Висновки до розділу 1

Епістолярний текст розглядається нами як мовленнєвий жанр, який слідом за М.М. Бахтіним та Т.В. Шмельовою, розуміємо як особливу модель висловлення, що має набір конкретних способів мовленнєвого втілення і формується комплексом жанроутворювальних ознак. При ідентифікації жанру беремо до уваги, передусім, специфічний спосіб організації текстів, їх інваріантну структурно-композиційну основу та провідну комунікативно-прагматичну характеристику листа – діалогічність.

Аналіз формально-змістової структури епістолярних текстів дозволяє виділити комплекс обов’язкових компонентів, що регулярно функціонують у текстах, об’єднаних жанровою домінантою. До конститутивних ознак формальної організації відносимо наявність звертання на початку листа і підпису в кінці, орієнтованих на конкретного адресата, що створює контактну раму листа і сприяє інтуїтивному розпізнанню жанру. Серед інших ознак, що виявляють себе у кожному окремому листі і впливають на загальне мовне оформлення епістолярних текстів, виділяємо такі: писемний характер, опосередкованість спілкування, локально-темпоральна віднесеність, антропоцентричність, суб’єктивна модальність, поліфункціональність, визначальна роль фактора адресата, спрямованість на певний перлокутивний ефект.

Інтегруючи первинні МЖ, епістолярний жанр набуває статусу вторинного МЖ. Як вторинний мовленнєвий жанр лист характеризується різноманітністю композиційного оформлення, поліілокутивністю, поліфункціональністю, тематичною та стилістичною неоднорідністю.

Епістолярний жанр має наскрізний, вертикальний характер проникнення в усі функціональні стилі. Потрапляючи в ту чи іншу сферу функціонування, лист «стилізується» згідно з її нормами, тобто зазнає відповідних перетворень, вписується в певний стиль мовлення, що дозволяє кваліфікувати його як особливий трансжанр.

У межах міжстильового МЖ «лист» можуть бути виділені різновиди, що характеризуються єдністю тематичного, композиційного і стилістичного компонентів в найбільш загальному вигляді. Такими макроутвореннями, на нашу думку, є приватний лист, діловий лист, публіцистичний, науковий та художній листи.

Специфіка об’єкта нашого дослідження – відкритого листа – визначається, з одного боку, приватним характером листа, а з іншого – його функціонуванням у сфері масової комунікації. У результаті проведеного аналізу ми дійшли висновку, що складний МЖ «відкритий лист» за комплексом ознак (тематичні, стилістичні характеристики, типові комунікативні ситуації, характер стосунків між комунікантами, канал спілкування, сфера функціонування) належить до епістолярних жанрів публіцистики і є складовою гіпержанру «публіцистичний лист».

Епістолярна публіцистика, до якої належить і ВЛ, є однією з категорій публіцистичного дискурсу. Серед її завдань основним є вплив та переконання реципієнта у певній авторській позиції з метою переоцінки ним політичних, соціальних та культурних процесів; вона є одним із засобів ідеологічного впливу, що нав’язує адресату певні стереотипи.

МЖ ВЛ складає ядро гіпержанру «публіцистичний лист». МЖ ВЛ є цілісним синкретичним текстовим утворенням, що складається з єдності епістолярної форми і публіцистичного змісту; МЖ ВЛ ускладнений фактором подвійної адресації і спрямований на переконання адресатів у правильності авторської ідеї й спонукання до дій.

Найсуттєвішими ознаками ВЛ є проблемний характер, спрямованість на осуд чи підтримку позначеного у листі адресата, апеляція до можливостей, якими наділений цей адресат та до громадської думки.

Зіставлення відкритого листа із суміжними жанрами епістолярної публіцистики – відозвою, заявою, посланням, зверненням, листом без адреси – дозволило зробити висновок про те, що МЖ ВЛ, з одного боку, об’єднує всі вищеназвані форми мовленнєвого спілкування, з іншого – не є тотожним жодній з них. Він лише частково перетинається з ними, утворюючи самостійне явище, у межах якого вищеназвані жанри використовуються як можливі варіанти мовленнєвої реалізації.

