Висновки до розділу 3

У процесі аналізу комунікативних стратегій і тактик в межах особистісної взаємодії адресанта та адресатів МЖ ВЛ, ми дійшли таких висновків.

Комунікативна стратегія пов’язана з реалізацію глобального комунікативного наміру, відтак, вона становить домінантне завдання, загальний комунікативний задум, що передбачає застосування заздалегідь запланованих мовцем мовленнєвих дій, за допомогою яких адресант впливає на адресата задля досягнення комунікативної мети. Можливість досягнути мети різними шляхами знаходить своє відображення у понятті «мовленнєва тактика». У даному дослідженні тактикою вважаємо складову частину стратегії, послідовний крок, орієнтований на виконання домінантного стратегічного завдання. Кожна тактика орієнтується на певні аспекти впливу на психіку адресата та зміну його моделі світу. Ще меншим кроком на шляху досягнення задуму є комунікативний хід. Це складова частина тактики, засіб, який дозволяє повною мірою розкрити сутність комунікативної тактики, а, відтак, і комунікативної стратегії. Усередині ходів виділяються мовні маркери стратегій – мовні одиниці різних рівнів, мовленнєві прийоми, які в комплексі дозволяють виявити когнітивні механізми впливу тексту ВЛ на свідомість масової аудиторії.

Поняття стратегії і тактики тісно пов’язані з поняттям МЖ. Первинні МЖ можуть функціонувати як конкретні тактики у загальній комунікативній стратегії, притаманній гіпержанрам та складним вторинним МЖ дискурсу. На відміну від простих МЖ, комунікативна тактика – не відокремлена мовленнєва дія, а прийом здійснення комунікативної стратегії.

Стратегії і тактики реалізуються всередині МЖ, однак МЖ не можуть бути розпізнані за стратегіями і тактиками. Більше того, одні й ті ж самі стратегії і тактики можуть реалізовуватися в різних МЖ і в різних типах дискурсів.

Релевантними для МЖ ВЛ є стратегія дискредитації, яка передбачає підрив репутації об’єкта негативної оцінки, викриття його негативних сторін, розповсюдження негативної інформації про нього; стратегія самопрезентації, що відображає мовне втілення учасників комунікації; та стратегія персуазивності, спрямована на те, щоб здійснити необхідний адресантові вплив на адресатів.

Усі комунікативні стратегії, застосовані автором МЖ ВЛ, діють в одному напрямку: здійснити вплив на адресата, переконати його прийняти рішення, потрібне для мовця, включити задані адресантом оцінки в ментальну картину світу адресата. Усі оцінки у ВЛ розподіляються на підставі глобальної дискурсивної опозиції «свій – чужий».

Комунікативні стратегії дискредитації, презентації, персуазивності та ілокуції їх реалізації є універсальними для україномовних, англомовних та польськомовних адресантів ВЛ, однак мовні засоби вираження ілокуцій різні. Відмінною рисою англомовних адресантів ВЛ є те, що загальний кількісний показник вибору мовленнєвих прийомів реалізації стратегії дискредитації є дещо нижчим, ніж аналогічний показник україномовних та польськомовних дописувачів ВЛ. Це свідчить про те, що представники української і польської лінгвокультур у вирішенні проблем схильні концентруватися на негативі, дискредитації супротивника. У той час як представники американської лінгвокультури більшою мірою зосереджені на єднанні, солідаризації з масовим реципієнтом, а не на створенні образу ворога щодо опонентів. Отже, кількісні і якісні показники вибору мовленнєвих прийомів реалізації стратегій дискредитації, самопрезентації, персуазивності у МЖ ВЛ засвідчують відмінності у комунікативній поведінці українців, поляків, американців. Українці й поляки демонструють категоричність і прямолінійність, емоційність й експресивність, тимчасом американці – сталість, терпимість, аргументованість. Відносне відсоткове співвідношення комунікативних тактик у досліджуваних лінгвокультурах відображено у таблиці 3.6 (див. додаток А).