25.Система планів підприємства.

Планування — це складний методично-організаційний процес, за якого відбуваються безперервний пошук, оброблення й систематизація інформації та її перетворення в знання про зовнішнє середовище та власні можливості підприємства в контексті його нинішнього функціонування та майбутнього розвитку. Складність та багатогранність цього процесу, різноманітність цілей і завдань обумовлюють необхідність розробки самих різноманітних планів, які у своїй сукупності утворюють систему планів підприємства.

Основними видами планів підприємства є:

• стратегічний (генеральний) план підприємства;

• тактичні плани;

• поточні плани виробничо-господарської діяльності підприємства;

• оперативні плани;

• проекти (у тому числі й інвестиційні проекти);

• плани-програми;

• бізнес-плани.

Різноманітні плани класифікують за такими ознаками:

- за масштабністю завдань - стратегічні, тактичні, оперативно-виробничі;

- за тривалістю періоду планування - перспективні, поточні, оперативні;

- за об’єктами планування - народногосподарські, галузеві, територіальні, підприємства, внутрішньовиробничі (цехів, дільниць);

- за змістом планування - маркетингові, виробничі, науково-технічні, інвестиційні, економічні, фінансові, соціальні, природоохоронні, комплексні.

Стратегічний план – це довгостроковий план, що розробляється на 5, 10, 15 років, у якому формуються основні цілі підприємства на перспективу, конкретні завдання, прив’язані за часом до ресурсів, загальна стратегія досягнення поставлених цілей.

Стратегічне планування у загальному вигляді являє собою набір дій і рішень, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей як перспективних, так і поточних. Більш детально стратегічне планування характеризується як процес, у якому раціональний аналіз сформованої ситуації і майбутніх можливостей веде до формулювання довгострокових намірів, стратегій, цілей, заходів з урахуванням можливих шансів і ризиків.

Зазвичай стратегічний план включає місію, загальні цілі, способи їх досягнення і базується на реальних можливостях підприємства, його реакції на зміну внутрішніх та зовнішніх обставин діяльності.

26. Методи планування діяльності підприємства.

Під методом планування розуміють конкретний спосіб (технічний прийом), за допомогою якого здійснюється вироблення та обґрунтування шляхів досягнення планових цілей і розрахунок кількісних значень показників планових документів.

Теорія планування має досить великий інструментарій методів. Ряд методів мають універсальний характер, тому крім обґрунтування планових рішень вони можуть використовуватися при вирішенні інших економіко-управлінських завдань. У практиці внутрішнього планування найчастіше має місце комплексне використання декількох методів одночасно. Вибір того чи іншого методу обґрунтування планового показника чи рішення є справою керівника. Оскільки кожна ситуація індивідуальна, то серед усіх засобів і методів обґрунтування планових рішень важливе місце займають творчість і особисті знання працівника.

Одну з поширених класифікацій методів планування наведено в табл. 7.2 .

Таблиця 7.2 - Класифікація методів планування

Класифікаційна ознака	Найменування методу планування
1. Вихідна позиція для розроблення плану	ресурсний (від можливостей); цільовий (за потребою)
2. Принципи визначення планових показників	екстраполяційний (від досягнутого рівня); інтерполяційний (від майбутнього кінцевого результату)
3. Спосіб розрахунку планових показників	статистичний; факторний; нормативний; економіко-математичний
4. Варіантність розроблення плану	одноваріантний; багатоваріантний
5. Узгодженість ресурсів та потреб	балансовий; матричний
6. Форма подання планових розрахунків	текстовий; табличний; графічний; логіко-структурний (сітковий)

Ресурсний метод полягає в складанні планів на базі наявних внутрішніх ресурсів підприємства – трудових, матеріальних, технічних. Він ґрунтується на ресурсних стратегіях підприємства, які передбачають ресурсне забезпечення його діяльності, тобто забезпечення раціонального розподілу ресурсів між напрямами діяльності та їх ефективне використання для найкращого досягнення поставлених цілей. Ресурсний метод застосовують здебільшого в умовах монополії або слабо розвинутої конкуренції.

