ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ

Тема 7. Забруднення літосфери

1. Агроекосистеми

2. Розподіл ґрунтів у світі

3. Проблеми забруднення грунтів.

4. Рекультивація порушених земель.

5. Системи землеробства

1. Агроекосистеми

Агроценоз — створена людиною з метою одержання сільськогосподарської про­дукції і регулярно підтримувана біотична спільнота, що має малу екологічну стійкість, але високу врожайність (продуктивність) одного чи кількох видів (сортів, порід) рос­лин або тварин.

Стародавня китайська мудрість говорить: "Стан землі і перш за все орної — найкращий показник морального здоров 'я суспільства ". Вся історія землеробства — це спроба досягти компромісу між прагненням одержати високий урожай і збереженням родю­чості на майбутнє.

Підвищення врожайності рослин і товар­ного тваринництва потребує дедалі більших витрат антропогенної енергії на одиницю про­дукції. Сучасні агроекосистеми збиткові, а сільське господарство є найбільшим спожи­вачем енергії.

У світі відомо 1,5 тис. сільськогосподарських рослин, але масово вирощується лише 90 видів і з них 14 належать до злакових і бобових. А чим багатша на види екосистема, тим вона стійкіша. Стійкість агроценозів забезпечується лише надход­женням ззовні енергії у вигляді добрив, поливної води, засобів боротьби з бур'янами, шкідниками, захворюваннями. З урожаєм з агроекосистеми виноситься величезна кількість поживних речовин і навіть родючого ґрунту (в Україні гостро стоїть пробле­ма зниження втрат грунту разом із зібраними цукровими буряками).

Агроценози зернових і овочевих культур стійкі лише впродовж одного року, ба­гаторічних трав і ягідних — 3—4 років; плодових культур — 30—40 років. Поява агроценозів — величезних площ окремої культури — спричинює надмірне зростання чисельності певних видів шкідників, бур'янів чи захворювань - колорадського жука, який із пасльону в Колорадо перебрався на картопляні поля, філоксери, що змушує знищувати з такою любов'ю вирощені виноградники. Постійна турбота, важка люд­ська праця, витрати пального та різних засобів підвищення врожайності підтримують продуктивність агроценозів на вищому рівні, ніж природних екосистем.

Основним компонентом агроекосистем є грунт. Розглянемо найважливіші влас­тивості ґрунтів.

Ґрунт — це самостійне природне тіло, яке ут­ворилося з поверхневих шарів гірських порід під сукупним впливом тварин, рослин, мікроорганізмів, клімату, води, рельєфу місцевості, часу, діяльності людини.

Товщина ґрунтового покриву становить від 15—20 см до 2—3 м. В.Вернадський називає ґрунт "біокосним" тілом і "благородною іржею", оскільки він є результатом дії живої і неживої природи; безліч видів живих істот частину або все своє життя проводять у ґрунті, розпушуючи його та удобрюючи. Це мікроорганізми, най­простіші, черви, вищі тварини, зокрема риючі. Ґрунт не лише живить, а й утримує рослини.

Найважливіша особливість ґрунту — родю­чість, тобто забезпечення рослин усім необхідним для їх росту і розвитку.

Механічний склад ґрунту

Тверда частина ґрунту складається з часточок різного розміру - уламків гірських порід, мінералів, решток рослин і тварин, нерозчинних органічних та неорганічних сполук. Умовно всі часточки розміром понад 0,01 мм називають фізичним піском, менші за 0,01 мм — фізичною глиною.

Гранулометричний склад ґрунту характеризує:

• родючість;

• водопроникність і вологоємність;

• повітро- і газопроникність.

За вмістом фізичного піску, %, ґрунти поділяють так:

1. Агроекосистеми 1

2. Розподіл ґрунтів у світі 1

1. АГРОЕКОСИСТЕМИ 1

2. РОЗПОДІЛ ҐРУНТІВ У СВІТІ 3

Причини втрат ґрунтів 4

Основні забрудники ґрунтів 6

4. РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ 8

Етапи рекультивації 9

Меліораційні заходи 10

СИСТЕМИ ЗЕМЛЕРОБСТВА 10

спрямування на вирощування екологічно чистої продукції; 11

створення парку легких сільськогосподарських машин, які менше ущільнюють ґрунт; 11

впровадження біологічних методів боротьби зі шкідниками сільськогосподар­ських культур; 11

впровадження нових ефективних технологій землекористування 12

Питання для самоконтролю 12

Дайте визначення поняття агросфера. 12

Фазовий склад ґрунту: тверда частина; рідка частина (ґрунтовий розчин); газоподібна частина — ґрунтове повітря, збагачене, порівняно з атмосфер­ним, вуглекислим газом, метаном, аміаком, гідрогенсульфуром і збіднене кис­нем; у верхніх 15—30 см ґрунту склад повітря такий: 78—86% 11—21% 0₂, 0,3-8% С0₂;

• жива частина - сукупність ґрунтових мікроорганізмів і риючих тварин (в 1 га землі перебуває приблизно 10 т найрізноманітніших видів живої речовини).

Родючість грунтів визначається:

• щільністю;

• материнською породою;

• вмістом гумусу;

• концентрацією біогенних макро- і мікроелементів;

• тепловим режимом;

• хімічним складом ґрунтового повітря;

• багатством живої речовини;

• відсутністю забрудників, шкідників та збудників захворювань рослин.

Функції грунту: утримання рослин та забезпечення їх живлення

• зв'язування і утримання багатьох хімічних елементів;

• мінералізація органічних решток;

• формування стоку та хімічного складу вод на суші;

• місце проживання численних видів тварин;

• участь у колообігу хімічних елементів;

• гуміфікація — перетворення опаду рослин, решток мертвих рослин і тварин детритофагами і редуцентами;

• руйнування біологічно активних шкідливих речовин;

• нейтралізація алелопатично активних інгібіторів, що полегшує сумісне існування рослин в екосистемах;

• утворення складних біогеоценозів з рослинами і тваринами.

Глобальні та екологічні функції ґрунтів і ґрунтового покриву Землі (за Б.Розановим):

• забезпечення функції життя (акумулюють елементи живлення, воду, створю­ють умови для вкорінення рослин, життя тварин);

• забезпечення взаємодії великого геологічного і малого біотичного колообігів речовин;

• регулювання хімічного складу атмосфери і природних вод;

• регулювання інтенсивності біосферних процесів;

• накопичення гумусу і зв'язаної з ним енергії;

• захист літосфери від інтенсивного руйнування гірських порід під дією екзоген­них чинників;

• ґрунт — незамінний природний ресурс.