Розділ 3 прагматичні аспекти мовленнєвого жанру «відкритий лист»: стратегії, тактики, мовні засоби їх реалізації в українській, польській, англійській мовах

Завданням цього розділу є лінгвістичний аналіз основних комунікативних стратегій і тактик у межах міжособистісної взаємодії комунікантів – адресанта і адресатів ВЛ – та конкретних мовних (лексико-прагматичних, синтаксичних) і графічних засобів їх реалізації.

Перш ніж перейти до безпосереднього аналізу матеріалу, вважаємо за доцільне, передусім, дати визначення комунікативної стратегії і тактики та прокоментувати їх співвідношення з поняттям МЖ.

1. Поняття комунікативної стратегії і тактики у сучасній лінгвістиці

Поняття комунікативної стратегії і тактики отримали широке розповсюдження у лінгвістиці в останнє десятиліття ХХ століття після виходу в світ праць Т.А. ван Дейка. На сьогодні існує значна кількість тлумачень поняття «комунікативна стратегія». Так, Т.А. ван Дейк визначає стратегію як характеристику когнітивного плану спілкування, тобто загальну організацію деякої послідовності дій, що містить одну або декілька цілей взаємодії [46: 172].

О.С. Іссерс частково дублює визначення ван Дейка. Дослідниця підкреслює усвідомленість і запланованість мовленнєвих дій у межах комунікативної стратегії: «Мовленнєва стратегія містить планування процесу мовленнєвої комунікації залежно від конкретних умов спілкування та особистостей комунікантів, а також реалізацію цього плану. Власне кажучи, мовленнєва стратегія є комплексом мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення комунікативної мети» [75: 54].

І.Н. Борисова пов’язує поняття стратегії з поняттям задуму: «Комунікативна стратегія – це спосіб організації мовленнєвої поведінки відповідно до задуму, інтенції комуніканта. У широкому розумінні комунікативна стратегія тлумачиться як надзавдання мовлення, що продиктоване практичними цілями мовця; … комунікативна стратегія мовлення – це спосіб реалізації задуму, він передбачає відбір фактів та їх презентацію у певному ракурсі з метою впливу на інтелектуальну, вольову та емоційну сферу адресата» [18: 85 – 86].

Як надзавдання визначає комунікативну стратегію і О.В. Горіна: «Це спосіб досягнення глобального комунікативного наміру, тобто мовленнєвий механізм внесення змін у свідомість адресата, корекції його моделі світу. Мовленнєва стратегія базується на прогнозуванні ситуації спілкування, спирається на знання і когнітивні моделі соціуму та індивіда» [39: 49].

Отже, враховуючи розглянуті підходи до визначення поняття «комунікативна стратегія», під останньою ми розуміємо домінантне завдання, загальний комунікативний задум, що передбачає застосування заздалегідь запланованих мовцем мовленнєвих дій (тактик), за допомогою яких адресант впливає на адресата задля досягнення комунікативної мети.

Можливість досягнути мети різними шляхами знаходить своє відображення у понятті «мовленнєва тактика», яке відповідає поняттю семантичного ходу у ван Дейка – «це така функціональна одиниця послідовності дій, яка сприяє вирішенню локального чи глобального завдання в межах стратегії» [46: 274]. Стратегія і тактика фігурують у монографії О.С. Іссерс як парні поняття. Мовленнєвою тактикою дослідниця вважає «одну чи декілька дій, які сприяють реалізації стратегії» [75: 110]. Якщо стратегія – це надзавдання, то тактика – це конкретні шляхи його вирішення. Більшість вчених погоджуються з думкою, що тактики орієнтовані на виконання способів реалізації стратегій мовлення.

У даному дослідженні тактикою вважаємо складову частину стратегії, послідовний крок, орієнтований на виконання домінантного стратегічного завдання. Сутність застосування конкретної тактики полягає у коригуванні певних психологічних параметрів, зміні оцінок та конфігурації моделі світу адресата відповідно до намірів мовця.

Ще меншим кроком на шляху досягнення задуму є комунікативний хід. Це складова частина тактики. О.С. Іссерс визначає його як засіб, який дозволяє розкрити сутність комунікативної тактики, а відтак, і комунікативної стратегії. Усередині ходів виділяються мовні маркери стратегій – мовні одиниці різних рівнів, мовленнєві прийоми, які в комплексі дозволяють виявити когнітивні механізми впливу висловлення на реципієнта [75: 115].

