Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
metodichka_ch2.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.77 Mб
Скачать

Гідроксиди

Фізичні властивості: Гідроксиди s-елементів – тверді кристалічні речовини білого кольору, добре розчинні у воді (крім Mg(OH)2 та Be(OH)2). Загальна назва – луги; окремі гідроксиди мають технічні назви: NaOН – їдкий натр, КОН – їдке калі. Гідроксиди р-елементів – в основному нерозчинні у воді студенисті осади (переважно білого кольору) не завжди визначеного складу.

Хімічні властивості: Гідроксиди s-елементів (та TlOH) – це типові розчинні у воді сильні основи (луги), сила яких зростає в групах із збільшенням порядкового номеру (гідроксид берилію–амфотерний). Так, луги взаємодіють:

  • з кислотними та амфотерними оксидами: 2NaOН+CO2= Na2CO3+H2O

2NaOН+Al2O3 2NaAlO2+H2O,

  • з амфотерними гідроксидами NaOН+Al(OH)3 = Na[Al(OH)4]

NaOН+Al(OH)3 NaAlO2+2H2O

  • з кислотами з утворенням солі та води: 2NaOН+H2SO4= Na2SO4+2H2O

  • з pозчинами солей з утворенням осаду: 2NaOН+CuSO4= Na2SO4+Cu(OH)2

  • піддаються термічному розкладу (крім гідроксидів лужних металів, окрім 2LiOH Li2O+H2O) 2TlOH Tl2O+H2O)

Be(OH)2 BeO + H2O

Амфотерність гідроксиду берилію: Ве(ОН)2+2NaОН = Na2[Ве(OH)4]

Ве(ОН)2+2НCl = BeCl2+2H2O

Важливіші сполуки

У гідроксидів р-елементів основний характер виражений значно слабіше, вони є нерозчинними у воді, тому для них характерні тільки взаємодія з кислотами та термічний розклад.

Кислотно-основний характер гідроксидів р-елементів такий же, як і у їх оксидів. Реакції амфотерних гідроксидів описуються відповідними рівняннями:

Взаємодія

Ме(ОН)2

Ме(ОН)3

З кислотами

Ме(ОН)2+2HCl = МеCl2+2H2O

Ме(ОН)2+H2SO4 = МeSO4+2H2O

Ме(ОН)3+6HCl = 2МеCl3+3H2O

Ме(ОН)3+3H2SO4 = Ме2(SO4)3+3H2O

З розчи­нами лугів

Ме(ОН)2+2KOH = К2[Мe(OH)4]

Ме(ОН)2+Ва(OH)2  = Ва[Мe(OH)4]

Ме(ОН)3+KOH  = 2K[Ме(OH)4]

2Ме(ОН)3+Ва(OH)2  = Ва[Ме(OH)4]2

З лугами при сплавл.

Ме(ОН)2+2NaOH Na2МeO2+2H2O

Ме(ОН)3+NaOH NaМeO2+2H2O

З основн. оксидами

Ме(ОН)2+Na2O Na2МeO2+H2O

2Ме(ОН)3+Na2O 2NaМeO2+3H2O

В Al(OH)3 i Ga(OH)3 кислотні і основні властивості виражені приблизно в однаковій мірі, в In(OH)3 основні властивості виражені сильніше від кислотних, а в Tl(OH)3 кислотні ознаки практично не проявляються. Таким чином, в цьому ряду чітко спостерігається посилення основних і послаблення кислотних ознак, що корелюється із збільшенням розмірів атому Ме(ІІІ). Разом з тим відомий TlOH проявляє властивості лугів, що теж вказує на збільшення основного характеру для сполук з меншим ступенем окиснення того ж самого елементу.

Гідроксиди елементів IV групи (с.о. елементу +4) неможливо виділити в індивідуальному стані, оскільки при їх одержанні практично утворюються білі студенисті осади змінного складу МeO2nH2O. Свіжовиготовлені гідроксиди Стануму та Плюмбуму проявляють амфотерні властивості: розчиняються в кислотах і лугах (в останньому випадку утворюються сполуки складу Na2[Me(OH)6]). Оксиди і гідроксиди елементів із с.о. +2 – амфотерні, причому в Ge(OH)2 переважають кислотні властивості, а у Pb(OH)2 – основні.

Із вищих гідроксидів V групи (с.о. елементу +5) у вільному вигляді одержана тільки арсенатна кислота H3AsO4 – тверда, розчинна у воді речовина. При спробі одержати стибіатної кислоти утворюється осад невизначеного складу Sb2O5nH2O. Бісмутатна кислота також не виділена.

