Загальна характеристика

Метали головних підгруп І та ІІ групи періодичної системи є s-елементами. Атоми цих елементів мають на зовнішньому енергетичному рівні 1 (І група) або 2 (ІІ група) s-електрони. Вступаючи в хімічну взаємодію, атоми легко віддають електрони зовнішнього енергетичного рівня, виявляючи в сполуках постійний ступінь окиснення +1 (І група) або +2 (ІІ група). Загальна назва елементів головних підгруп І групи – лужні метали, ІІ групи (крім Mg та Ве) – лужно-земельні метали.

Радіуси атомів в групах послідовно збільшуються із збільшенням порядкового номеру елементу, в цьому ж напрямку зростає і здатність атомів віддавати електрони. Внаслідок високої відновної активності s-метали в природі зустрічаються тільки в окисленій формі, а в основі їх одержання лежить процес відновлення із окислених форм.

Метали головних підгруп ІІІ (Al, Ga, In, Tl), IV (Ge, Sn, Pb), V (As, Sb, Bi), VI (Po), групи періодичної системи є р-елементами. Ці елементи межують з діагоналлю B–At в періодичній системі елементів та розташовані нижче від неї. Оскільки ця діагональ умовно розділяє всі елементи на метали та неметали, то деякі метали, розташовані поблизу цієї діагоналі, можуть проявляти і окремі властивості неметалів. Наприклад, деякі з цих металів мають не металічну, а атомну кристалічну гратку, окремі з них розчиняються в розчинах лугів, а їхні оксиди та гідроксиди є амфотерними. Однак, в сполуках ці елементи проявляють тільки позитивні ступені окиснення; причому кількість валентних електронів визначається будовою зовнішнього енергетичного рівня, як це було показано в розділі “Неметали”. В напрямку, перпендикулярно вниз від вище означеної діагоналі у елементів спостерігається відповідне посилення металічних властивостей, так що елементом, який в найбільшій мірі проявляє металічні властивості, є Цезій.

Нижче в таблиці наведено розташування s- i р-металів у періодичній системі елементів, вказана будова зовнішнього електронного шару елементів та властиві їм ступені окиснення (виділено найбільш характерні), відмічено, які елементи мають атомну кристалічну гратку: ^(ат.). Також вказано, які з гідроксидів проявляють амфотерні (^(амф.) чи кислотні ^(кисл.) властивості, що є ознакою вияву неметалічних властивостей.

Період	Група
	I A	II A	III A	IV A	V A	VI A
	ns1	ns2	ns2np1	ns2np2	ns2np3	ns2np4
2	Li +1	Be +2(амф.))
3	Na +1	Mg +2	Al +3(амф.)
4	K +1	Ca +2	Ga +3(амф.)	Ge(ат.) +2,+4	As(ат.) +3, +5(кисл.)
5	Rb +1	Sr +2	In +3(амф.)	Sn +2(амф.), +4(амф.)	Sb(ат.) +3(амф.), +5(кисл.)
6	Cs +1	Ba +2	Tl +1, +3	Pb +2(амф.), +4(амф.)	Bi(ат.) +3(амф.), +5(кисл.)	Po(ат.) (радіоакт)

Із наведеної таблиці видно, що металічні властивості при переході від одного елемента до іншого у підгрупі зверху вниз і в періоді справа наліво плавно посилюються (кислотні–амфотерні–основні). Якщо один і той же елемент може проявляти декілька ступенів окиснення, то сполуки з меншою ступінню окиснення в більшій мірі проявляють металічні властивості, а також в більшій мірі характерні для даного елементу.