5. Подійний зміст.

Як і будь-який лист, ВЛ має рамочну конструкцію, де роль рамок відіграють ініціальне звертання і фінальний підпис. Між ними знаходиться змістова частина.

Зовнішня, композиційна структура ВЛ складається з послідовності вступної, експлікальної та резюмуювальної частин, змістовно інтегрованих у єдине ціле темою ВЛ. Вступна частина передбачає постановку проблеми, в експлікальній частині ВЛ дається оцінно-критичний аналіз предмета обговорення, резюмувальна частина – це заклик до адресата та/або відозва до аудиторії, її емоцій. До композиції зараховуємо також запропоновану нами ознаку даного МЖ – самоназву тексту. Для автора вказівка на жанр твору відображає його задум, для читача назва «відкритий лист» є початковою смисловою одиницею, яка, відтворюючи задум, несе інформацію про зміст та налаштовує на відповідне сприйняття тексту. Цю позицію підтверджують слова Ст. Гайди, який відзначає, що «жанр функціонує як горизонт очікувань для слухачів і модель створення для мовців» [33: 24]. Ідентифікація жанру реципієнтом забезпечує «орієнтування у мовленнєвій події, в якій він бере участь, активізацію відповідного сценарію, збереженого у довготривалій пам’яті, і, відповідно, налаштування на потрібну хвилю, ввімкнення відповідної установки, перцептивної і діяльнісної, і, як наслідок, можливість прогнозувати подальше розгортання дискурсу і адекватно реагувати на нього» [59: 10].

Іншими конститутивними ознаками структури ВЛ є такі [186: 121]:

1. Заголовок (факультативно). Цей елемент у відкритому листі успадкований від інших жанрів дискурсу ЗМІ. Нами виділено два типи:

• заголовок, у якому міститься вказівка на сутність справи, що змусила автора звернутися до адресата з листом: «Відкритий лист української інтелігенції президенту України щодо порушень прав людини в Республіці Білорусь та потреби демократичної солідарності» [36]; “List otwarty tłumaczy-hobbystów w sprawie zatrzymań osób tworzących napisy do filmów” [87]; “An open letter to President George W. Bush on the question of torture and cruel, inhuman or degrading treatment” [106];

• заголовок, що має художню форму і покликаний, передусім, своєю яскравістю привернути увагу якомога більшої кількості читачів. Такий заголовок є квінтесенцією смислу повідомлення, він передає загальний зміст або сутність усього тексту. Одночасно заголовок видає авторську оцінку події та інтенціонально прогнозує реакцію читача на неї: «Ющенко, пора у відставку! ВЛ П.Симоненка» [43]; “List otwarty komitetu pamieci ofiar stalinizmu w Polsce. Protestujący Białorusini – nie popełniajcie polskich błędόw!” [77]; “Vacation is Over…an open letter from Michael Moore to George W. Bush” [124];

2. Номінація адресата, адреса (факультативно). Позначатися може як умовний адресат (особа, до якої звернений лист), так і дійсний адресат (громадськість);

3. Звертання до адресата. Для відкритого листа притаманними є звертання-номінації, що вказують на соціальний статус адресата, професію, посаду і т. і.: Пане Президенте, Panie Ministrze, Mr. President. З огляду на правила етикету, типовим засобом вираження звертання в українській мові (офіційний дискурс) є прикметник шановний, вельмишановний, у поєднанні з іменником або власною назвою. В англійській мові типовими ввічливими зверненнями є слова: sir, madam, mister, lady, Mr. President, Prime Minister з прикметником dear або без нього. Звертання madam і sir вказують на певну асиметричність соціальних ролей комунікантів. Особа, яка вживає ці звертання, передбачає, що вона має нижчий соціальний статус; демонструє повагу по відношенню до адресата. Для польської мови етикетними є звертання Pan, Pani у поєднанні з прикметником Szanowny або без нього.

Початкове звертання, з одного боку, ідентифікує адресата як реципієнта мовлення; з іншого боку, в апелятиві ВЛ часто виражається ставлення адресанта до адресата:

Левку Григоровичу!