У межах даної роботи оптимальною схемою аналізу МЖ ВЛ визнано метод жанрового моделювання (Т.В. Шмельова), який дозволяє побудувати модель МЖ ВЛ на основі опису найважливіших жанроутворювальних параметрів. З метою узагальнення і створення єдиної моделі опису МЖ анкета Т.В. Шмельової була доповнена параметрами тональності та комунікативного смислу, урахування яких дасть можливість представити модель МЖ не як застиглий шаблон, а як реалію мовленнєвого спілкування. Методика ілокутивно-перформативного аналізу дозволить описати комплекс комунікативних цілей МЖ ВЛ у їх сукупності, виділити мотиви, інтенції та інші ментальні акти мовця, які конструюють даний тип висловлення.

Отже, здійснений у розділі аналіз є першим необхідним етапом у теоретичному обґрунтуванні досліджуваного об’єкта; він робить можливим подальше вивчення його характерних ознак, що мають дискурсивну природу.

РОЗДІЛ 2

КОМУНІКАТИВНА ОРГАНІЗАЦІЯ

МОВЛЕННЄВОГО ЖАНРУ «ВІДКРИТИЙ ЛИСТ»

2.1. Комунікативна структура мовленнєвого жанру

«відкритий лист»

За основу опису характеристик МЖ ВЛ, слідом за Т.В. Шмельовою, Н.Д. Арутюновою, А. Вежбіцькою, беремо комунікативну мету, яку вважаємо центральною категорією формування МЖ. В.А. Салімовський розглядає комунікативну мету як задум, спрямований на створення тексту, з одного боку, і на адресата (через текст), з іншого [144: 10]. Для нашого дослідження важливим є розмежування понять «інтенція» (як мотив, перший крок автора на шляху від першочергового задуму до тексту) та «комунікативна мета» (те, до чого прагне мовець, передбачуваний реальний результат мовленнєвого спілкування). Природа породження МЖ ВЛ вимагає обов’язкового усвідомлення глобальної мети спілкування як основної умови досягнення запланованого результату впливу. Аналіз матеріалу показав, що МЖ ВЛ з точки зору цільової установки може бути як імперативним, так і оцінним. Навіть за умови виділення домінувальної мети на неї будуть нашаровуватися додаткові смисли, тому однозначно зарахувати МЖ ВЛ до одного з видів досить проблематично.

МЖ ВЛ перебуває на межі оцінних та імперативних мовленнєвих жанрів, оскільки основною інтенцією, що визначає мовно-стилістичне оформлення відкритого листа, є переконування реципієнта в авторській позиції й активізація адресата та у деяких випадках контрольних органів у вирішенні певної проблемної ситуації. Інакше кажучи, комунікативною метою МЖ ВЛ є переконування й спонукання адресата до дій через вплив на його ціннісні орієнтири.

У сфері функціонування ВЛ, публіцистичному дискурсі ЗМІ, оцінка є засобом утвердження базових ідеологем. Завдяки їй формується аксіологічна модель суспільства, яка закріплює у масовій свідомості політичні, ідеологічні, моральні та інші універсальні та етноспецифічні цінності. Оцінність – найважливіша інтенціональна категорія публіцистичного тексту, за допомогою якої адресант переконує адресата у певних ідеях. У Розділі І зазначалося, що для публіцистичного листа і його жанрів визначальним є принцип соціальної оцінності, який сьогодні виявляє себе радше у цілому публіцистичному дискурсі, ніж в кожному окремому тексті. Однак дослідження контенту текстів у межах дискурсу доводить, що «оцінки, виражені різними авторами різних текстів, у дискурсі об’єднуються навколо полярних полюсів ідеологічної шкали оцінки» [88: 34].

Оцінка з самого початку закладена у повідомленні, але її присутність у тексті не помітна, вона не нав’язується, а навіюється реципієнту. Адресат услід за автором сприймає задану оцінку на сугестивному, емоційному рівні. Йому здається, що він самостійно дійшов даного оцінного висновку. Формування у адресата потрібної оцінки відіграє величезну роль в ідеологічній орієнтації останнього [185: 60].

