- •Лекція №1. Якість продукції. Загальне значення якості. Основні терміни, поняття й визначення. Значення підвищення якості. Якість як об’єкт управління
- •1.1 Загальне значення якості
- •1.2 Основні терміни, поняття та визначення
- •Лекція №2. Економічні аспекти якості продукції. Фактори, що впливають на якість продукції. Класифікація показників якості продукції.
- •2.1 Економічні аспекти якості продукції. Фактори, що впливають на якість продукції
- •2.2 Класифікація показників якості продукції
- •Лекція №3. Принципи управління якістю. Правові аспекти забезпечення якості.
- •Принцип 1 Орієнтація організації на замовника
- •Принцип 2 Лідерство
- •Приклад
- •Притча про зелену галявину.
- •Основні положення системи управління якістю.
- •Складові системи якості.
- •Лекція №4.
- •Управління документацією (визначається пунктом 5.5.6 ісо 9001).
- •Лекція №5. Організація й види контролю якості продукції. Статистичний і вхідний контроль якості продукції.
- •Діаграма Парето.
- •Контрольні карти Шухарта
- •Лист збору даних
Лекція №2. Економічні аспекти якості продукції. Фактори, що впливають на якість продукції. Класифікація показників якості продукції.
2.1 Економічні аспекти якості продукції. Фактори, що впливають на якість продукції
Товар (продукція, послуга) з'являється в результаті цілого ряду процесів. Якість кожного з цих процесів впливає на якість результату.
Стандарт ISO дає наступне визначення. Процес — сукупність взаємопов'язаних видів діяльності, яка перетворює вхідні елементи у вихідні. До ресурсів можуть належать персонал, засоби обслуговування, устаткування, технологія і методологія.
Принцип відображення полягає в переносі (відбитті) якості процесу на якість результату. Таким чином, впливати на якість кінцевого результату можна методом впливу на процеси, що його формують. Усі процеси є елементами системи, у якій вони функціонують. Якість побудови цієї системи і механізму її функціонування відбивається на якості складових процесів (рис.). Якість результату успадковує якість процесів і системи, що їх об'єднує.
Рисунок – Принцип відбиття якості
Як видно з рис., якість продукції, послуги успадковує якість процесів (процеси закупівель, маркетингу, проектування, виробництва й ін.) і якість організаційно-управлінської системи.
Принцип відбиття якості є одним з основних принципів менеджменту якості. Управління якістю продукції, послуги здійснюється за допомогою управління якістю всієї системи. Якість системи відбивається на якості процесів, і, у свою чергу, на якості результатів.
Відповідно до принципу відбиття вимог до якості результати діяльності підприємства перекладаються на вимоги до якості процесів і на вимоги до якості організаційно-управлінської системи (рис.).
Рисунок – Відбиття якості виробничої сфери на якості результату діяльності
До процесів, якість яких відбивається на якості продукції, належать не тільки технологічні процеси, але й організаційні, управлінські й інші. Якість процесів залежить від багатьох факторів. Наприклад, якість процесу виробництва забезпечується якістю устаткування, технологій, рівнем кваліфікації персоналу й ін. Якість процесу управління залежить від знань і досвіду керівництва, якості застосовуваних методів управління й ін. Якість системи забезпечується раціональною організаційною структурою, правильним розподілом відповідальності, механізмами взаємодії, мотивації й ін.
2.2 Класифікація показників якості продукції
Висока якість виробів (послуг, процесів) визначається різними чинниками, основними серед яких є:
- чинники технічного характеру (конструктивні, технологічні, метрологічні тощо);
- чинники економічного характеру (фінансові, норма-тивні, матеріальні тощо);
- чинники соціального характеру (організаційні, правові, кадрові тощо).
Сукупність показників якості продукції можна класифікувати за наступними ознаками:
- за кількістю характерних властивостей (одиничні, комплексні, інтегральні показники);
- за відношенням до різних властивостей продукції (показники надійності, технологічності, ергономічності тощо);
- за стадією визначення (проектні, виробничі та експлуатаційні показники);
- за методом визначення (розрахункові, статистичні, експериментальні, експертні показники);
- за характером використання для оцінки рівня якості (базові та відносні показники);
- за способом вираження (розмірні показники і показники, виражені безрозмірними одиницями вимірювання, наприклад, балами, відсотками).
Показник якості продукції, який характеризує одну з її властивостей, називається одиничним показником якості продукції (наприклад, потужність, калорійність палива тощо).
Відносний показник якості продукції – відношення значення показника якості продукції до відповідного (тобто прийнятого за вихідне) значення, виражається в безрозмірних числах або відсотках.
Комплексний показник якості продукції – це показник, який характеризує кілька її властивостей, який визначається шляхом зведення до єдиного окремих показників за допомогою вагових коефіцієнтів кожного показника.
Інтегральний показник якості продукції – відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації або споживання продукції до сумарних витрат на її створення та експлуатацію або споживання.
Серед показників якості є такі, які неможливо виразити числовими значеннями (відтінки, запах, тембр тощо). Вони визначаються за допомогою органів чуттів (органолептично) і називаються сенсорною характеристикою.
Оцінка рівня якості продукції може здійснюватись диференційним або комплексним методами. У застосуванні диференційного методу здійснюється зіставлення одиничних показників якості нової продукції з ідентичними базовими показниками якості, а в комплексному – фактичних комплексних показників із базовими комплексними показниками.
Числові значення показників якості встановлюються за допомогою об’єктивних та суб’єктивних методів. Об’єктивні методи: вимірювальний, реєстраційний та розрахунковий. Суб’єктивні методи: органолептичний, соціологічний, експертний. Об’єктивні методи базуються на використанні технічних вимірювальних засобів реєстрації, підрахунку подій, виконанні розрахунків. Основа суб’єктивних методів – аналіз сприйняття органів чуття людини, збір та врахування думок, рішення, що приймаються групою спеціалістів-експертів.
