2. Нормативна база.

Ця Методика розроблена на підставі:

- Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- Закону України «Про страхування»;

- Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291;

- Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 06.07.2000 р. №279 (із змінами та доповненнями).

3. Визначення термінів, що застосовуються у методиці.

1. У цій Методиці використовуються терміни, що визначені в Глосарії Банку.

2. Терміни, які використовуються в даному документі:

Платоспроможність - здатність позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань.

Інвестиційний проект - проект, що впроваджується позичальниками (юридичними особами) на умовах фінансової самоокупності та для якого передбачається участь позичальника або інших інвесторів у фінансуванні проекту в розмірі не менше ніж 20 % його вартості.

Кредитування під інвестиційний проект - довгострокове кредитування інвестиційних проектів під майбутні доходи (що має одержати створюване/реконструйоване підприємство та за рахунок яких забезпечуватиметься повернення кредиту), яке передбачає як оцінку банком інвестиційного проекту щодо його фінансової самоокупності, так і практичну реалізацію цього проекту (оцінку бізнес-плану реалізації проекту). Під час оцінки реалізації інвестиційного проекту банком визначається здатність позичальника ефективно реалізувати інвестиційний проект та отримати заплановані результати; надійність та стабільність бізнесу, яким займається позичальник, протягом часу, що потрібний для завершення проекту і повернення кредиту, врахування як позичальником, так і банком усіх ризиків, що наявні під час кредитування під інвестиційний проект.

4. Алгоритм визначення рейтингу фінансового стану позичальників

1. Для оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи Банк проводить аналіз як об’єктивних, так і суб’єктивних даних

Основними джерелами об`єктивних даних є документи, що надаються позичальником Банку:

- кожного разу під час укладання договору про здійснення кредитної операції, а саме:

1) Баланси підприємства (Форма №1) для несезонних підприємств – на дві останні звітні дати, для сезонних підприємств - на п`ять останніх звітних дат,

2) Звіти про фінансові результати (Форма №2) для несезонних підприємств – за два останніх звітних квартали, для сезонних підприємств - за п`ять останніх звітних кварталів,

3) Довідка про рух грошових коштів по рахунку 31 «Рахунки в банках» для несезонних підприємств – за два останніх звітних квартали помісячно, для сезонних підприємств - за останні 12 місяців помісячно,

4) Довідка про кількість випадків наявності прострочення та пролонгації заборгованості за кредитами банків та процентами за їх використання за звітний квартал,

5) Довідка про наявність поточних рахунків в банках на звітну дату,

- а надалі щокварталу в обов`язковому порядку, а саме:

1) Баланс підприємства (Форма №1) на звітну дату,

2) Звіт про фінансові результати (Форма №2) за звітний квартал,

3) Довідка про рух грошових коштів по рахунку 31 «Рахунки в банках» за звітний квартал помісячно,

4) Довідка про кількість випадків наявності прострочення та пролонгації заборгованості за кредитами банків та процентами за їх використання за звітний квартал,

5) Довідка про наявність поточних рахунків в банках на звітну дату.

Суб’єктивні дані отримуються на підставі:

• особистих співбесід кредитного спеціаліста з керівництвом позичальника,

• аналізу комерційних документів позичальника,

• аналізу реалізації бізнес-плану проекту,

• інформації, що висвітлена в періодичних виданнях або доступна в мережі Internet стосовно перспектив розвитку галузі (сектора економіки), в якому функціонує підприємство, тощо.

Також можуть бути використані й інші форми звітності, документи та матеріали: форма бухгалтерської звітності № 4 “Звіт про власний капітал”, декларації про прибуток, аудиторські висновки перевірки діяльності підприємства (за їх наявності) тощо.

