- •"Містобудівне право" (назва навчальної дисципліни) Конспект лекцій
- •6.080101 «Геодезія, картографія та землеустрій»
- •Оглавление введение
- •Лекція 1. Предмет и метод містобудівного права. Містобудівні правовідносини.
- •1.1 . Містобудівне право - нова галузь у системі українського права
- •1.2. Предмет і метод містобудівного права
- •1.3. Історія містобудівного права.
- •1.3.1. Містобудівне законодавство до 1917 року.
- •1.3.2. Законодательная база Советского градостроительства.
- •1.3.2.1. Особенности регулирования градостроительства в 20-30-х годах хх века
- •1.3.2.2. Система управления строительством в 1940-1950 годы
- •1.3.2.3. Градостроительное законодательство 1960-90 г.Г.
- •1.3.3. Современные тенденции развития градостроительного законодательства. Лекция 2. Источники градостроительного права.
- •2.1. Понятие и виды источников градостроительного права.
- •Виды источников права
- •2.2. Конституция Украины. Кодексы и Законы Украины в сфере градостроительства
- •2.3. Подзаконные акты
- •2.3.1. Постанови Кабінету Міністрів як джерела містобудівного права.
- •2.3.2. Відомчі акти. Коло суб’єктів, що видають акти в сфері містобудівного права. Співвідношення з іншими джерелами містобудівного права.
- •2.3.3. Норми, нормативи та стандарти як джерела містобудівного права.
- •Лекция 3. Градостроительная деятельность. Субъектно-объектный состав
- •3.1. Градостроительная деятельность. Понятие и основные характеристики.
- •3.2. Объекты градостроительной деятельности. Виды, особенности.
- •Объекты градостроительной деятельности.
- •В населенных пунктах
- •За пределами населенных пунктов
- •3.3. Правовой режим субъектов градостроительной деятельности. Виды субъектов.
- •3.4. Особенности правового положения заказчика, инвестора, подрядчика, проектировщика.
- •3.5. Особенности лицензирования градостроительной деятельности.
- •Лекция 4. Планировка и застройка территорий. Зонирование.
- •4.1. Планировка территорий в Украине.
- •4.2. Виды планировочной документации. Генеральный план населенного пункта. Детальный план территории.
- •4.3. Градостроительный кадастр. Понятие, порядок взаимодействия с земельным кадастром.
- •4.4 Зонирование. Соотношение с целевым назначением земель.
- •4.5. Участие общественности в разработке документации по планировке и зонированию.
- •Лекция 5. Особенности применения земельного законодательства при осуществлении градостроительной деятельности
- •5.1. Земельный участок и строительная площадка Соотношение понятий, их правовая характеристика.
- •5.2. Особенности отвода земельных участков под строительство через земельные торги.
- •5.4. Використання спеціальних моделей відведення земельних ділянок під будівництво (державно-приватне партнерство, індустріальні парки, реконструкція кварталів застарілої забудови).
- •Створення індустріальних парків в Україні: проблеми, перспективи, законодавчі ініціативи.
- •Лекція 6. Проектування як фундаментальний етап містобудівної діяльності
- •6.1. Особливості статусу проектувальника та його участь в містобудівній діяльності.
- •6.1.1. Сертифікація архітекторів та ліцензування проектних організацій
- •6.1.2. Особливості застосування законодавства про авторське право в містобудівній діяльності.
- •6.2. Проектна документація. Поняття. Склад.
- •6.3. Експертиза проектів будівництва. Категорії складності об’єктів містобудування.
- •6.3.1. Будівельний паспорт. Поняття. Випадки та процедура оформлення.
- •6.3.2. Архітектурно-містобудівні ради
- •6.4. Вихідні дані для проектування. Містобудівні умови та обмеження земельної ділянки та процедура їх отримання.
- •6.5. Технічні умови на будівництво.
- •Лекція 7. Правове регулювання здійснення будівельних робіт та введення об’єктів будівництва в експлуатацію
- •7.1. Будівельні роботи. Поняття. Підготовчі роботи. Поняття, особливості виконання.
- •7.2. Порядок та умови оформлення дозвільних документів на виконання будівельних та підготовчих робіт.
- •7.3. Введення об’єкта будівництва в експлуатацію. Поняття. Правове значення.
- •7.3.1. Процедура введення в експлуатацію об’єктів залежно від складності та функціонального призначення.
- •7.3.2. Авторський та технічний нагляд за будівництвом. Процедура. Вимоги до здійснення.
- •7.4. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю (дабк) як головний державний орган контролю в будівництві. Повноваження. Порядок діяльності.
- •7.4.1. Відповідальність суб’єктів містобудівної діяльності за порушення під час виконання будівельних робіт. Повноваження дабк та процедура накладення санкцій
- •Лекція 8. Договори в будівництві
- •8.1. Загальна характеристика договорів в будівництві. Види. Класифікація.
- •8.2. Особливості укладення договорів в будівництві. Тендерні процедури.
