1. Комунікативна мета.

МЖ «відкритий лист» є поліінтенціональним оцінно-імперативним жанром. Комунікативна мета МЖ ВЛ становить єдність трьох компонентів, котрі формують його жанрову структуру: 1) спонукати адресата листа втрутитись у хід справи, ситуацію, процес, про які йдеться; долучитися до розв’язання проблем, невирішеність яких може призвести до небажаних наслідків для окремих людей, груп чи суспільства в цілому; 2) у гострій, гранично відвертій, високоемоційній формі поставити перед громадськістю (читачами видання) питання, що мають суспільне значення; 3) дати оцінку вербалізованому адресату, ситуації, особам, про яких йдеться, сформувати відповідне до них ставлення і таким чином вплинути на громадську думку.

У згорненому вигляді комунікативна мета виглядає так: спонукання адресата до дій через вплив на ціннісні орієнтири та громадську думку в заданому автором напрямку.

Опис комплексу названих комунікативних цілей у їх сукупності можливий у межах культурно-обумовлених сценаріїв [276] на основі моделі аналітичного формулювання семантичних примітивів:

– Знаю, що з вини когось відбувається дещо погане;

– Почуваюся погано з цього приводу;

– Говорю це, тому що хочу, щоб ти знав, що те, що відбувається, мені не подобається;

– Знаю, що ти можеш змінити це погане;

– Говорю це, тому що хочу, щоб ти змінив це погане;

– Не знаю, чи ти це зробиш, тому говорю це всім;

– Хочу, щоб всі про це знали. Хочу, щоб всі зробили так, щоб ти змінив це погане.

2. Загальний комунікативний смисл.

Узагальнений комунікативний смисл МЖ, слідом за Ф.С. Бацевичем, розуміємо як «явлену інтенцію учасників спілкування» [12: 81]. У випадку ВЛ комунікативний смисл фактично тотожний комунікативній меті і визначається сутністю цього жанру в системі жанрів епістолярної публіцистики:

Я сутність певної проблеми бачу саме таким чином. Констатую, що певні дії адресата можуть суперечити бажаному стану речей. Я хочу (можу/повинен) втрутитись і переконати адресата у правоті своєї позиції, щоб спонукати його до зміни або збереження існуючого стану речей.

Адресант, виходячи із задуму, кодує певний смисл, завдання адресата – розкрити і зрозуміти цей смисл через декодування вербальних знаків.

3. Образ автора.

У ВЛ стосунки між комунікантами обумовлюються об’єктивною і статусною характеристиками. Вплив особистості автора на сприйняття змісту листа є безперечним. Образ може бути сформований його мовленням або вчинками, але частіше за все ставлення обумовлене соціальним чи професійним статусом адресанта.

Для спілкування у МЖ ВЛ характерна асиметричність: партнери не рівні за статусом та комунікативними ролями, один вищий, інший нижчий. Адресант ВЛ не наділений достатніми повноваженнями, він визнає за адресатом право на прийняття рішення стосовно проблеми, з якою він звертається. Отже, загальний рух комунікації у ВЛ відбувається «знизу вверх». Нами зафіксовані поодинокі випадки текстів з рівноправними статусними стосунками між адресантом та адресатом ВЛ, як, наприклад, депутат депутатові, журналіст журналісту, науковець науковцю тощо. Відсоткова кількість таких листів становить ~ 8% від загальної кількості. Проте незалежно від статусних характеристик адресанта, він вважає себе достатньо компетентним, щоб коментувати певну проблему, робити висновки і вимагати вирішення цієї проблеми, часто пропонуючи свої шляхи для цього.

Автор, створюючи текст ВЛ, виступає від себе особисто або від імені групи. Відтак, авторство відкритого листа може бути індивідуальним (52%) і колективним (48% проаналізованих прикладів), з незначною перевагою в бік індивідуального. Однак за будь-якого типу авторства текстовий суб’єкт мовлення персоніфікується у свідомості читача. Автор є людиною, особисто зацікавленою у ситуації, яку він репрезентує, у підтримці/непідтримці дій, поглядів вербалізованого адресата. Адресант звертається до позначеного адресата і громадськості з метою зміни реального стану справ або, навпаки, не допущення його зміни. Він є одночасно інформатором і носієм соціально значущої оцінки.

Характерною особливістю ВЛ є імітація адресантом безпосереднього мовлення із співбесідником. Хоча лист в газету не є вже приватним листом, а «документом», він дає чітке уявлення про особу автора, його світосприйняття, настрої, стосунки з людьми. Соціально-рольова позиція автора доповнюється конкретно-чуттєвою та містить відомості про його емоційно-психічні особливості.

У процесі написання відкритого листа суттєвим фактором є роль, у якій виявляє себе комунікант. Рольовий статус адресанта – це основний компонент, що посилює сукупну ілокутивну силу контексту. Іншими словами, роль задає ракурс бачення події, напрям її інтерпретації [188: 172]. Комунікативні ролі адресанта МЖ ВЛ будуть проаналізовані нижче.

Отже, загальний портрет автора відкритого листа виглядає так: безвідносно до типу авторства (індивідуальне/колективне) він виступає у ролі рупора ідей певної соціальної групи, партії, класу; незалежно від соціального статусу, це людина, яка вважає, що має право давати оцінки, коментувати певну ситуацію, обговорювати поведінку її учасників, вирішувати, що добре і що погано. Для нього характерне небайдуже ставлення до того, що відбувається, наявність власної оцінної позиції щодо об’єкта оцінки, а також деяке емоційне збудження, піднесення.