Лекція №1 з патофізіології на тему: «Загальне вчення про хворобу. Етіологія. Патогенез»

для ІІІ ЛД (ІІ р.)

Тип лекції: засвоєння нових знань.

Мета лекції: сформувати уяву про предмет патофізіологію, методи та об’єкти його дослідження, види та етапи експериментального моделювання; розкрити суть понять «нозологія», «здоров’я», «хвороба», «патологічні процес, стан, реакція»; сформувати розуміння та знання механізмів періодів розвитку хвороби; викласти в історичному аспекті етапи розвитку етіологічної науки; розкрити суть понять «патогенез», «саногенез»; дати знання положень патогенезу та шляхів генералізації патологічних процесів.

Актуальність: патофізіологія вивчає життєдіяльність хворого організму, тобто зміну його функцій. Основним завданням її є вивчення найбільш загальних закономірностей розвитку хвороби. У системі медичної освіти дана дисципліна зв’язує біологічні науки з клінікою, сприяючи тим самим формування медичного мислення у студентів.

Вміння бачити у кожному патологічному процесі два аспекти – пошкодження та захисно-фізіологічний - дозволить у майбутній медичній практиці індивідуально ставитися до кожного пацієнта та надавати допомогу в потрібному кожному конкретному пацієнту обсязі.

План лекції

1. Предмет, зміст і методи патофізіології.

2. Загальна нозологія.

3. Загальна етіологія.

4. Загальний патогенез.

І. Предмет, зміст, методи патофізіології.

Термін патофізіологія (патологічна фізіологія) утворений двома сло­вами: "патологія" , що з грецької означає вчення про хворобу чи страждання, і "фізі-ологія" - вчення про природу. Таким чином, патофізіологія (дослівно) - це наука про життєдіяльність хворого організму. За кордоном поряд з терміном патофізіологія використовують термін "експериментальна патологія". Користуючись більш конкретними поняттями, патофізіологію можна визна­чити як науку, що вивчає найбільш загальні закономірності виникнення, роз­витку і завершення хвороби. Вона належить до медико-біологічних дисциплін і поєднує собою біологічні науки (біологію, біохімію, анатомію, фізіологію та ін.) з клінічними предметами (терапією, хірургією, педіатрією і т.д.).

Об'єктом дослідження патологічної фізіології є хворий організм. А предмет складає сукупність знань, нагромаджених при вивченні суті хвороб, причин і умов їх виникнення, механізмів розвитку, а також су­купність знань про основ-ні компоненти хвороби.

Навчальна дисципліна патофізіологія складається з трьох розділів:

1. Загальна патологія. Вона вивчає загальну нозологію (вчення про суть хвороби), яка формує основні поняття та категорії патології, створює класифі-кацію та номенклатуру хвороб, вивчає соціальні аспекти патології; загальну етіологію - вчення про причини та умови виникнення хвороб і принципи етіо-тропної прфілактики та терапії; загальний патогенез - вчення про загальні ме-ханізми розвитку хвороби, видужання та вмирання, про принципи патогене-тичної профілактики та терапії, а також вчення про спадковість, конституції та реактивність.

2.Типові патологічні процеси (запалення, гарячка, гіпоксія, алергія, набряк, порушення обміну речовин і т.д.) - тобто ті процеси, які є часто компонентами багатьох захворювань.

3.Спеціальна патологія. Цей розділ включає типові форми порушень органів та систем: кровообігу, дихання, крові, травлення, ендокринної та нервової си-стем та ін. У ньому вивчаються загальні зміни, які спостерігаються у хворих при захворюваннях серця, нирок, печінки, легень. Патологічна фізіологія та морфологія (анатомія) мають тісний зв'язок не лише з базовими теоретичними дисципліна­ми, але й з клінічними науками. Їх об'єднує спільна кінцева мета - вивчення хвороби для того, щоб ефектив­но запобігати їх та лікувати хворих. Клініка ставить перед патологами проблеми та надає необхідний для їх вирі-шення матеріал.

Отже, патофізіологія є науковою основою практичної медицини. Вона вста-новлює етіологію та патогенез хвороб і на тій основі визначає головні етіоло-гічні та патогенетичні принципи їх профілактики, діагности­ки та лікування.