Використовуючи поняття стратегія і тактика, потрібно враховувати, що вони, передусім, відображають позицію або інтенцію мовця. На думку О.С. Іссерс, «це план комплексного мовленнєвого впливу, який здійснює мовець для «обробки» партнера. Це свого роду «насилля» над адресатом, спрямоване на зміну його моделі світу, на трансформацію його концептуальної свідомості. … Кінцевою метою будь-якої мовленнєвої стратегії є корекція моделі світу адресата» [75: 102 –109]. У зв’язку з цим американська лінгвістика розглядає комунікативні стратегії і тактики як стратегії підкорення партнера по комунікації.

У сучасному жанрознавсті широко обговорюється питання про вибір стратегій і тактик у певній ситуації спілкування. К.Ф. Сєдов зауважує, що на вибір стратегії впливають як фактор адресанта, так і фактор адресата. Крім вибору стратегії, мовець має свободу вибору внутрішньожанрових тактик, які дослідник визначає як «сюжетні повороти мовленнєвої поведінки в межах жанру спілкування» [146: 60]. Вчений наголошує, що кожен МЖ має свій набір тактик, кожна з яких може існувати і як самостійний одноактний жанр, тобто в його концепції МЖ і мовленнєві тактики представлені як одиниці одного рівня. Різнопланові підходи до одного й того ж явища простежуються стосовно МА. На думку О.С. Іссерс, «мовленнєва тактика може містити один або декілька мовленнєвих актів, може обмежуватися рамками одного МЖ або поєднувати в собі ознаки різних жанрів» [75: 113]. Натомість І.В. Труфанова стверджує, що МЖ, МА та комунікативні стратегії і тактики не є тотожними явищами, це поняття різних рівнів абстракції [173: 60]. На відміну від мовленнєвого акту, мовленнєва тактика – не відокремлена мовленнєва дія, а прийом здійснення комунікативної стратегії; вибір мовленнєвого акту на певному етапі спілкування або розгортання вибраного МЖ. З точки зору аналізу комунікативних стратегій і тактик у центрі уваги – мовець як суб’єкт мовленнєвої поведінки, у площині дослідження мовленнєвих жанрів – мовець як автор тексту.

У нашому дослідженні дотримуємося позицій К.Ф. Сєдова, В.В. Дємєнтьєва, О.С. Іссерс, уважаючи, що первинні МЖ можуть розглядатися як конкретні тактики у загальній комунікативній стратегії, притаманній гіпержанрам та складним вторинним МЖ дискурсу. Певна парадигма стратегій і тактик характерна будь-якому дискурсу та будь-якому типу тексту як частини дискурсу.

У наступних параграфах здійснено спробу проаналізувати основні стратегії та систематизувати тактики, які використовує адресант МЖ ВЛ для досягнення комунікативної мети.

Для МЖ ВЛ як частини публіцистичного дискурсу глобальною дискурсивною стратегією є стратегія переконання, яка реалізується за допомогою окремих стратегій (наприклад, дискредитації або апологетики), що втілюються шляхом застосування певних тактик і ходів. Вибір автором будь-якого мовленнєвого засобу в публіцистичному тексті відбувається під контролем глобальної стратегії – переконати адресата не просто в правомірності, а саме в правильності авторського бачення щодо описуваного предмета чи події, обґрунтованості та необхідності дій, що вимагаються.

Як зазначає О.С. Іссерс, «стратегії передбачають мотив (частіше мотиви) … За своєю сутністю мовленнєві стратегії пов’язані з типовими мотивами людської поведінки» [75: 103]. З точки зору ієрархії мотивів у МЖ ВЛ виділяємо комунікативну стратегію дискредитації, стратегію самопрезентації та стратегію персуазивності. Негативний мотив мовлення, тобто прагнення викрити винних, публічно розголосити негативну оцінку, виставити на публіку справжнє обличчя тих, кого адресант вважає винними у ситуації, що змусила його звернутися з ВЛ, спонукає адресанта користуватися стратегією дискредитації. Бажання заручитися підтримкою читачів, схилити їх на свій бік у певній справі налаштовує автора ВЛ на реалізацію стратегії самопрезентації. Загальною установкою ВЛ є реалізація комплексного впливу на раціональну та емоційну сферу особистості читача – істинного адресата МЖ ВЛ, що виявляється у застосуванні адресантом комунікативної стратегії персуазивності.

Дослідження тактик означених стратегій буде побудовано нами таким чином:

1. характеристика окремої тактики як складової стратегії;

2. приклади та аналіз тактичних ходів;

3. вияв мовних маркерів, що відповідають кожному окремому тактичному ходу.