Питання для самостійного опрацювання

1. Категорії гармонія й міра.

2. Природа піднесеного й піднесене в природі.

3. Героїчне як категорія естетики.

4. Актуальність категорії «трагічне».

5. Демократизм сміху.

6. Почуття гумору й дотепність.

7. Гумор.

8. Сатира.

9. Іронія.

Основна література:

1. Бергсон А. Смех / А. Бергсон. – М.: Искусство, 1992. – 128 с.

2. Борев Ю. Эстетика / Ю.Борев. – М.: Русь-Олимп: АСТ: Астрель, 2005. –829 с.

3. Волкогонов Д.А. Феномен героизма. О героях и героическом / Д.А. Волкогонов. – М.: Политиздат, 1985. – 260 с.

4. Гадамер Г.Г. Актуальность прекрасного / Г.Г. Гадамер. – М.: Искусство, 1991. – 367 с.

5. Громов Е.С. Палитра чувств: о трагическом и комическом / Е.С. Громов. – М.: Просвещение, 1991. – 189 с.

6. Канарский А. Диалектика эстетического процесса: генезис чувственной культуры / А. Канарский. – К.: Изд-во при Киев. ун-те, 1982. – 192 с.

7. Карасев Л.В. Смех и зло / Л.В. Карасев // Человек. – 1992. – №3. – С.14-27.

8. Крутоус В.П. Категория прекрасного и эстетический ідеал / В.П. Крутоус. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. – 162 с.

9. Любимова Т.В. Комическое, его виды и жанры / Т.В. Любимова. – М.: Знание, 1990. – 62с.

10. Любимова Т.В. Трагическое как эстетическая категорія / Т.В. Любимова. – М.: Наука, 1985. – 128 с.

11. Михелис П. Эстетическая категория как выразительность духа времени // Современная западно-европейская и американская эстетика: Сб. переводов. – М.: Книжный дом «Университет», 2002. – С.40-93.

12. Мовчан В.С. Героическое в системе эстетических категорій / В.С. Мовчан. – Львов: Вища шк. Изд-во при Льв.ун-те, 1986. – 151 с.

13. Мовчан В. С. Естетична сутність героїчного / В.С. Мовчан // Етика та естетика : міжвідом. наук. зб. – 1971. – Вип. 10. – С. 103-108.

Додаткова література:

1. Гулыга А.А. Что такое эстетика?: Книга для учащихся / А.А. Гулыга. – М.: Просвещение, 1987. – 173 с.

2. Кьеркегор С. Афоризмы эстетика / С. Кьеркегор // Вестник Европы. –1986. – Т.ІІІ. – С.104-127.

3. Лукьянов В.Г. В мире эстетики: кн. для учащихся ст. кл. / В.Г. Лукьянов. – М.: Просвещение, 1983. – 192 с.

4. Столович Л.Н. Красота. Добро. Истина: Очерк истории эстетической аксиологии / Л.Н. Столович. – М.: Республика, 1994. – 464 с.

Тема ІV. Мистецтво як вид естетичної діяльності

Семінарське заняття № 4.

Питання для обговорення:

1. Предмет мистецтва. Концепції походження мистецтва.

2. Художній образ. Діалектика художнього образу.

3. Полісемантичний зміст мистецтва. Художня форма.

4. Соціальні функції мистецтва.

Основні поняття: художнє, художня діяльність, мистецтво, предмет мистецтва, художній образ, художній твір, зміст художнього твору, художня форма, художність, функції мистецтва.

Методичні поради

Розгляд мистецтва як вищої форми естетичного освоєння дійсності повинен починатись із визначення його предмету. Предметом мистецтва є людина й дійсність, які інтерпретуються через систему художніх образів. Це дає митцеві можливість осмислити світ, дати художньо-естетичну оцінку зображеному. Характерною особливістю мистецтва є емоційно-чуттєве начало. Феномен естетичного як стан внутрішнього переживання цілком можна назвати переживанням суб'єкта стосовно самих об'єктів, предметів, обставин, явищ, процесів, видів діяльності. Цей стан внутрішнього переживання існує тільки в суб'єкта, а тому виразити його об'єктивно, предметно не можна нічим, крім як знову викликавши його шляхом відтворення життєвої реальності, якою він був породжений. Таку функцію «подвоєння» світу й виконує мистецтво за допомогою художнього образу.

Друге питання присвячене аналізу загальної категорії художньої творчості, засобу й форми освоєння життя мистецтвом – художнього образу. Потрібно показати, що художній образ – це категорія, якою визначається властива мистецтву форма мислення; й категорія, якою визначається властива мистецтву форма емоційно-почуттєвого пізнання світу; й категорія, якою визначається властива мистецтву форма втілення почуттів і думок автора. За своєю природою він діалектичний, тобто є синтезом суб’єктивного та об’єктивного, раціонального та емоційного, типового та індивідуального.

Важливе місце у мистецькому творі посідають поняття змісту і форми, які дають змогу створити повноцінний художній образ. Зміст і форма органічно пов'язані між собою, вони взаємодоповнюють одне одного. Форма – це зовнішня оболонка художнього ви­твору, вибір митцем зображально-виражальних засобів і технічних прийомів. Форма зумовлює композицію, структуру, темпо-ритмову побудову художнього твору, які допомагають митцеві розкрити його основний зміст.

Зміст художнього твору є яскравим свідченням існування діалектики суб'єктивного й об'єктивного, адже, відображаючи певні процеси та явища, митець обов'язково висловлює своє ставлення до них у контексті свого світосприйняття. Структура змісту художнього твору є синтезом таких важливих компонентів, як тема, ідея та емоційно-естетична оцінка зображуваних явищ. Тема є головним об'єктом зображення у художньому творі. Проте цінність твору залежить не тільки від вибору теми, а й від можливості розкриття його ідеї. Ідея – це думка автора, що відображає його світовідчуття і світосприйняття, тобто емоційно-естетична оцінка зображуваних явищ.

Єдність теми та ідеї визначає художній рівень змісту твору мистецтва. Отже, органічне поєднання і взаємовплив змісту і форми сприяє створенню повноцінного художнього образу.

Розглядаючи функції мистецтва, слід відмітити, що естетичне в мистецтві стає й засобом і метою, беручи на себе системостворюючу функцію. Естетичне, як своєрідна інтегративна цінність, здатне об'єднати в деякий моноліт усі функції мистецтва, даючи йому позачасове і неминуще життя. Не менш важливою, поряд з естетичною функцією мистецтва, є соціальна і пізнавально-перетворювальна. Особливо можна виділити загальнокультурну функцію мистецтва. Мистецтво виражає естетичну сферу культури, будучи її ціннісною самосвідомістю.