак структура економіки регіонів та їх інфраструктурне забезпечення не відповідає завданням ринкової економіки. В той же час територіальна концентрація виробництва, щільність населення країни та достатній рівень розвитку людського капіталу, вигідна транскордонна ситуація, якість та унікальність окремих видів ресурсів транскордонних регіонів повинні сприяти ефективному їх використанню.

У зв’язку з цим суттєвого значення набуває обґрунтування вибору моделі проведення ринкових перетворень або стратегії економічного реформування регіонів. Впровадження інноваційного механізму формування конкурентоспроможної політики у регіоні, обумовлено головним завданням, що полягає в реально існуючій залежності між орієнтацією економіки на випуск конкурентоспроможної продукції та високим життєвим рівнем населення.

Оздоровлення реального сектору економіки вимагає розробки та реалізації організаційно-економічних механізмів регулювання регіонального розвитку, використовуючи сучасні методи і форми програмно-цільового управління. В умовах ринкових перетворень процес формування та раціонального використання економічного потенціалу регіону потребує нової якості, яка сприятиме, по-перше, збільшенню ймовірності підвищення рівня соціально-економічного розвитку сучасних форм господарювання (регіональних інвестиційних комплексів, виробничо-соціальних комплексів, вільних (спеціальних) економічних зон), і, по-друге, вдосконаленню інфраструктурного забезпечення економічного потенціалу.

Змішаної називають економіку, у якій функціонують підприємства й організації як державної, так і не державної форм власності. Вони взаємодіють на базі товарно-грошових відносин. Це досить широкий спектр економічних систем.

Одним з видів таких систем є перехідна або транзитивна економіка. Її особливостями є:

обмеженість функціонування в часі;

нестабільність здійснення соціально-економічних процесів;

високий рівень ризику;

можливість часткової втрати керованості на окремих етапах проведення трансформаційних перетворень.

Трансформаційна економіка – сучасна стадія розвитку світової економічної системи, що характеризується наступними рисами:

глобалізацією й урбанізацією;

прискоренням темпів науково-технічного прогресу;

інформатизаційними процесами;

перетворенням екології в економічний ресурс;

переоцінкою старих традиційних ресурсів і виробничих технологій;

зміною функцій держави.

В умовах трансформації підсилюється роль держави як

загальнонаціонального центра макроекономічного й регіонального прогнозування та планування,

регулятора грошово-кредитної, структурно-інвестиційної, соціальної, науково-технічної й зовнішньої політики,

ініціатора й організатора створення розвитий ринкової інфраструктури,

законодавця й контролера в забезпеченні стійкої діяльності ринкових інститутів корпоративного й приватного підприємництва.

В умовах глобалізаційних процесів роль і значення активної регіональної політики все зростає. В цих умовах особливої актуальності набуває проблема ефективного використання регіонального потенціалу.

Господарство регіону в науковому і практичному сенсі доцільно розглядати як велику і складну територіально-економічну систему -регіональний господарський комплекс. Щоб глибше зрозуміти зміст цього поняття розглянемо його складові - "господарство", "регіон", "система", "комплекс".

У зміст поняття "господарство" найчастіше включають сукупність певних складових, що утворюються в результаті суспільного поділу та інтеграції праці, а саме: галузі, види економічної діяльності та основні виробничі ланки (підприємства, фірми організації тощо).

Зміст поняття "регіон" трактується неоднозначно. На наш погляд, прийнятним є таке його визначення. Регіон - певна територія з притаман­ними їй специфічними природно-кліматичними, економіко-географічними, демографічними, історичними, етнічними, соціально-побуто­вими та іншими особливостями.

Раніше поняття "регіон" ототожнювалося з територією як невід'ємною частиною єдиного народногосподарського комплексу країни. При цьому майже повністю ігнорувалися специфічні відносини між суб'єктами господарювання всередині самого регіону.

Водночас для теорії і практики регіональної економіки та регіонального управління важливим є розуміння регіону і як адміністративно-територіального утворення, причому економічно, як правило, самодостатнього.

При розгляді проблем ринкової економіки надзвичайно важливо визначати регіон) і як місце прояву зв'язків і залежностей суб'єктів господарювання у відтворювальних процесах. Це важливо для розуміння господарства регіону як системного утворення.

Близьке за змістом до поняття "система" і поняття "комплекс".

Комплекс - це також система, що характеризується органічною єдністю елементів; вони, як правило, утворюють єдине ціле.

Такою цілісною системою і є регіональний господарський комплекс (РГК) - це регіональне поєднання об'єктів, тісно взаємозв'язаних у процесі виробництва й транспортування до споживачів продукції і/або послуг.

РГК формуються внаслідок взаємодії багатьох факторів, як внутріш­ніх (сировинні й трудові ресурси, споживчий попит, інфраструктурна забезпеченість території тощо), так і зовнішніх (рівень економічного розвитку країни, спосіб виробництва матеріальних благ, технологічний рівень виробництва тощо).