Сільське господарство країни

До найважливіших сільськогосподарських культур відносяться кукурудза, пшениця, рис, ячмінь, маїс і сорго. До інших важливих експортних культур — фрукти і овочі, особливо помідори, апельсини, манго й банани, кава.

Розведення великої рогатої худоби у Мексиці зосереджене в північно-центральному регіоні, який експортує велику кількість рогатої худоби у США. Яловичина і молочні продукти для урбанізованих районів здебільшого надходять з приморського району Мексиканської затоки, де розводять велику зебу. Велике значення в тваринництві країни мають також коні, мули, осли, вівці, кози й свині. Обсяги випуску продукції тваринництва відповідають внутрішнім потребам країни в яловичині, свинині, свіжому молоці, м'ясі птахів і яйцях, але сухе молоко імпортується.

Сільське господарство, лісове господарство і рибальство становлять до 10 % всієї мексиканської економіки. У Мексиці переважають дрібні фермерські господарства, і зрошування залишається однією з серйозних проблем.

Релігія в країні.

З часів обертання у християнство іспанськими конкістадорами переважна більшість мексиканців сповідає християнство. 89 % віруючих мексиканців — католики, 6 % — протестанти, 5 % — прихильники інших релігій. У глибині країни серед місцевих індіанських племен досі широко поширене язичництво.

Беліз

Беліз (раніше Британський Гондурас) — країна в Центральній Америці, що межує на півночі з Мексикою, заході і півдні з Ґватемалою, на півдні — Карибське море.

Площа — 22963 км².

Столиця — Бельмопан.

Країна розташована на тропічній болотистій прибережній рівнині, на півдні гори Майя, більше 90% території покривають ліси, уздовж узбережжя Белізу розкинулось пасмо коралових рифів і невеличких піщаних острівців — кіс. Цей кораловий риф, що простягнувся на 290 км, найбільший у Західній півкулі.

Глава держави — Єлизавета ІІ, з 1981 представлена генерал-губернатором.

Глава уряду — прем'єр-міністр.

Політична система — конституційна монархія.

Експорт: цукор, цитрусові, рис, рибні продукти, банани.

Населення на 1990 рік становило 180400.

Державна мова — англійська, але іспанська дуже поширена.

Коротка історія: стала британською колонією в 1862. Самоврядування було здобуто в 1964. У 1970 столицю було перенесено з Беліз-Сіті до нового міста Бельмопана. У 1973 було взято назву «Беліз». У 1975 англійські війська було послано захищати протяжний кордон з Гватемалою; початі в 1977 переговори було перервано. Повної незалежності країна здобула в 1981. Дипломатичні відносини з Гватемалою відновлено в 1991.

Економіка: Беліз — аграрна країна. Стан економіки країни довгий час визначався коливанням попиту на світових ринках на товари, що експортуються з Беліза. До 1950-х років основу економіки становив вивіз необроблених лісопродуктів, насамперед деревини кампешевого і червоного дерева й смоли чікле, що використовується при виготовленні жувальної гумки. У 1950-і роки падіння світових цін на ці товари і виснаження місцевих ресурсів змусили колоніальну владу вжити заходів до того, щоб зробити економіку більш диверсифікованою. Було збільшено виробництво на експорт цукру-сирця, цитрусових і бананів; нині ці продукти в сукупності дають до 60% валютних надходжень від експорту. Близько 11% експортних прибутків припадає на долю риби й інших морепродуктів, 20% — промислових товарів, в основному готового одягу і виробів деревообробної промисловості. В імпорті переважають машини і обладнання.

Швидкими темпами розвивається туризм, на долю якого припадає 18% ВВП. Туристів приваблюють в країну головним чином пам'ятки стародавньої культури майя. Беліз, нарівні з Мексикою і Гватемалою, є учасником міжнародного проекту «Світ майя»", метою якого є вивчення і охорона (включаючи контроль за відвідуванням туристами) об'єктів культури майя на п-ові Юкатан у межах цих трьох країн. У 1992 Беліз відвідали близько 247 тисяч туристів, переважно із США.

Незважаючи на успішний розвиток зазначених вище галузей економіки, Беліз значною мірою залежить від імпорту промислових товарів. До кінця 1970-х років країна перейшла на самозабезпечення такими важливими сільськогосподарськими продуктами, як рис, кукурудза і боби. Виконуючи умови надання кредитів МВФ, уряд Беліза в 1984 зменшив державні закупочні ціни на основні види сільськогосподарської продукції, після чого став зростати імпорт продовольства. У 1993 надходження від експорту становили 132 млн дол. США, а витрати на імпорт — 250 млн дол. Державні прибутки цього ж року становили 125 млн дол., причому основними джерелами їхнього надходження стало мито на товари, що імпортуються, й інші непрямі податки.

