Її місце у навчальному процесі

Курс «Філософія психоаналізу» орієнтований на висвітлення та критичний філософський аналіз основних моментів змісту, процесу становлення та розвитку психоаналітичних ідей. Складна і суперечлива сторічна історія психоаналізу потребує окремого аналізу, адже йдеться про концепцію, яка, витримавши випробовування часом, зберегла значний теоретичний потенціал і на межі ХХ і ХХІ ст. У радянський період психологи в основному займалися критикою ідеології психоаналізу, його основних положень. Лише окремі дослідники намагалися освоїти теоретичні ідеї класиків психоаналізу і, по можливості, співвіднести з офіційними поглядами радянської науки (Лурія А., Лейбін В., Овчаренко В. та ін.).

Психоаналіз, запропонований З.Фрейдом (1856-1939) як метод для діагностики та лікування психічних розладів, у ХХ ст. виступає багатоаспектною концепцією, що є основою для розвитку психоаналітичних ідей у різних міждисциплінарних контекстах. Виступаючи як метапсихологічне вчення про несвідому природу людської душі, актуалізуючи вивчення психічних процесів, недоступних прямому спостереженню психоаналіз створює інтерпретаційне поле для багатьох актуальних проблем культури, мистецтва, художньої творчості, релігії. Студентам рекомендується звернути особливу увагу на витоки та передумови виникнення психоаналізу, ключові поняття, якими користується класичний психоаналіз та їх змістовно-ціннісну модифікацію у постфрейдистських концепціях.

1. Завдання вивчення дисципліни:

• Визначити культурні та історичні передумови адаптації ідей психоаналізу;

• Дослідити філософський фундамент ідей психоаналізу;

• Освоїти загальні поняття класичного психоаналізу;

• Прослідкувати етапи розповсюдження психоаналізу та модифікації його основних ідей;

• Розглянути метапсихологію З.Фрейда в контексті європейської історико-філософської традиції;

1.2 Знання та вміння

Студенти повинні знати:

• основні культурні, історичні, філософські передумови виникнення психоаналізу;

• ідеї та основні поняття класичного психоаналізу;

• етапи історичного розвитку психоаналітичних ідей та основних представників;

Студенти повинні вміти:

• творчо орієнтуватися в різних психоаналітичних стратегіях і розуміти основні та принципові моменти того або іншого психоаналітичного дискурсу (фрейдівського, юнгіанського, лаканівського тощо);

• різні відгалуження психоаналізу часто базуються на критичній його інтерпретації, тому важливо набути вміння прочитання класичних фрейдівських праць крізь призму новітніх розробок в галузі психології, філософії, структурної лінгвістики тощо, що задають специфічну сітку понять аналізу несвідомого.

Розгляд цієї специфіки є центральним завданням курсу. Суттєвий акцент у програмі ставиться на прочитанні та коментарях найбільш значущих та загальновизнаних в світовій філософській традиції праць.

Міждисциплінарні зв’язки: Курс «Філософія психоаналізу» вивчається після опанування базових філософських і культурологічних курсів (філософія культури, філософія історії, соціальна філософія, культурологія), включає знання з соціології культури, мистецтвознавства, етики, естетики, релігієзнавства, політології, психології тощо.