Гідроксиди металів(II) утворюються при дії розчинів лугів на солі металів(II) без доступу повітря:

FeCl₂ + 2KOH  2KCl + Fе(OH)₂ (білий)

CoSO₄ + 2KOH  K₂SO₄ + Co(OH)₂ (рожевий)

NiCl₂ + 2NaOH –^t°® 2NaCl+Ni(OH)₂ (зелений)

Гідроксид металів(II) – слабкі основа, розчинні в сильних кислотах:

Fe(OH)₂ + H₂SO₄  FeSO₄ + 2H₂O (Fe(OH)₂ + 2H⁺  Fe²⁺ + 2H₂O)

Co(OH)₂ + 2HCl  CoCl₂ + 2H₂O

При прожарюванні гідроксидів без доступу повітря утворюються відповідні оксиди:

Fe(OH)₂ –^t°® FeО + H₂O

Co(OH)₂ –^t°® Co + H₂O

У присутності кисню повітря білий осад Fe(OH)₂, окисляючись, буріє – утворюється гіроксид феруму(III) Fe(OH)₃: 4Fe(OH)₂ + O₂ + 2H₂O  4Fe(OH)₃,

а рожевий осад Co(OH)₂ поступово буріє, перетворюючись в гідроксид кобальту(III):

4Co(OH)₂ + O₂ + 2H₂O  4Co(OH)₃

Сполуки Fe(II)мають відновні властивості, вони легко перетворюються в сполуки Fe(III) під дією окислювачів, в т.ч. повітря:

2KMnO₄ + 8H₂SO₄  5Fe₂(SO₄)₃ + K₂SO₄ + 2MnSO₄ + 8H₂O

6FeSO₄ + 2HNO₃ + 3H₂SO₄  3Fe₂(SO₄)₃ + 2NO + 4H₂O

4FeSO₄ + O₂ + 2H₂O = 4[Fe(OH)]SO₄.

Гідроксид кобальту(ІІ) також легко окиснюється на повітрі:

4Со(ОН)₂ + О₂ = 2Со₂О₃ + 4Н₂О.

Сполуки ніколу (ІІ) стійкі до окиснення.

Сполуки Мe(II) схильні до комплексоутворення (координаційне число 6):

FeCl₂ + 6NH₃  [Fe(NH₃)₆]Cl₂

Fe(CN)₂ + 4KCN  K₄[Fe(CN)₆](жовта кров'яна сіль)

Co(OH)₂ + 6NH₃  [Co(NH₃)₆](OH)₂

Ni(OH)₂ + 6NH₃  [Ni(NH₃)₆](OH)₂

Водні розчини солей Кобальту (II) мають рожевий колір, Ніколу(ІІ) – ясно-зелені.

Сполуки Ме(IIІ).

Тривалентному Феруму відповідають амфотерні оксид Fe₂O₃ та гідроксид Fe(OH)₃. Існує також змішаний оксид Fe₃O₄ (O=Fe–O–Fe–O–Fe=O).

Оксид феруму(III) утвориться при спалюванні сульфідів заліза, наприклад, при випалюванні піриту:

4Fe₂ + 11O₂  2Fe₂O₃ + 8SO₂

чи при прожарюванні солей феруму: 2FeSO₄ –^t°® Fe₂O₃ + SO₂ + SO₃

Гідроксид феруму(III) утвориться при дії розчинів лугів на солі тривалентного заліза: випадає у вигляді червоно-бурого осаду:

Fe(NO₃)₃ + 3KOH  Fe(OH)₃ + 3KNO₃ (Fe³⁺ + 3OH^-  Fe(OH)₃)

Fe₂O₃ – основний оксид, що в незначній мірі проявляє амфотерні властивості:

Fe₂O₃ + 6HCl –^t°® 2FeCl₃ + 3H₂O (Fe₂O₃ + 6H⁺ –^t°® 2Fe³⁺ + 3H₂O)

Fe₂O₃ + 2NaOH + 3H₂O –^t°® 2Na[Fe(OH)₄] (Fe₂O₃ + 2OH^- + 3H₂O  2[Fe(OH)₄]^-)

Отже, Fe(OH)₃ – більш слабка основа, ніж Fe(OH)₂. Це пояснюється тим, що в Fe²⁺ менший заряд іону і більший радіус, ніж у Fe³⁺, а тому Fe²⁺ слабкіше утримує гідроксид-іони, тобто Fe(OH)₂ легше дисоціює.

У зв'язку з цим солі феруму(II) гідролізуються незначно, а солі феруму(III) – дуже сильно. Гідролізом пояснюється і колір розчинів солей Fe(III): незважаючи на те, що іон Fe³⁺ майже безбарвний, розчини, що містять його, забарвлені в жовто-бурий колір, що пояснюється наявністю гідроксоіонів заліза чи молекул Fe(OH)₃, що утворюються завдяки гідролізу:

Fe³⁺ + H₂O  [Fe(OH)]²⁺ + H⁺;

[Fe(OH)]²⁺ + H₂O  [Fe(OH)₂]⁺ + H⁺;

[Fe(OH)₂]⁺ + H₂O  Fe(OH)₃ + H⁺

При нагріванні забарвлення темнішає, а при додаванні кислот стає світлішим внаслідок подавлення гідролізу. Fe(OH)₃ виявляє слабко виражену амфотерність: він розчиняється в розведених кислотах і в концентрованих розчинах лугів:

Fe(OH)₃ + 3HCl  FeCl₃ + 3H₂O (Fe(OH)₃ + 3H⁺  Fe³⁺ + 3H₂O)

Fe(OH)₃ + NaOH  Na[Fe(OH)₄] (Fe(OH)₃ + OH^-  [Fe(OH)₄]^-)

Сполуки феруму(III) – слабкі окислювачі, реагують із сильними відновниками:

2Fe⁺³Cl₃ + H₂S^-2  S⁰ + 2Fe⁺²Cl₂ + 2HCl

2FeCl₃ + 2KІ = 2FeCl₂ + І₂ + 2KCl.

Окиснювальна дія сполук ніколу (ІІІ) та кобальту(ІІІ) виражена сильніше.

Для сполук феруму характерне утворення аніонних комплексів з координаційним числом 6:

Fe(CN)₃ + 3KCN = K₃[Fe(CN)₆] (червона кров’яна сіль),

Fe(CN)₂ + 4KCN = K₄[Fe(CN)₆] (жовта кров’яна сіль).

Сполуки кобальту та ніколу утворюють як аніонні, так і катіонні комплекси (гідрокомплекси та аміакати) з координаційними числами 4 та 6:

Ni(CN)₂ + 2KCN = K₂[Ni(CN)₄],

CoCl₂ + 6NH₃ = [Co(NH₃)₆]Cl₂.