Оцінність як системоутворювальний фактор виявляє себе вже на початковій стадії створення тексту відкритого листа. Автор займає ту чи іншу позицію стосовно явища, оцінює його тим чи іншим чином як на основі самого явища, так і на основі свого власного світогляду, спрямованості, інтересів і цілей. Ідеологічна, світоглядна позиція адресанта ВЛ відіграє важливу роль у виборі певних мовленнєвих засобів для характеристики та оцінки відображених ним життєвих реалій. Адресант дає оцінку інформації, яку повідомляє, займає активну громадянську позицію і прагне сформувати таку ж позицію у читача. Адресант репрезентує власну оцінку того, що відбувається, але ця особиста оцінка стає предметом осмислення аудиторії читачів і засобом впливу на них. Автор стимулює громадянську активність, вказує конкретні шляхи і способи досягнення бажаного результату, наводить аргументи на користь того, що збереження ситуації, яка склалася, є згубним для суспільства, громади або окремих її представників.

Крім власної оцінної позиції автора ВЛ, суттєвим є факт залежності оцінок від позиції видання, в якому друкується ВЛ. У кожному конкретному виданні на сьогодні існує власна шкала цінностей, яка зумовлює оцінки, розподілені відповідно до опозиції «своє»/«чуже»: загальносоціальні, ідеологічні, групові, індивідуальні. Це підтверджують і проаналізовані нами ВЛ, опубліковані в різних виданнях. Так, наприклад, після основного тексту «ВЛ І. Вакарчуку стосовно клерикалізації шкільної освіти» автори подали таку інформацію:

Наведений вище відкритий лист розіслано в ряд центральних українських друкованих та інтернет-видань. Переважна більшість видань проігнорувала прохання про розміщення. Про мотиви подібної «солідарності» різнопланових видань висновки запрошуємо робити Вам самим. Наведений нижче список буде оновлюватися і доповнюватися по мірі одержання інформації про друк наведеного вище листа.

Проігнорували: Газети «Дзеркало тижня», «Україна молода», «День», «Свобода», «Сегодня», «Урядовий кур'єр», «Київський телеграф», «Всеукраїнська технічна газета», УНІАН, «Українська правда», «ForUm», «Главред», «Корреспондент.Net», «Обозреватель», «Освітній портал», «Освіта.UA», «Подробности.UA», «Інститут релігійної свободи».

Підтримали: Тижневик «2000», Інфопорн, Український науковий клуб, Портал Українські науковці у світі, Научно-популярный журнал «Пропаганда», Газета «Голос України», Всеукраїнська громадська організація «Асоціація вчителів біології України» [21].

Як бачимо, шкала цінностей є універсальним способом відбору і створення мовленнєвих засобів для вираження авторської світоглядної позиції і вибору певної стилістичної манери викладу.

Наступним кроком на шляху дослідження комунікативної організації МЖ ВЛ є аналіз мотивів, які спонукають адресанта до написання відкритого листа. «Мотив – перша інстанція у породженні мовлення. Він же стає останньою інстанцією у зворотньому процесі – процесі сприйняття і розуміння висловлення, оскільки ми розуміємо не мовлення, і навіть не задум, а те, заради чого виражає наш співрозмовник ту чи іншу думку, тобто мотив мовлення» [68: 13]. Аналіз текстів ВЛ дозволив виділити такі мотиви:

• прагнення спонукати вербалізованого адресата припинити негативні дії, не повторювати їх у майбутньому;

• прагнення спонукати позначеного адресата здійснити бажані з точки зору автора дії;

• викриття винних, бажання публічно виказати негативну оцінку, представити публіці справжнє обличчя тих, кого адресант вважає винними у певній ситуації, обставинах. Цей мотив найчастіше стосується відомих людей, наділених владою, повноваженнями і здатних справляти вплив на життя в країні;

• прагнення дати вихід негативним емоціям, з’ясувати стосунки з об’єктом дискредитації;

• прагнення зняти з себе відповідальність за певну несприятливу ситуацію [189: 229–230].

Як бачимо, чимало мотивів спрямовані на спонукання адресата здійснити/припинити певні дії. Оскільки контакт комунікантів є опосередкованим ЗМІ, то автор не може розраховувати на миттєву реакцію вербалізованого адресата, тому провідною інтенцією адресанта буде саме оцінка, яка має вплинути на ціннісні орієнтири читацької аудиторії. Остання формує громадську думку, яка вже може вплинути на конкретну особу – винуватця несприятливих дій з метою заохочення до виконання певної дії або застереження щодо неї.

Для подальшого аналізу МЖ ВЛ скористаємося ідеєю «паспорту жанру» Т.В. Шмельової [201: 88], доповненого категоріями комунікативного смислу, жанрової тональності та «моделі семантичних примітивів» А. Вежбіцької.