
- •"Містобудівне право" (назва навчальної дисципліни) Конспект лекцій
- •6.080101 «Геодезія, картографія та землеустрій»
- •Оглавление введение
- •Лекція 1. Предмет и метод містобудівного права. Містобудівні правовідносини.
- •1.1 . Містобудівне право - нова галузь у системі українського права
- •1.2. Предмет і метод містобудівного права
- •1.3. Історія містобудівного права.
- •1.3.1. Містобудівне законодавство до 1917 року.
- •1.3.2. Законодательная база Советского градостроительства.
- •1.3.2.1. Особенности регулирования градостроительства в 20-30-х годах хх века
- •1.3.2.2. Система управления строительством в 1940-1950 годы
- •1.3.2.3. Градостроительное законодательство 1960-90 г.Г.
- •1.3.3. Современные тенденции развития градостроительного законодательства. Лекция 2. Источники градостроительного права.
- •2.1. Понятие и виды источников градостроительного права.
- •Виды источников права
- •2.2. Конституция Украины. Кодексы и Законы Украины в сфере градостроительства
- •2.3. Подзаконные акты
- •2.3.1. Постанови Кабінету Міністрів як джерела містобудівного права.
- •2.3.2. Відомчі акти. Коло суб’єктів, що видають акти в сфері містобудівного права. Співвідношення з іншими джерелами містобудівного права.
- •2.3.3. Норми, нормативи та стандарти як джерела містобудівного права.
- •Лекция 3. Градостроительная деятельность. Субъектно-объектный состав
- •3.1. Градостроительная деятельность. Понятие и основные характеристики.
- •3.2. Объекты градостроительной деятельности. Виды, особенности.
- •Объекты градостроительной деятельности.
- •В населенных пунктах
- •За пределами населенных пунктов
- •3.3. Правовой режим субъектов градостроительной деятельности. Виды субъектов.
- •3.4. Особенности правового положения заказчика, инвестора, подрядчика, проектировщика.
- •3.5. Особенности лицензирования градостроительной деятельности.
- •Лекция 4. Планировка и застройка территорий. Зонирование.
- •4.1. Планировка территорий в Украине.
- •4.2. Виды планировочной документации. Генеральный план населенного пункта. Детальный план территории.
- •4.3. Градостроительный кадастр. Понятие, порядок взаимодействия с земельным кадастром.
- •4.4 Зонирование. Соотношение с целевым назначением земель.
- •4.5. Участие общественности в разработке документации по планировке и зонированию.
- •Лекция 5. Особенности применения земельного законодательства при осуществлении градостроительной деятельности
- •5.1. Земельный участок и строительная площадка Соотношение понятий, их правовая характеристика.
- •5.2. Особенности отвода земельных участков под строительство через земельные торги.
- •5.4. Використання спеціальних моделей відведення земельних ділянок під будівництво (державно-приватне партнерство, індустріальні парки, реконструкція кварталів застарілої забудови).
- •Створення індустріальних парків в Україні: проблеми, перспективи, законодавчі ініціативи.
- •Лекція 6. Проектування як фундаментальний етап містобудівної діяльності
- •6.1. Особливості статусу проектувальника та його участь в містобудівній діяльності.
- •6.1.1. Сертифікація архітекторів та ліцензування проектних організацій
- •6.1.2. Особливості застосування законодавства про авторське право в містобудівній діяльності.
- •6.2. Проектна документація. Поняття. Склад.
- •6.3. Експертиза проектів будівництва. Категорії складності об’єктів містобудування.
- •6.3.1. Будівельний паспорт. Поняття. Випадки та процедура оформлення.
- •6.3.2. Архітектурно-містобудівні ради
- •6.4. Вихідні дані для проектування. Містобудівні умови та обмеження земельної ділянки та процедура їх отримання.
- •6.5. Технічні умови на будівництво.
- •Лекція 7. Правове регулювання здійснення будівельних робіт та введення об’єктів будівництва в експлуатацію
- •7.1. Будівельні роботи. Поняття. Підготовчі роботи. Поняття, особливості виконання.
- •7.2. Порядок та умови оформлення дозвільних документів на виконання будівельних та підготовчих робіт.
- •7.3. Введення об’єкта будівництва в експлуатацію. Поняття. Правове значення.
- •7.3.1. Процедура введення в експлуатацію об’єктів залежно від складності та функціонального призначення.
- •7.3.2. Авторський та технічний нагляд за будівництвом. Процедура. Вимоги до здійснення.
- •7.4. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю (дабк) як головний державний орган контролю в будівництві. Повноваження. Порядок діяльності.
- •7.4.1. Відповідальність суб’єктів містобудівної діяльності за порушення під час виконання будівельних робіт. Повноваження дабк та процедура накладення санкцій
- •Лекція 8. Договори в будівництві
- •8.1. Загальна характеристика договорів в будівництві. Види. Класифікація.
- •8.2. Особливості укладення договорів в будівництві. Тендерні процедури.
- •8.3. Різновиди договору підряду - договір генпідряду, договір субпідряду, договір підряду на проектування, та ін.
- •8.4. Непоіменовані договори в будівництві (договір про пайову участь, договір про управління проектом, договір про маркетингові та інші дослідження).
- •8.5. Особливості державного регулювання договорів підряду в капітальному будівництві (загальні умови укладення договорів підряду в капітальному будівництві).