Цільовий метод ґрунтується на плануванні діяльності фірми відповідно до поставленої мети і початковим моментом планування стають потреби ринку, попит на продукцію (роботи, послуги). Підприємство самостійно визначає основну мету, цілі та підцілі, у тому числі і для окремих підрозділів, та формує відповідні плани.

Метод екстраполяції ґрунтується на визначенні динаміки показників у минулому та припущенні, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розроблення плану, будуть збережені і в майбутньому. На основі цього методу визначають як проміжні, так і кінцеві планові показники.

Метод інтерполяції полягає у початковому встановленні мети, а після цього – визначенні тривалості планового періоду та проміжних планових показників.

Статистичний метод передбачає використання фактичних статистичних даних та їх усереднених величин за попередні роки при встановленні рівня планових показників. Тому його ще називають методом середніх показників.

Факторний метод планування полягає в тому, що рівень планових показників визначається на підставі розрахунку впливу найважливіших факторів, що обумовлюють зміну цих показників.

Нормативний метод планування передбачає використання прогресивних норм і нормативів при визначенні планових показників. За допомогою норм встановлюються максимально допустимі значення витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у плановому періоді. Таким чином, використання науково обґрунтованої системи норм і нормативів сприяє покращенню якості планування та створює передумови для комплексного вирішення питань як планування, так і управління загалом.

Економіко-математичні методи можуть застосовуватися на різних стадіях планування. Справа в тому, що належна якість планів, як і управлінських рішень може досягатися в умовах оптимізації відповідних параметрів окремих планових показників. Вирішення цієї задачі здійснюється за допомогою методів економіко-математичної оптимізації, в основі яких лежать економіко-математичні моделі.

За кількістю розроблюваних варіантів плану розрізняють одно- та багатоваріантні методи планування.

Одноваріантний метод передбачає розроблення тільки одного можливого варіанта плану, і на практиці його ще називають інтуїтивним методом. Даний метод використовують у випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значну складність об’єкта планування, відсутність потрібної інформації для прийняття рішень та розроблення планів.

Балансовий метод є одним із основних методів техніко-економічного планування, який дозволяє визначити систему взаємопов’язаних показників шляхом узгодження наявності та потреби, надходження ресурсів та їх використання, джерел отримання та напрямків розподілу тощо. Суть цього методу полягає в розробці спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких із різним ступенем деталізації показують усі напрями використання ресурсів згідно з потребами, а в другій – джерела надходження цих ресурсів.

У практичній діяльності при плануванні розробляють такі баланси: основних засобів, трудові, матеріальні, енергетичні, фінансові.

Матричний метод полягає у побудові моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами та показниками. За формою подання результатів планових розрахунків розрізняють текстовий, табличний, графічний та логіко-структурний методи.

Текстовий метод є одним із найпростіших і передбачає представлення результатів розрахунків у описовій текстовій формі. Даний метод практично завжди доповнюється іншими методами відображення планової інформації, зокрема табличним та графічним.

Табличний метод передбачає подання результатів розрахунку планових показників у формі спеціальних таблиць, зміст яких залежить від специфіки показника та об’єкта планування. Табличний метод є найпоширенішим у практиці планової роботи через його простоту, доступність для сприйняття, можливість компактного та зручного відображення великих масивів планової чи іншої інформації.

Графічний метод дозволяє відобразити планові показники, їх динаміку, співвідношення між ними через різноманітні графічні об’єкти (графіки, діаграми, номограми тощо). Цей метод називають ще графоаналітичним. Він ефективний з точки зору наочності, зручності сприйняття та економії часу на планові розрахунки. Графоаналітичний метод дає можливість проаналізувати різноманітні залежності між показниками, відобразити їх динаміку, здійснити прогнозування, охарактеризувати структуру окремих показників тощо. Використання спеціальних номограм для розрахунку планових показників дозволяє знизити трудомісткість розрахунків та скоротити витрати часу на їх проведення.

Логіко-структурний метод є різновидом графо-аналітичних методів і дозволяє за допомогою графічних моделей відтворювати складні багатоетапні виробничі процеси як у просторі, так і у часі. Такі моделі на практиці отримали назву сіткових, а сам метод прийнято називати сітковим методом планування.