Тема vі. Естетичне сприйняття художнього твору. Семінарське заняття 6. Питання для обговорення:

1. Художнє сприйняття – завершальна ланка художньої комунікації.

2. Предмет художнього сприйняття. Механізми художнього сприйняття.

3. Закони художнього сприйняття.

Основні поняття: художня комунікація, художнє сприйняття, герменевтика.

Методичні поради

У першому питанні необхідно розкрити характер естетичного сприйняття художнього твору (художнього сприйняття), який визначається не тільки художнім текстом, але й особливостями реципієнта. Твір у цьому смислі не є рівним собі, його смисл історично змінний завдяки «діалогу» тексту й читача, глядача, слухача.

У другому питанні потрібно, перш за усе, визначити предмет сприйняття, яким є художній твір. Показати, що, з одного боку, в ньому міститься стійка програма ціннісних орієнтацій і смислу, а з іншого – він є відкритою для співтворчості системою. Необхідно охарактеризувати механізми художнього сприйняття: «перенесення» реципієнтом образів твору на власне життя, синестезію, асоціативність, рецептивну установку тощо.

Третє питання передбачає відповідь на запитання про закономірності повноцінного художнього сприйняття: подолання умовності твору, порівняння художнього з реальним, впізнавання реальності в умовному.

Питання для самостійного опрацювання

1. Діалогічність сприйняття.

2. Художнє сприйняття як співтворчість.

3. Насолода мистецтвом як результат подолання його умовності.

4. Герменевтика як теорія розуміння та інтерпретації художнього тексту.

Основна література:

1. Борев Ю. Эстетика / Ю. Борев. – М.: Русь-Олимп:АСТ: Астрель, 2005. – С.754-798.

2. Бучило Н.Ф. Художественное восприятие / Н.Ф. Бучило. – М.: Знание, 1989. – 63 с.

3. Выготский Л.С. Психология искусства / Л.С. Выготский. – М.: Искусство, 1986 – 572 с.

4. Лановенко О.П. Художественное восприятие: опыт построения общетеоретической модели / О.П. Лановенко. – К: Наукова думка, 1987. – 247 с.

5. Лешин И.С. Как воспринимается произведение искусства. из опыта социологических исследований / И.С. Лешин. – М.: Знание. 1983. – 96 с.

6. Самохин В.Н. Эстетическое восприятие: Вопросы методологии и критики / В.Н. Самохин. – М.: Мысль, 1985. – 208 с.

Додаткова література:

1. Лутаєнко В.С. Естетика мислення: Естетичні аспекти наукового і художнього пізнання / В.С. Лутаєнко. – К.: Мистецтво, 1974. – 243 с.

Тема vіі. Педагогічна естетика Семінарське заняття 7. Питання для обговорення:

1. Естетичне і художнє виховання – предмет педагогічної естетики.

2. Формування естетичної культури особистості як мета естетичного виховання. Закономірності процесу естетичного виховання.

3. Засоби естетичного виховання. Виховання засобами мистецтва.

Основні поняття: естетичний розвиток, естетична культура, естетичне виховання, художнє виховання, виховання засобами мистецтва.

Методичні поради

У першому й другому питаннях потрібно визначити педагогічну естетику як філософську теорію естетичного виховання. Естетика органічно включає в себе проблеми цілеспрямованого естетичного розвитку особистості, тому що вважає останній таким, що не дається від народження, а формується в людини в ході її соціалізацїї та інкультурацїї. Естетичне виховання в найбільш широкому філософському смислі передбачає якісні зміни рівня естетичної культури об’єкта виховання, яким може бути як окрема особистість, соціальна група, так і суспільство в цілому. Як таке воно є найбільш оптимальною формою освоєння навичок створення й сприйняття краси, передачі естетичного досвіду індивіду за допомогою цілеспрямованої діяльності суспільства. Слід критично поставитись до ототожнення естетичного виховання з художнім. Художнє виховання є частиною естетичного та має свої специфічні риси. Естетичне виховання є цілеспрямованим формуванням смаку і установки на певний рівень практичної діяльності, тобто одним з напрямів «виховання почуттів», тоді як художнє виховання не зводиться до формування художнього смаку (хоча і цей процес своєрідний), але включає й відповідну освіту, й спеціалізоване навчання.

У третьому й четвертому питанні потрібно розкрити певні закономірності естетичного виховання: системність, цілеспрямованість, активно-творчий характер тощо. Варто, зокрема, підкреслити, що оскільки естетичне відношення універсальне, не існує якої-небудь спеціальної «естетичної технології», якій можна було б навчити, а оскільки воно є формою позапонятійного переживання реальності, немає ніяких «естетичних знань», які можна було б передавати учням на відповідних уроках. Естетичне відношення зі світом — саме зі світом, незалежно від конкретної форми його буття – природної, соціальної, людської, культурно-наочної, – поширює свою дію на всі чуттєво сприймані наочні реалії. Тому естетичне виховання має бути стороною, гранню, аспектом всіх форм спілкування з дітьми, учнями, молодими людьми – спілкування з ними їх батьків і більш з естетично розвинених друзів, вчителів і наставників, письменників і художників. Суть естетичного виховання полягає в тому, щоб показати, як спільні закони краси, величі, трагізму, комізму конкретно виявляються в даній області буття, в даній сфері людської діяльності, в даному виді мистецтва, – бо кожна естетична цінність залишається сама собою у всіх її модифікаціях, але в реальному своєму існуванні вона індивідуально своєрідна, унікальна. Це означає, що засобами естетичного виховання є й праця, й природа, й мистецтво, й побут, й спілкування тощо.