2. Оцінка фінансового стану позичальника – юридичної особи виконується в чотири етапи:

І етап – обчислення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника (докладний опис показників та механізм їх розрахунку наведено в розділі 3);

ІІ етап – визначення рейтингів (нормування) фінансово-економічних показників на підставі значень, обчислених на І етапі, та матриць ранжування значень фінансово-економічних показників, які диференційовані за секторами економіки, що наведені в Додатку 1 до цієї Методики. Рейтинг кожного показника приймає значення від 0 до 10;

ІІІ етап – розрахунок величини інтегрованого показника фінансового стану позичальника (далі – Інтегрований показник) на основі рейтингів фінансово-економічних показників, що визначені на ІІ етапі, і питомої ваги фінансово-економічних показників у Інтегрованому показнику, що наведені в Таблиці 1. Інтегрований показник може приймати значення від 0 до 10.

Таблиця 1

Питома вага фінансово-економічних показників у Інтегрованому показнику

Номер п/п показника, (і)	Найменування показника	Питома вага показника, в %%, (Wi)
Показники платоспроможності
1	Коефіцієнт загальної ліквідності	5
2	Коефіцієнт поточної ліквідності	5
3	Коефіцієнт миттєвої ліквідності	5
Показники фінансової стійкості
4	Коефіцієнт фінансової незалежності	3
5	Коефіцієнт маневреності власних коштів	3
Аналіз грошових потоків
6	Співвідношення суми надходжень на рахунки в усіх банках і обсягу доходу від реалізації	3
7	Співвідношення надходжень на рахунки в усіх банках і суми боргу за кредитними операціями з Банком	3
Показники ділової активності
8	Період обертання дебіторської заборгованості	5
9	Період обертання кредиторської заборгованості	5
10	Період обертання запасів	5
11	Період обертання активів	5
Аналіз фінансових результатів
12	Обсяг чистого доходу (виручки) від реалізації продукції	4
13	Співвідношення собівартості продукції і обсягу чистого доходу від реалізації продукції	4
14	Чистий прибуток/збиток	4
Показники рентабельності
15	Коефіцієнт рентабельності продажу	4
16	Коефіцієнт рентабельності активів	4
17	Коефіцієнт рентабельності капіталу	4
Кредитна історія
18	Обслуговування кредитів банків	3
19	Поточні рахунки в банках	3
20	Стабільність надходжень на поточні рахунки у Банку	3
Суб’єктивні показники
21	Ринкова позиція підприємства та його залежність від змін в економіці та галузі	5
22	Наявність державних замовлень та державна підтримка	5
23	Ефективність управління підприємством	5
24	Професіоналізм керівництва та його ділова репутація	5
		100

Розрахунок величини Інтегрованого показника (І_п) фінансового стану позичальника здійснюється за формулою:

де R_i – величина рейтингу і-го фінансово-економічного показника

W_i – питома вага і-го фінансово-економічного показника в Інтегрованому показнику.

IV етап – визначення класу фінансового стану за шкалою рейтингів на підставі значення Інтегрованого показника фінансового стану позичальника, обчислення якого було здійснено на ІІІ етапі.

Класифікація позичальників - юридичних осіб здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану з врахуванням вимог НБУ щодо віднесення тих чи інших позичальників до відповідного класу фінансового стану позичальника:

Клас "А" – фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; фінансово-економічні показники в межах установлених значень (відповідно до вимог даної Методики); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника – бездоганна. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні.

Клас "Б" – фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу "Б", мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити.

Клас "В" – фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращання фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо.

Клас "Г" – фінансова діяльність незадовільна (фінансово-економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). До цього класу належить позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.

Клас "Д" – фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником/контрагентом банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.

За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу. При визначенні класу фінансового стану позичальника використовуються наступні шкали:

1. За наявності позитивної зміни фінансового стану позичальника в порівнянні: з попереднім кварталом (для несезонної діяльності) /з аналогічним кварталом минулого року (для сезонної діяльності):

   Величина Інтегрованого показника фінансового стану позичальника	0,0-0,5	0,5-2,5	2,5-4,75	4,75-7,25	7,25-10,0
   Клас фінансового стану позичальника	Д	Г	В	Б	А

2. За відсутності зміни фінансового стану позичальника в порівнянні: з попереднім кварталом (для несезонної діяльності) /з аналогічним кварталом минулого року (для сезонної діяльності)

