Висновки до розділу 2

Здійснений аналіз засвідчив: МЖ ВЛ перебуває на межі оцінних та імперативних МЖ, оскільки основними інтенціями, що визначають мовно-стилістичне оформлення відкритого листа, є прагнення проінформувати адресата про негативну оцінку певних дій або бездіяльності, які призвели до несприятливої ситуації, переконати реципієнта в авторській позиції, активізувати адресата та контрольні органи у вирішенні проблемної ситуації. Спілкування у МЖ ВЛ характеризується асиметричністю, загальний рух комунікації відбувається «знизу вверх». Найважливішою жанроутворювальною ознакою ВЛ є фактор подвійної адресації (формальний адресат – особа, інституція, до якої звернений лист; істинний адресат – читацька аудиторія, на підтримку якої сподівається адресант листа). Зовнішня, композиційна структура ВЛ складається з послідовності вступної, експлікальної та резюмувальної частин, змістовно інтегрованих у єдине ціле темою ВЛ. Згідно класифікації Т.В. Шмельової, ВЛ є реактивним жанром, оскільки кожному листу передує ініціативна конфліктна ситуація, яка спонукає адресанта відреагувати. З погляду комунікативного майбутнього, ВЛ не передбачає обов’язкової формальної відповіді псевдоадресата. Сприйняття і мовленнєва реакція істинного адресата може виявитися як у формі певної дії (долучення до підписів даного звернення, участі у чомусь), так і у формі байдужого прочитання публікації. Глобальна стратегія переконання та спонукання адресата зумовлює домінування директивних, вердиктивних, експресивних та декларативних МА у мовному оформленні ВЛ. Аналіз МА дозволяє зафіксувати функціонування у ВЛ стійкої прототипової ситуації, тобто стереотипу поведінки, який включає чергування констатації негативних факторів дійсності та перформативів, що експлікують варіанти її зміни.

Характер комунікації у ВЛ детерміновано комунікативними ролями автора і адресата, які у ВЛ визначають специфіку тональності і комунікативного смислу кожного ВЛ, детермінують тематичну спрямованість та дозволяють виявити комунікативно-прагматичні різновиди ВЛ як МЖ.

Рольовий набір МЖ ВЛ включає постійні і ситуативні рольові характеристики. Аналіз довів, що довготривалі комунікативні ролі автора МЖ ВЛ («Патріот», «Народний захисник», «Борець за соціальну справедливість», «Інтелектуал-професіонал») зумовлюють загальну й етноспецифічну тематику ВЛ, короткотривалі («Скаржник», «Викажчик», «Спростовувач», «Порадник», «Звинувачувач», «Обурений») – комунікативний смисл й тональність. Узагальнені характеристики комунікативних ролей адресанта МЖ ВЛ представлені в таблицях 2.4 та 2.5 (Див. додаток А). Реалізація зазначених ролей в англомовному дискурсі вирізняє більш високий ступінь толерантності, суспільної та особистісної культури, уміння зменшити агресію у відносинах з іншими людьми на відміну від безапеляційності та конфліктності україномовних та польськомовних текстів ВЛ.

Наявність у тексті ВЛ базової публіцистичної категорії – опозиції «свій – чужий» – зумовлює формування комунікативних ролей формального адресата: «Герой, здатний вирішити проблему» (союзник, друг), та «Антигерой» (опонент, ворог). Автор, який експлікує у тексті позицію адресат – чужий, використовує агресивну тональність, де авторська позиція утверджується за допомогою різкої критики, а стилістична манера мовлення забарвлена у негативні тони. Акцентуючи у даній семантичній опозиції сферу «свого», автор вдається до мовленнєвого схвалення або меліоративної тональності.

Таким чином, риторико-композиційні прийоми побудови тексту, що реалізуються через рольові образи комунікантів, не лише вміщують емоційне сприйняття описуваного у листі, але й здійснюють потужний вплив на психоемоційну сферу особистості істинного адресата, будучи засобами сугестивного впливу на підсвідомість читача. Рольові образи, адаптовані певною етнолінгвокультурою, набувають стійких регулярно повторюваних форм та втілюються у стереотипах мовленнєвої поведінки.