- •8.3. Різновиди договору підряду - договір генпідряду, договір субпідряду, договір підряду на проектування, та ін.
- •8.4. Непоіменовані договори в будівництві (договір про пайову участь, договір про управління проектом, договір про маркетингові та інші дослідження).
- •8.5. Особливості державного регулювання договорів підряду в капітальному будівництві (загальні умови укладення договорів підряду в капітальному будівництві).
- •Лекція 9. Правове регулювання інвестиційної діяльності в будівництві
- •9.1. Правова природа інвестиційного будівельного проекту.
- •9.2. Державне регулювання інвестицій в будівництво. Державна експертиза інвестиційних проектів.
- •9.3. Юридичний аудит (Due Diligence) будівельного проекту. Особливості проведення.
- •9.4. Правова характеристика основних форм здійснення інвестицій в будівництво.
- •9.5. Особливості правового регулювання інвестицій в житлове будівництво. Використання цільових облігацій, фондів фінансування будівництва.
- •Лекція 10. Правове регулювання планування та містобудівної діяльності в інших країнах світу
1.3. Історія містобудівного права.
1.3.1. Містобудівне законодавство до 1917 року.
Історія організаційно-правових форм управління будівництвом відноситься до глибокої давнини. Вже перші племена, що жили на території стародавньої Русі, були зайняті будівництвом жител і громадських будівель, а також оборонних споруд. Організацію та управління цими процесами спочатку здійснювала сама громада, а з появою держави і права на різних етапах еволюції - публічні органи загальної та спеціальної компетенції відповідно до норм права, які регулюють будівельну діяльність.
Історичні відомості про порядок управління будівництвом містяться в роботах видних істориків, а також вчених-юристів: адміністративістів, державного (конституційного) права.
З середини XVI століття і до другої половини XIX століття містобудівною політикою в Росії відало поліцейське відомство в різних організаційно-правових формах.
Досліджуючи еволюцію організаційно-правових форм управління будівельним комплексом, можна прийти до висновку, що до середини XIX століття не було спеціальних установ, правил і норм будівництва.
Історію розвитку органів управління будівництвом умовно поділяють на чотири періоди.
Первый из них – с IX по XV вв., когда государственное управление осуществлялось князем и его дружиной. Со второй половины XV века (этот процесс в основном завершился лишь к 50-м годам XVI столетия) начинается переход от индивидуальных, субъективных принципов управления строительством к коллегиальным управленческим началам, основанным на деятельности специальных учреждений, т. е. к созданию особого государственного аппарата.
Второй период. В XVII–XVIII века специальные органы власти называются приказами, которые впоследствии заменяются коллегиями. Несмотря на то, что в этот второй период количество зданий и сооружений значительно возрастает, сама система государственного управления строительством всё ещё отсутствует.
Третий период. С образованием министерств в начале XIX века начинается третий период в сфере управления строительством. Однако организационно-правовые формы управления строительством по-прежнему относятся к одной из функций полицейского ведомства. В то же время начинает формироваться градостроительная политика, образуется архитектурно-строительный контроль, начинают устанавливаться правовые основы этой деятельности.
Так, например, Устав Строительный – первый кодификационный акт в сфере строительства, утверждённый в 1875 году, включает в себя систему норм, регламентирующих порядок проектирования, строительства и благоустройства, определяет перечень технических требований к производству строительных работ, устанавливает систему органов управления строительством, возглавляемую Техническо-строительным комитетом, входившим в ведомство Министерства внутренних дел, а статусом территориальных органов данного комитета были наделены строительные отделения.
Учреждённый Техническо-строительный комитет, в рамках своей компетенции осуществлял функции, свойственные современному Министерству регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины. Сфера полномочий данного органа охватывала установление порядка строительства гражданских сооружений, осуществление технического надзора за строительной деятельностью, а также подготовку гражданских инженеров-строителей. В компетенцию комитета также входило разрешение административных споров в сфере строительства.
Нам представляется, что третий период развития организационно-правовых форм управления строительством завершился в конце XIX века, с появлением качественно новых направлений в строительном комплексе, таких как – мостостроение и метростроение.
Четвёртый период начинается в 40–50 годы XIX столетия, когда строительство становится одной из ведущих отраслей народного хозяйства России.
В 50-е годы входят в оборот такие понятия, как «гражданское строительство», «оборонное строительство», «промышленное строительство».
Большими надзорными полномочиями за строительной деятельностью в XIX – начале XX в России обладала строительная полиция того времени. Так, полномочия строительной полиции на основе общности объектов регулирования правом общественных отношений, распространялись на следующие объекты: очистка улиц, дворов и жилищ; постройка городских и сельских жилищ; устройство кладбищ. В то же время нужно заметить, что они, к тому времени, уже подразделялись в зависимости от их функционального назначения: объекты историко-культурного назначения; промышленные здания; частные и иные постройки, включая ветхие и аварийные здания, а также улицы, площади, мосты; внутреннее устройство помещений, порядок применения материалов во избежание пожаров.