Мушу зазначити, що, на жаль, не можу вживати загальноприйняту форму ввічливості й поваги у таких випадках (Шановний), бо ваша аморальна поведінка мені давно відома [34]

Pani Barbaro Labudo,

Wybaczy Pani, iż nie zwracam się do Pani per “Szanowna Pani”, ale na szacunek niestety trzeba zasłużyć [49].

Про близькість стосунків між комунікантами свідчить звертання адресанта до адресата по імені В’ячеславе! (при зверненні до віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних та соціальних питань В’ячеслава Кириленка у ВЛ від Анжеліки Рудницької. Комунікантів пов’язують давні дружні стосунки).

Крім зазначеного, початкове звертання визначає стилістичну тональність повідомлення, формує відповідно до інтенцій адресанта адекватне ставлення адресата до змісту листа і до адресанта.

4. Опис стану справ, пояснення причин, що викликали необхідність звернення до адресата. Переважають наративні, описові конструкції, інформативні та оцінні висловлення, котрі експлікують негативне ставлення адресанта до дій або бездіяльності адресата або третіх осіб, що спричинило несприятливу для адресанта ситуацію.

З невідомих нам причин Ви утрималися від видання Указу про нагородження прокурорів та слідчих прокуратури. В той же час з нагоди професійного свята отримали вищі спеціальні звання та державні нагороди працівники міліції, судді, державні службовці органів місцевого самоврядування, що однозначно засвідчує наявність у Секретаріаті Президента «особливого», дуже далекого від об’єктивного, ставлення до органів прокуратури України. Цей черговий прояв зневаги став останньою краплею, що переповнила чашу нашого терпіння. Саме вона змусила нас звернутися до Вас з цим листом [16].

5. Пояснення, аргументація необхідності втрутитися у дану справу, змінити наявну ситуацію.

Pan, jako głowa Państwa, powinien zareagować na tę falę nienawiści nie mieszczącą się w polskiej, wielowiekowej kulturze i położyć temu natychmiastowy kres, pogonić tego człowieka do stu diabłów! Jeśli Pan tego nie zrobi, Panie Prezydencie, a także i Pan, Panie Premierze, to niech Pan pamięta, że w żaden inny sposób nie powstrzyma Pan już za czasu swojej kadencji tej fali głupoty i nienawiści [61].

6. Прохання/вимога від адресата змінити стан справ; пропонування своїх шляхів вирішення справи (факультативно). Мета автора полягає у тому, щоб домогтися від адресата або третьої особи виконання певних дій, що здатні змінити ситуацію, яка не влаштовує адресанта. Для цього адресант використовує дієслова у наказовому способі, перформативи, які експліцитно вказують на дії, котрі повинен виконати адресат. Прохання відрізняє усвідомлення мовцем свого залежного стану стосовно адресата в момент акту комунікації, того, що виконання прохання цілком залежить від волі адресата.

As an infantry officer, I am not accustomed to begging. But I beg you today: Do not fire me. Do not fire me because my soldiers are more than a unit or a fighting force – we are a family and we support each other. Their professionalism should not be rewarded with losing their leader. I understand if you must fire me, but please do not discredit and insult my soldiers for their professionalism [107].

Вимога має більш категоричний характер, її особливістю є переконаність мовця утому, що він має право наполягати на виконанні адресатом бажаної для нього дії.

Тому ми – члени української інтелектуальної спільноти, свідомі громадяни, виборці, зрештою, платники податків, - вимагаємо від Вас, пане Президенте, засвідчити солідарність із жертвами політичних репресій у Білорусі й не словом, а ділом наблизитися до ЄС, насамперед заборонивши білоруським порушникам прав людини в’їзд в Україну і пересування її територією [36].

7. Підпис. Етикетними формулами завершення листа є укр. З повагою, англ. Sincerely, польськ. Z poważaniem та підпис-номінація адресанта. Під час аналізу нам зустрілися випадки порушення етикетних норм, коли фінальний підпис експліцитно виражав ставлення автора до формального адресата відкритого листа:

З огидою, Степан Хмара [34];

З повагою (це офіційно, що ніяк не відповідає моєму особистому ставленню до Вас), Олег Бодрук [10].

Już bez poważania i szacunku, Piotr Nowakowski – Pański były wyborca [51].