Останніми роками величезну роль в усьому житті суспільства відіграє наркобізнес. До 1985 найбільшим джерелом валютних надходжень стала марихуана, що незаконно вироблялася, як вважають, Беліз вийшов на четверте місце серед країн-постачальників наркотиків до США. Виробництво марихуани помітно знизилося внаслідок проведення програми щодо боротьби з наркотиками, що фінансувалася США, проте утворену нішу було швидко заповнено перевезеннями кокаїну, оскільки територією Беліза пролягають основні шляхи транзиту колумбійського кокаїну до США. Оскільки послуги місцевих жителів з транспортування наркотиків часто оплачуються кокаїном, на початку 1990-х років Беліз уразив спалах наркоманії і зростання злочинності. Основною грошовою одиницею країни є долар Белізу, співвідносний приблизно половині американського долара.

Флора і Фауна: Фауна Белізу доволі різноманітна — ягуари, олені, тапіри, велика кількість різних птахів і рептилій.

Клімат: Клімат Белізу — тропічний пасатний. Середні температури липня 24-26° С, січня — 20-24° С. Середня річна кількість опадів від 1340 мм на півночі (округ Коросаль) до 4520 мм на півдні (Пунта-Горда). На узбережжі північно-східний пасат зменшує літню спеку, але далеко від берега влітку температури можуть перевищувати 38° С. Вологість висока, особливо в прибережній частині. Сухий сезон триває з лютого по травень, а максимум опадів припадає на період з червня по жовтень. Беліз знаходиться в одному з найбільш схильних до тропічних циклонів районів Карибського басейну і періодично зазнає величезних збитків від штормів і ураганів. Велика частина півдня країни вкрита густими вологими тропічними лісами. У Белізі росте багато цінних порід дерев, таких як червоне дерево, кедр, рожеве дерево (дальбергія); в минулому активно велися заготівлі кампешевого дерева і смоли чикле, яку використовують для виготовлення жувальної гумки.

Гватемала

Гватемала, офіційно Республіка Гватемала — країна в Центральній Америці, що межує на півночі і заході з Мексикою, на сході з Белізом і Карибським морем; на південному-сході з Гондурасом і Сальвадором, на південному-заході омивається Тихим океаном.

Економіка.

Гватемала – аграрна країна. За обсягом виробництва Гватемала перевершує інші країни Центральної Америки. Основні галузі промисловості: гірнича (свинцево-цинкові руди, нафтова), нафтохімічна, текстильна, цукрова. В промисловості в кінці ХХ ст. зайнято було 25% працюючих.

Трансторт автомобільний та морський, частково – залізничний. У 1990-і роки уряд здійснював інтенсивну програму дорожнього будівництва.

Морські порти: Пуерто-Барріос, Сан-Хосе, Чамперіко. У столиці – міжнародний аеропорт «Ла-Аурора».

Політика.

Гватемала — президентська республіка. Діє конституція, чинна з 14 січня 1986 року з наступними змінами від 1994 року.

Глава держави — президент. Президент і віце – президент обираються загальним голосуванням абсолютною більшістю голосів строком на 4 роки без права переобрання на повторний строк. Якщо ні один з кандидатів не набере 50 відсотків голосів плюс один голос, то проводиться другий тур голосування.

Президент Республіки Гватемали — Альваро Колом Кабальєрос.

Віце–президент — Рафаель Еаспада (Rafael Tspada).

Законодавчий орган — Національний конгресс (однопалатний парламент) у складі 158 депутатів, які обираються загальним прямим голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки.

Виконавча влада здійснюється президентом спільно з урядом. Президент очолює уряд.

Політичні партії.

Гватемальська партія праці — ГПП (Partido Guatemalteco del Trabajo - PGT). Заснована 28 вересня 1949 р. До грудня 1952 року називалась Комуністична партія Гватемали.

Гватемальський республіканський фронт — ГРФ (Frente Republicano Guatmalteco - FRG). Партія створена в 1988 році. Лідер — Хосе Ефраїн Ріос Монтт (Jose Efrain Rios Montt).

Інституційно-демократична партія — ІДП (Partido Institucional Democratico - PID). Партія створена у 1965 році. Директор — Дональдо Альварес Руіс (Donaldo Alvarez Ruiz).

Національний союз надії — НСН(Unidad Nacionalde Tsperanza - UNE). Лівоцентристська партія. Заснована в 2001 р. Засновник і голова — Альваро Колом Кабальєрос (Alvaro Colom Caballeros).

Партія національної солідарності — ПНС(Partido Solidaridad Nacional – PSN).

Партія національний авангард - ПНА (Partido por el Adelantamiento Nacional - PAN). Лідер — Жоель Рубен МАРТІНЕС ЕРРЕРА(Joel Ruben Martinez Herrera).

Патріотична партія — ПП (Partido Patriota -PP).

Реформаторський рух (Movimiento Reformador). Партія заснована в 1995 р. До 2002 року мала назву Гватемальська лейбористська партія.

Юніоністська партія (Partido Unionista — PU). Заснована в 1917 р.