12. Основи організації та технічне нормування праці

Організація праці — це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об’єктивною необхідністю і невід’ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.

Організація праці на підприємстві містить наступні елементи:

підбір, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників;

поділ праці, тобто розміщення працівників по робочих місцях і закріплення за ними визначених обов'язків;

кооперація праці, тобто встановлення системи виробничого взаємозв'язку між працівниками;

організація робочих місць;

організація обслуговування робочих місць;

розробка раціональних прийомів і методів праці;

встановлення обґрунтованих норм праці;

створення безпечних і здорових умов праці;

організація оплати і матеріального стимулювання праці;

планування й облік праці;

виховання дисципліни праці.

Технічне нормування праці – науковий метод вивчення трудо­вих процесів, розробка заходів щодо їх вдосконалення та встановлення на цій основі науково обґрунтованих норм праці.

14. Суть, зміст і завдання нормування праці. Норми і нормативи праці.

Процес встановлення обсягу витрат живої праці, необхідної для виконання конкретної роботи в найбільш раціональних та сприятливих організаційно-технічних виробничих умовах, називають нормуванням праці. В результаті цього процесу на кожному підприємстві формується комплекс обґрунтованих норм праці.

Нормування праці орієнтоване на вирішення таких завдань:

всебічний аналіз методів виконання робіт з урахуванням фізіологічних та поведінкових аспектів з метою їх оптимізації;

розрахунок чисельності працівників всіх категорій та кількості устаткування, необхідних для виробництва запланованих обсягів продукції;

визначення виробничих завдань окремим працівникам та підрозділам (бригадам, дільницям) ;

розрахунок продуктивності агрегатів та їх комплексів;

встановлення тривалості виробничих циклів та розмірів партій предметів праці, періодичності їх запуску-випуску, обсягів незавершеного виробництва та інших календарно-планових нормативів оперативно-календарного планування;

організація оплати праці, забезпечення її позитивної мотивації, спрямованої на активізацію трудової віддачі працівників;

контроль за обсягом праці та обсягом споживання;

калькулювання собівартості окремих видів продукції, робіт та послуг.

Розрізняють такі види норм праці:

• - норма часу;

• - норма виробітку;

• - норма обслуговування;

• - норма чисельності.

Норма часу характеризується кількістю робочого часу, яку працівник необхідної кваліфікації повинен витратити на виконання певної роботи чи операції. Іншими словами, норма часу - це витрати робочого часу на одиницю продукції чи роботи.

Норма виробітку характеризується кількістю продукції (роботи), яку повинен виконати за одиницю часу (годину, зміну) працівник відповідної кваліфікації.

Між нормами часу і нормами виробітку існує обернена залежність:

Н_час = t_зм / Н_вир , (4.1)

де Н_час - норма часу;

t_зм - тривалість зміни;

Н_вир - норма виробітку за зміну.

Норма обслуговування має такі різновиди:

- кількість машин, агрегатів, людей, яких повинен обслуговувати протягом зміни один працівник;

- кількість працівників, які повинні обслуговувати один агрегат, машину чи систему машин (норма штату);

- кількість підлеглих, якими може керувати найбільш ефективно один керівник (норма керованості).

Норма чисельності - встановлює чисельність працівників, які потрібні для виробництва певної кількості продукції (виконання роботи, обслуговування об’єктів).