
- •Основна література
- •Інформаційні ресурси
- •Додаткова література
- •Хід заняття
- •Навчання як вид пізнавальної діяльності людини.
- •Поняття про процес засвоєння знань.
- •Засвоєння нових знань
- •Навчання як вид пізнавальної діяльності людини
- •Суттєві ознаки процесу навчання:
- •Висновок
- •Функції процесу навчання, їх взаємозв’язок
- •Протиріччя як рушійні сили процесу навчання
- •Висновок
- •Формування і розвиток позитивних мотивів учіння школярів
- •6. Поняття про процес засвоєння знань.
- •7. Етапи засвоєння знань Рівні засвоєння знань: ознайомлення, відтворення, застосування у звичних умовах, застосування у нових умовах. Роль вчителя на кожному етапі засвоєння знань
- •4. Закріплення знань, умінь, навичок, запам’ятання.
- •5. Застосування знань, умінь, навичок
- •6. Аналіз і самоаналіз досягнень учнів.
- •Висновок
- •4.Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу
- •5. Підведення підсумків заняття
- •6. Видача завдання для самостійної роботи
Висновок
Навчання – це цілеспрямований процес навчальної взаємодії між учителем та учнями з метою розвитку, навчання й виховання кожної дитини.
Навчальний процес - перебіг навчання, що охоплює всі його компоненти: викладача, учня, методи, прийоми, форми і засоби, матеріально-технічне забезпечення та ін.
Процес навчання - спеціально організована і змодельована пізнавальна діяльність, що охоплює викладання вчителя та учіння учнів.
Нова стратегія освіти передбачає особистісно зорієнтовану парадигму навчання. – Державний стандарт початкової загальної освіти – компетентнісний підхід.
Поняття «навчальний процес» охоплює всі компоненти навчання: його цілі, зміст, засоби, методи, форми, у яких він реалізується.
У навчальному процесі відбувається цілеспрямоване навчання, яке має конкретну мету й здійснюється за певних умов.
Функції процесу навчання, їх взаємозв’язок
Відповідно до загальної мети освіти, навчання має забезпечувати виконання освітньої, виховної і розвивальної функцій. Це умовний поділ, бо процес навчання не обмежується формуванням знань, умінь і навичок, а передбачає також виховання, формування світогляду, розвиток особистості, підвищення культурного рівня тощо. Виокремлення функцій необхідне для забезпечення ефективності практичної діяльності вчителя, особливо під час планування завдань уроку.
Освітня (навчальна) функція – передбачає засвоєння наукових знань, формування спеціальних і загально навчальних умінь і навичок. Наукові знання охоплюють факти, поняття, закони, закономірності, теорії, відображають узагальнену картину світу.
Освітня (навчальна) мета уроку.
Виховна функція – передбачає вирішення виховних завдань у процесі навчання, формування світогляду, моральних, трудових, естетичних уявлень, поглядів, переконань. Вона випливає із самого змісту і методів навчання, специфіки організації спілкування вчителя з дітьми. Об'єктивно навчання не може не виховувати певних поглядів і переконань. Виховна функція охоплює виховні впливи, спрямовані на особистість із метою формування внутрішньої позитивної її реакції (ставлення), активності, самостійності і цілеспрямованості діяльності.
Виховна мета уроку.
Розвивальна функція – передбачає процес «творіння» особистості, розвиваючи її сприйняття, вольову, емоційну та мотиваційну сфери. здійснення спеціальної роботи для загального розвитку учнів, їхнього мислення, волі, емоцій, навчальних інтересів і здібностей. Наприклад, для інтенсивного розвитку мислення в процесі навчання необхідно викладати на високому рівні утруднення, у швидкому темпі, забезпечувати усвідомлення учнями своїх навчальних дій.
Правильно організоване навчання завжди розвиває, однак розвиваюча функція реалізується більш ефективно при спеціальній спрямованості взаємодії учителів і учнів на всебічний розвиток особистості. Така спеціальна спрямованість навчання отримала назву «розвиваюче навчання».
В контексті традиційних підходів до організації навчання реалізація розвиваючої функції, як правило, передбачала розвиток мови і мислення, оскільки саме розвиток вербальних процесів краще інших виражає загальний розвиток учня. Однак, це звужує розвиваючу функцію. Таке розуміння спрямованості навчання залишає поза увагою той факт, що й мова, і пов'язане з ним мислення ефективніше розвиваються при відповідному розвитку сенсорної, емоційно-вольової, рухової і мотиваційно-потребнісної сфер особистості. Таким чином, розвиваючий характер навчання передбачає орієнтацію на розвиток особистості як цілісної психічної системи.
Починаючи з 60-х pp. XX ст. в педагогіці розроблялися різноманітні підходи до побудови розвиваючого навчання. Л.Занков обґрунтував сукупність принципів розвитку мислення в процесі навчання: збільшення питомої ваги теоретичного матеріалу; навчання в швидкому темпі і на високому рівні труднощів; забезпечення усвідомлення учнями процесу навчання.
А.Матюшкін, М.Махмутов та інші розробили основи проблемного навчання. І.Лернер, М.Скаткін запропонували систему розвивальних методів навчання; В.Давидов і Д.Ельконін розробили концепцію змістового узагальнення в навчанні; І.Гальперін, Н.Тализіна та інші обґрунтували теорію поетапного формування розумових дій. Провідною ідеєю наукових пошуків і педагогічної практики розвивального навчання є думка про необхідність суттєвого розширення сфери його впливу. Повноцінний інтелектуальний, соціальний і моральний розвиток особистості – це результат реалізації освітньої і виховної функції в їх системі і єдності.
Крім основних, дидактична система реалізує специфічні функції: інформаційно-пізнавальну, дослідницьку, самоосвітню.
Реалізація інформаційно-пізнавальної функції передбачає відповідний добір та розміщення в часі та дидактичному просторі необхідних блоків оновленого змісту, форм і методів формування навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Дослідницька функція полягає в поступовому залученні учнів до самостійного дослідження процесів і явищ шляхом оволодіння певним мінімумом методологічних і теоретичних знань, виконання індивідуально-дослідних завдань.
Самоосвітня функція реалізується через створення умов для виявлення і розвитку пізнавальних, творчих, навчальних здібностей учнів, використання методів заохочення і стимулювання самостійного розв'язування теоретичних і практичних проблем.
Основні функції взаємопов'язані і втілюються на практиці в комплексі завдань уроку (освітніх, виховних і розвивальних); змісті діяльності вчителя й учнів; різноманітності методів, форм і засобів навчання; оцінюванні-аналізі під час контролю всіх результатів навчання.
Технологія розвивального навчання.
Савченко О.Я. Функції процесу навчання: освітня, виховна, розвивальна (розвиткова), самовдосконалення.
Визначаємо компетенції, якими повинні оволодіти учні згідно вимог Державного стандарту початкової загальної освіти.
Висновок
Організовуючи навчальний процес, треба виходити з вимог тих функцій, які мають реалізовуватись при цьому. Провідні функції навчання: освітня, розвивальна та виховна. Зазначені функції реалізуються не відокремлено, а в тісній взаємодії. Особистість у процесі навчання, пізнання навколишньої дійсності оволодіває певним обсягом знань, умінь і навичок, що сприяє підвищенню освіченості. Включення людини в навчальний процес, інтенсифікація її розумової діяльності важлива передумова інтелектуального, психічного й соціального розвитку особистості.
Процес навчання — велика школа всебічного гармонійного виховання учня. Він здійснюється як безпосередньо через організацію навчального процесу, так і через зміст навчального матеріалу.