4. Жанрова тональність.

Загальна емоційна атмосфера висловлювань у ВЛ, пронизана суб’єктивним оцінним ставленням до повідомлюваної інформації, обумовлює інваріантну для МЖ ВЛ тональність:

• за орієнтацією на ситуацію – офіційна;

• за орієнтацією на адресата: ділова, наполеглива;

• за манерою: серйозна, емоційна, впевнена, часом нахабна, роздратована, навіть зухвала.

Комунікація мовців з різними соціальними статусами зумовлює «нерівноправну» тональність спілкування, яка у тексті ВЛ може змінюватися залежно від комунікативних ролей адресанта і адресата. Комунікативні стратегії мовця задають тональності певні координати: від стриманої, шанобливої, демократичної до роздратованої, обуреної і навіть агресивної. Беручи до уваги факт, що поява ВЛ зумовлена конфліктною ситуацією і провідною інтенцією адресанта є дискредитація винних у цій ситуації, переважатиме гнівно-викривальна тональність (виражає пафос заперечення) та, з іншого боку, піднесена тональність (використовується для самопрезентації адресанта).

4. Мовне втілення.

Аналіз організації мовного коду МЖ ВЛ засвідчує наявність усіх типів мовленнєвих актів (далі – МА). Уживання тих або інших МА залежить від композиційної структури ВЛ, його подійного змісту. Так, у вступній частині переважають інформативи; експлікальна частина, яка скерована на оцінно-критичний аналіз подій, проблем, позицій, насичена експресивами, вердиктивами, комісивами; резюмувальна частина представлена директивами, декларативами, експресивами.

У відкритому листі переважають аксіологічно-експресивні мовленнєві акти та директиви, декларативи. Ця тенденція, на нашу думку, пояснюється кількома факторами: по-перше, функціонуванням ВЛ у публіцистичному дискурсі, де експресивність та оцінність є однією з провідних ознак; по-друге, загальною метою ВЛ як публіцистичного тексту – переконати адресата в істинності авторських положень, змусити його включити задані адресантом оцінки в особистісну картину світу.

Помітною комунікативною особливістю українських та польських ВЛ є високий ступінь категоричності, наслідком чого є домінування прямих МА, на відміну від текстів англомовного дискурсу, які вирізняються більшою толерантністю, переважанням непрямих МА, інтелектуальних, імпліцитних оцінок.

Найтиповіші лексико-морфологічні засоби втілення МЖ ВЛ представлені у таблиці 2.1 (Див. додаток А).

Синтаксична будова ВЛ передбачає синтез нейтральних та емоційно-експресивних елементів впливу на реципієнта. Домінувальними є складні (найчастіше складнопідрядні з підрядними причини, мети, умови) речення, інколи доповнені відокремленими членами, що надають викладу логіко-предметного характеру: Ми внесли Вас на український престол, сповнені віри, що, нарешті, Україна матиме сильну, справедливу і українську владу, що із випущеними голубами з Ваших рук відлітають наші українопожираючі біди: самоїдство, примітивна хуторянська «гетьманщина», спрощене розуміння української ідеї, боязнь рішучих політичних рішень, тривіальна сентиментальність замість сильної і послідовної політичної волі…[28]; Panie Prezydencie, reprezentuję diametralnie inny pogląd niż Pan na temat akcji “Wisła” i dlatego ośmielam się twierdzić, że to Pana wypowiedź, oceniająca tę operację, jest “haniebna” i “nie mająca żadnego usprawiedliwienia” [56]; No person of any country is less worthy than a U.S. soldier. Even people of the Taliban and al-Qaeda, they are also of flesh and blood, they do not kill for the sake of killing, blow themselves up in order to hurt the innocent, the kind of tragedy is because of U.S. hegemony. If the U.S. can let go of expansion and aggression, these people will naturally stop their terrorist acts [108].

Найбільш поширені емоційно марковані засоби ми узагальнили у таблиці 2.2 (Див. додаток А).

Запропонована анкета дає чітке уявлення про структурну інваріанту організацію МЖ ВЛ, що формується як перетин певної кількості характерних або типових властивостей-ознак. Модель опису МЖ Т.В. Шмельової часто стає в основі аналізу конкретних жанрів, проте вона лише перераховує параметри опису жанру і не містить у собі критерії розмежування і об’єднання різних варіантів в один і той самий жанр.

Для аналізу МЖ з метою виділення певних піджанрів Н.Б. Лебедєва пропонує застосовувати домінантно-детермінантний підхід, сутність якого полягає у виявленні домінантних ознак, які можуть бути покладені в ядерну зону опису того чи іншого жанру. Ці ознаки визначають основний жанроутворювальний набір інваріантних компонентів, домінуючи над іншими. Домінантні ознаки детермінують інші характеристики жанру [2: 120]. На нашу думку, для ВЛ такими домінантними ознаками є категорії адресанта та адресата. Рольові характеристики автора та реципієнта визначають специфіку тональності, комунікативного смислу кожного окремого ВЛ, певним чином детермінують тематичну спрямованість та дозволяють виявити комунікативно-прагматичні різновиди ВЛ як МЖ. У зв’язку з цим, рольове втілення комунікантів ВЛ потребує окремого вивчення.