Одержання: Гідроксиди утворюються при взаємодії лужних металів або їх оксидів з водою. В промисловості гідроксиди натрію та калію одержують електролізом розчинів хлоридів:

2Cl+2Н2О Н2+2ОН+Cl2 або 2NaCl+2Н2О Н2+2NaОН+Cl2

Амфотерні гідроксиди одержують при дії аміаку на розчини відповідних солей:

AlCl3+3NH3+3H2O = Al(OH)3+3NH4Cl

SnCl4+4NH3+6H2O = H2[Sn(OH)6]+4NH4Cl

Нерозчинні у воді гідроксиди р-металів одержують обмінними реакціями солей з лугами:

Bi(NO3)3+3KOH = Bi(OH)3+3KNO3

або при дії кислот на аніонні похідні:

Na[Sb(OH)6]+HCl = NaCl+Sb(OH)3+H2O

Солеподібні бінарні сполуки лужних та лужноземельних металів – гідриди, бориди, карбіди, нітриди розкладаються водою:

KH + H2O = KOH + H2, BeH2 + 2H2O = Be(OH)2 + H2

K3N + 3H2O = 3KOH + NH3, Mg3N2 + 6H2O = 3Mg(OH)2 + 2NH3

K2C2 + 2H2O = 2KOH + C2H2 CaC2 + 2H2O = Ca(OH)2 + C2H2

Солі лужних та лужноземельних металів – тверді кристалічні речовини білого кольору, переважно стійкі до нагрівання, за винятком нітратів: 2NaNO3 2NaNO2+O2,

Важливіші сполуки

Ca(NO3)2 Ca(NO2)2 + O2

Карбонати металів ІІ групи розкладаються при прожарюванні: BaCO3 BaO+CO2 ,

карбонати металів І групи не розкладаються, окрім Li2CO3 Li2O+CO2

Водні розчини солей лужних та лужноземельних металів з аніонами слабких кислот мають лужну реакцію внаслідок гідролізу, наприклад: Na2CO3+H2O  NaHCO3+NaOH.

Солі берилію і барію отруйні.

Сполуки р-елементів ІІІ групи з водних розчинів завжди виділяються у вигляді кристалогідратів, напнриклад МеCl36H2O, KMe(SO4)212H2O (галуни). Аквакомплекси Алюмінію, Галію, Індію безбарвні, Талію – слабо жовтого кольору. Водні розчини солей сильних кислот мають кислу реакцію внаслідок гідролізу

Me3++HOH  MeOH2++H+

Солі слабих кислот гідролізують необоротньо, наприклад:

Al2S3+6H2O = 2Al(OH)3+3H2S

Аl, Ga, In з р-елементами V групи утворюють алмазоподібні сполуки типу AIIIBV (GaAs, InSb, TlBi), більшість яких є напівпровідниками.

Для Германію й Стануму найхарактерніші ступені окиснення +4, тому сполуки Ge(ІІ) і Sn(ІІ) є сильними відновниками:

GeCl2+Cl2= GeCl4; SnCl2+Cl2= SnCl4

2Bi(NO3)3+3Na[Sn(OH)3]+9NaOH = 2Bi+3Na2Sn(OH)6]+6NaNO3

В той же час для плюмбуму більш характерний ступінь окиснення +2, тому сполуки плюмбуму(ІУ) є сильними окисниками.

5 SO4+2KMnO4+8H2SO4 =5 (SO4)2+2MnSO4+K2SO4+8H2O

SnCl2 + Cl2 = SnCl4

5 O2+2Mn(NO3)2+6HNO3 = 5 (NO3)2+2HMnO4+2H2O

PbO2 + 4HCl = PbCl2 + Cl2 + 2H2O

Сполуки Стибію та Бісмуту в розчинах оборотньо гідролізують з утворенням малорозчинних основних солей: SbCl3+H2O = SbOCl + 2НСl; SbCl5 + H2O = SbOCl3 + 2НСl,

чим пояснюється їх відносно низька токсичність.

Сполуки As(III), Sb(III) є відновниками.

SbCl3 + Cl2 = SbCl5

Окиснювальні властивості характерні для бісмутатів:

2Mn(NO3)2+5Na O3+16HNO3 = 2HMnO4+5 (NO3)3+5NaNO3+7H2O

Сполуки Tl(III) – сильні окисники.

В якості солеподібних сполук, в яких As, Sb, Bi проявляють ступінь окиснення –3, модна розглядати арсеніди, стибіди і бісмутіди s-елементів (K3Sb, Ca3As2).

Посилення металічних властивостей в ряду As–Sb–Bi проявляється також в зміні стійкості солей сполук Е(ІІІ): Солі As(III) нестійкі і у вільному стані не виділені, тоді як для Sb(ІІІ) відомі сульфат та нітрат, тоді як солі Bi(ІІІ) численні і різноманітні.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]