- •Лекція 9. Правове регулювання інвестиційної діяльності в будівництві
- •9.1. Правова природа інвестиційного будівельного проекту.
- •9.2. Державне регулювання інвестицій в будівництво. Державна експертиза інвестиційних проектів.
- •9.3. Юридичний аудит (Due Diligence) будівельного проекту. Особливості проведення.
- •9.4. Правова характеристика основних форм здійснення інвестицій в будівництво.
- •9.5. Особливості правового регулювання інвестицій в житлове будівництво. Використання цільових облігацій, фондів фінансування будівництва.
- •Лекція 10. Правове регулювання планування та містобудівної діяльності в інших країнах світу
5.4. Використання спеціальних моделей відведення земельних ділянок під будівництво (державно-приватне партнерство, індустріальні парки, реконструкція кварталів застарілої забудови).
Державно-приватне партнерство в Україні — система відносин між державним та приватним партнерами, при реалізації яких ресурси обох партнерів об'єднуються з відповідним розподілом ризиків, відповідальності та винагород (відшкодувань) між ними, для взаємовигідної співпраці на довгостроковій основі у створенні (відновленні) нових та/або модернізації (реконструкції) діючих об'єктів, які потребують залучення інвестицій, та користуванні (експлуатації) такими об'єктами. В Україні закон «Про державно-приватне партнерство» передбачає реалізацію проектів лише у формі договору, тоді як, наприклад, у ряді європейських країн такого обмеження немає, переважно створюється спеціальна структура у формі юридичної особи за участю публічного і приватного партнера, у ряді випадків — ще за участю фінансових інститутів. У рамках даного об'єднання і укладаються договори, що дозволяє досягти максимальної структурованості і прозорості операції.
Законодавче підґрунтя
Законом України «Про державно-приватне партнерство» від 1 липня 2010 № 2404-VI створено законодавче підґрунтя для співробітництва державного та приватного сектора з метою підвищення конкурентоспроможності та залучення інвестицій в економіку України.
Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні, врегульовує відносини, пов'язані з підготовкою, виконанням та припиненням договорів, що укладаються в рамках державно-приватного партнерства, встановлює гарантії додержання прав та законних інтересів сторін цих договорів.
Метою закону є створення умов для підвищення конкурентоспроможності державного сектора економіки. Об'єкти, збудовані за принципом державно-приватного партнерства, не підлягають приватизації і перебувають у державній або комунальній власності на весь термін дії договору.
Розподіл ризиків, пов'язаних з реалізацією проекту в рамках державно-приватного партнерства, визначаються на основі Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України та за домовленістю між державним та приватним партнерами.
Для іноземних приватних партнерів, які реалізують на території України проекти в рамках державно-приватного партнерства, встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Держава гарантує додержання установлених цим Законом умов для провадження діяльності приватних партнерів, пов'язаної з виконанням договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, додержання їх прав і законних інтересів.
При цьому, крім виконання зобов'язань відповідно до договорів державно-приватного партнерства є бажаним щоб держава надавала підтримку у фінансуванні реалізації проектів як на ранніх стадіях так і протягом дії договору та диверсифікувала пов'язанні з державно-приватним партнерством фінансові ризики.
Статтею 18 зазначеного Закону України передбачена можливість надання державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства шляхом надання державних гарантій, фінансування (співфінансування) та в інших формах, передбачених законом.
Механізми надання таких форм державної фінансової підтримки для інвестиційних проектів уже врегульовані чинним законодавством України.
З метою сприяння координації дій міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади під час реалізації інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку Кабінетом Міністрів України створено відповідну Комісію (постанова Кабінету Міністрів України від 17.05.2010 № 415).
Питання надання державних гарантій регулюється положеннями Бюджетного кодексу України (стаття 17), Законами України про Державний бюджет на відповідний рік та окремими рішеннями Кабінету Міністрів України щодо затвердження Порядку та умов надання у відповідному році державних гарантій для забезпечення виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єктів господарювання, залученими для реалізації інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвиткові національної економіки.
Форми та граничні обсяги державної підтримки в розрізі головних розпорядників бюджетних коштів установлюються законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Необхідно зазначити, що всі вищезазначені форми надання державної підтримки реалізації інвестиційних проектів на засадах державно-приватного партнерства надаються виключно на конкурсних засадах.
Однак, відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство», визначення приватного партнера для укладення договору в рамках державно-приватного партнерства здійснюється виключно на конкурсних засадах. При цьому проекти, які реалізуються у рамках державно-приватного партнерства, мають стратегічний характер як для розвитку економіки держави, так і для окремих регіонів.
З метою забезпечення виконання заходів, визначених напрямом «Поліпшення бізнес-клімату й залучення інвестицій» Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», передбачається забезпечення ефективності та прозорості функціонування механізмів державно-приватного партнерства. Встановлення методології оцінювання ефективності проектів, забезпечення прозорого механізму проведення конкурсів, запровадження ефективної системи мотивації й контролю в органах, відповідальних за реалізацію проектів державно-приватного партнерства з боку держави
Відповідно до Указу Президента України № 634/2011 від 31.05.2011 р. «Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України», Міністерство економічного розвитку і торгівлі України виконує свою функцію спеціально уповноваженого органу з питань державно-приватного партнерства.
Таким чином на Україні створено необхідне правове поле для залучення інвестицій та розвитку економіки України на засадах державно-приватного партнерства.