Тема: Основні положення міжнародних конвенцій і угод в галузі транспорту

1. Міжнародні конвенції і угоди в галузі транспорту на сучасному етапі.

2. Міжнародні конвенції і угоди на залізничному транспорті.

3. Міжнародні конвенції і угоди на автомобільному транспорті.

4. Міжнародні конвенції і угоди на повітряному транспорті.

5. Міжнародні конвенції і угоди на морському транспорті.

6. Міжнародні конвенції і угоди на транспорті внутрішніх водойм.

1. Міжнародні конвенції і угод в галузі транспорту на сучасному етапі.

Нині немає універсальної конвенції, яка стосувалася б міжнародних перевезень усіма видами транспорту. Світова юриспруденція поки що йшла галузевим шляхом, створюючи конвенції, що охоплювали окремі види транспорту. Зустрічаються приклади і міжгалузевих конвенцій, але вони стосуються окремих аспектів. Зокрема, 19 квітня 1991 р. у Відні була прийнята Конвенція ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів у міжнародній торгівлі (United Nations Convention on the Liability of Operators of Transport Terminals in International Trade). Міжурядові конвенції (договори) містять як матеріально-правові, так і колізійні норми. Якщо матеріально-правова норма мовчить, на допомогу їй приходить колізійна. Міжурядові угоди бувають багатосторонніми та двосторонніми. Cтаном на початок 2000 р. Україна уклала таку кількість двосторонніх транспортних угод:

повітряний транспорт—51;

автомобільний транспорт—55;

залізничний транспорт — 17;

морський транспорт — 16.

Розглянемо окремі міжнародно-правові акти.

2. Міжнародні конвенції і угоди на залізничному транспорті.

1. Конвенція, що стосується міжнародних залізничних перевезень (Convention relative aux transports internationaux ferroviares— COTIF). Укладена 9 травня 1980 р. у Берні. Ця Конвенція інтегрувала дві Бернські конвенції про залізничні перевезення. Одна з них стосувалася перевезень вантажів (її французька абревіатура CIM), інша — пасажирів і багажу (CIV). В окремих літературних джерелах зазначається, що обидві конвенції були укладені у 1890 р. Зустрічається й інформація про те, що Конвенцію СІМ було укладено у 1890 р., а Конвенцію CIV — у 1923 р. Так звану Додаткову угоду до Конвенції CIV було укладено у 1966 р. Вона стосувалася відповідальності за перевезення пасажирів. Додаток А до COTIF одержав назву "Єдині правила CIV", а додаток В одержав назву "Єдині правила СІМ". Бернські конвенції було переглянуто у 1980 р., у результаті чого з'явилася Конвенція COTIF. Вона набрала чинності у 1985 р.

2. Конвенція про статус і міжнародне облаштування залізниць. Укладена у Женеві 9 грудня 1923 р.

3. Угода про міжнародне вантажне перевезення та Угода про міжнародне пасажирське сполучення. Обидві угоди було укладено у 1950 р. соціалістичними країнами (за винятком Югославії). Угоди містять уніфіковані матеріально-правові норми та уніфіковані колізійні прив'язки. Хоч Радянський Союз і розпався, Угодою про міжнародне вантажне перевезення і далі керуються країни СНД та Балтії.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про угоди з міжнародного вантажного й пасажирського сполучення" від 3 квітня 1993 р. № 246, відповідно до якої вантажовідправники та вантажоодержувачі мають керуватися положеннями угод. Керівники залізничних відомств країн СНД 1 жовтня 1997 р. уклали в м. Баку Угоду про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне вантажне перевезення. Керівники центральних органів залізниць країн — суб'єктів колишнього СРСР 20 жовтня 1992 р. прийняли рішення про продовження застосування "Статуту залізниць Союзу РСР" (затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 6 квітня 1964 р. № 270) до міждержавних перевезень вантажів. Суб'єкти колишнього СРСР уклали також такі угоди: Угоду про розподіл інвентарних парків вантажних вагонів і контейнерів колишнього Міністерства шляхів сполучень СРСР і про їх подальше спільне використання від 22 січня 1993 р.; Угоду про спільне використання вантажних вагонів і контейнерів від 12 березня 1993 р.; Тимчасову угоду про перевезення пасажирів і багажу від 12 березня 1993 р.; Угоду про співробітництво у галузі технічного переоснащення та оновлення залізничного рухомого транспорту від 9 вересня 1994 р.

4. Двосторонні угоди між Україною та іншими державами. Наприклад, 13 квітня 1993 р. у Києві було укладено Угоду між Урядом України й Урядом Республіки Грузія про діяльність залізничного транспорту.