   Величина Інтегрованого показника фінансового стану позичальника	0,0-1	1,0-2,75	2,75-5,0	5,0-7,75	7,75-10,0
   Клас фінансового стану позичальника	Д	Г	В	Б	А

3. За наявності негативної зміни фінансового стану позичальника в порівнянні: з попереднім кварталом (для несезонної діяльності) /з аналогічним кварталом минулого року (для сезонної діяльності)

Величина Інтегрованого показника фінансового стану позичальника	0,0-1,5	1,5-3,0	3,0-5,5	5,5-8,0	8,0-10,0
Клас фінансового стану позичальника	Д	Г	В	Б	А

_______________

Примітка: якщо значення Інтегрованого показника фінансового стану позичальника знаходиться на межі інтервалу, то вибирається “вищий” клас фінансового стану позичальника.

3. Результати розрахунку класу фінансового стану позичальника оформлюються у формі, що наведена в Додатку 2 до цієї Методики.

4. Якщо Банк не має достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника-суб`єкта господарювання, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, то такі позичальники мають класифікуватися не вище класу "Г".

5. Позичальники Банку, проти яких порушено справу про банкрутство, не можуть бути віднесені до класу, вище ніж клас "Г".

6. Якщо на час укладення договору пролонгації (тобто продовження строку дії договору) кредитної операції з кредитоспроможним і надійним позичальником - юридичною особою, якого віднесено до класу "А" або "Б", не спостерігається погіршення його фінансового стану і відсотки сплачуються своєчасно (за умови, що сплата відсотків за договорами передбачена не рідше одного разу на квартал), то така операція вважається строковою, тобто пролонгованою без пониження класу позичальника. Разом з тим надходження (крім кредитних коштів) на рахунки позичальника (контрагента банку) протягом первісного строку користування кредитними коштами згідно з кредитним договором мають перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менше ніж у два рази та засвідчуватися документально.

7. Банк може підвищити на один рівень категорію кредитної операції під час здійснення довгострокового кредитування під інвестиційний проект, розрахунок ефективності якого (у тому числі доходу, що планується отримати від його реалізації) забезпечує погашення кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитного договору за умови, що бізнес-план реалізації інвестиційного проекту виконується.

8. Банк може віднести кредитну операцію, за якою стан обслуговування позичальником боргу протягом останніх шести місяців визначений як "добре", до категорії "під контролем" (якщо позичальник віднесений до класу "В") або "субстандартна" (якщо позичальник віднесений до класу "Г") за умови, що на момент здійснення класифікації кредитний договір діє не менше ніж шість місяців і сплата відсотків за ним передбачена не рідше одного разу на місяць.

Банк не може застосовувати норми абзацу першого цього пункту під час класифікації кредитної операції, якщо позичальник не має кредитної історії, а також якщо класифікація фінансового стану позичальника здійснена Банком на підставі пункту 4.4. цієї Методики.

9. Банк не може застосовувати норми пунктів 4.7. та 4.8. цього Договору під час класифікації кредитної операції, що здійснюється на підставі кредитного договору, до якого вносяться зміни, що погіршують умови для кредитора, а також пролонгованого кредитного договору.

10. Банк не може одночасно застосовувати норми пунктів 4.7. та 4.8. цього Договору.

11. Банк не має права відносити пільгові кредити до категорій "стандартна" і "під контролем".

12. Банк може віднести діяльність сезонних підприємств до несезонної у разі, якщо забезпеченням виконання зобов`язань за кредитною операцією є застава майнових прав на грошові депозити.

13. Позичальники Банку, що мають негативне значення показника «Чистий прибуток/збиток», розрахованого відповідно до вимог даної Методики, не можуть бути віднесені до класу вище, ніж клас "В".

п. 4.13. додано згідно рішення Правління

АКБ «Європейський» від 20.10.2008 (Протокол №42),

введеного в дію Наказом Голови Правління АКБ "Європейський" №245 від 20.10.2008