6. Сучасні банківські системи та їх характеристика

В сучасних умовах розвитку національної економіки важливе значення має стан банківської системи. Банківська система забезпечує ефективний розвиток і функціонування усіх сфер господарської системи, регулює потоки грошових коштів, створює передумови для розширеного відтворення економіки. Саме вона забезпечує економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільний рух капіталу, розрахунки суб’єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію цілого ряду інших функцій та завдань.

Формування банківської системи визначається характером існуючих у країні кредитних відносин та відповідних форм кредиту. На різних етапах розвитку суспільства склад кредитних установ зазнавав змін відповідно до еволюції історичних умов, розвитку національних економік. За своєю структурою банківські системи різних країн істотно різняться. Разом із тим є низка ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують у ринковій економіці, — це, передусім, дворівнева побудова. На першому рівні міститься один або кілька банків (банки США), який виконує функції центрального емісійного банку. Він несе відповідальність за забезпечення сталості національної валюти і всієї банківської системи країни. На другому рівні банківської системи розміщені всі інші банки — універсальні (комерційні) та спеціалізовані, які обслуговують економічних суб'єктів, здійснюючи розрахункові, депозитні та кредитні операції.

Однією зі загальних ознак банківських систем є контроль та регулювання діяльності банків другого рівня з боку центрального, що пов'язано з життєво важливим значенням для національної економіки стану та перспектив їх діяльності. У кожній країні сформувалась своя система банківського нагляду і контролю, що зумовлено як особливостями їх історичного розвитку, так і політико-економічними чинниками.

Для сучасної практики характерне використання різних моделей організації і функціонування банківських систем зарубіжних країн, їх організаційна структура та правове регулювання залежать від багатьох факторів.

Розглянемо побудову окремих з них.

Рис.1.2. Будова банківської системи Великобританії

Етапи еволюції банківської системи Великобританії:

• 1694р. — засновано центральний банк, як акціонерну компанію;

• 1861р. — засновано Національний ощадний банк;

• 1946 р. — центральний Банк Англії націоналізовано;

• 1979 р. і 1987 р.— видано закони про банківську діяльність;

• 1998 р. — законодавче закріплено незалежність Банку Англії.

Для кредитно-банківської системи Франції характерна система державного регулювання банківської справи. Банківська система Франції є дворівневою. В 1993р. прийнято Закону Франції «Про Статут Банку Франції».Засновано його ще у 1800 р. Банк Франції . На верхньому рівні системи діють чотири суб'єкти, які тісно взаємодіють один з одним, функції яких розподілено так, що створено реальний механізм взаємного контролю, виключається концентрація управління цією системою, передбачається можливість здійснення єдиної державної грошово-кредитної політики, усунення безконтрольної діяльності кредитних установ.

Рис.1.3. Будова банківської системи Франції

Сучасна кредитно-банківська система США є дворівневою і складається з таких основних елементів:

• на першому (верхньому) рівні банківської системи – Федеральна Резервна система (ФРС), яка включає: Раду Керуючих Федеральної резервної системи, 12 федеральних резервних банків, які є центральними для округів і розташовані у різних регіонах країни;

• другий (нижній) рівень банківської системи США становлять комерційні банки, небанківські спеціалізовані кредитні інститути: пошто­ві ощадні каси, фінансові і страхові компанії, кредитні кооперативи, пенсійні фонди, фонди соціального страхування, товариства взаємного кредиту, федеральні кредитні установи.

Етапи еволюції банківської системи США:

У ХVIII ст. грошовий обіг на американському континенті обслуговувався англійськими фунтами стерлінгів та іспанськими срібними доларами. У 1785 р. конгрес США визначив національною грошовою одиницею долар, який містив 24,34 г срібла, а в 1792 р. прийняв закон, згідно з яким у країні офіційно вводилась біметалева система подвійної валюти. 1863р. — прийнято федеральний закон про створення національної банківської системи, за яким тільки національні комерційні банки, які були створені згідно з цим законом, мали право емісії банкнот, але в межах куплених кожним із цих банків та зданими на зберігання в казначейство суми облігацій державної позики.

Становлення банківської системи США в сучасному вигляді відбулось із проведенням реформи 1913 р., у результаті якої було створено державну систему управління монетарною та банківською діяльністю, що базувалась на заснуванні Федерального резерву, або Федеральної резервної системи США (ФРС).

1933 р. — створено Федеральну корпорацію страхування депозитів як незалежне федеральне агентство;

1936 р. — утворено Федеральний комітет відкритого ринку при Раді Керуючих ФРС США.

Рис.1.4. Структура ФРС США

ФРС тісно співпрацює з Казначейством США й органами федеральної влади на різних рівнях. Основнимифункціями ФРС є:

— виконання ролі центрального банку країни;

— емісія грошей;

— нагляд за діяльністю банків, що отримали чартер (дозвіл) в окремих штатах;

— ліцензування і нагляд за міжнародними банками, що базуються в СІНА;

— грошово-кредитний контроль для підтримання стабільності економіки;

— виконання ролі «кредитора в останній інстанції», тобто надання в критичній ситуації тимчасових позик банкам, що мають певні фінансові студнощі із платоспроможністю та ліквідністю;

— виконання ролі клірингового центру при грошових переказах у межах банківської системи.

Окрім ФРС, до органів державного управління та контролю банківської діяльності належать: спеціальний підрозділ Казначейства США — Контролер грошового обігу; Федеральна корпорація страхування депозитів (ФКСД) та комісії штатів з банківської діяльності.

У США існують чотири основні групи кредитно-депозитних установ:

1) власне комерційні банки;

2) позиково-ощадні асоціації;

3) ощадні банки;

4) кредитні союзи.

Відмінності між цими установами полягають в основному в специфічних умовах використання різних видів депозитів при наданні кредитів.

Найбільш вагому роль серед кредитно-депозитних установ США становлять комерційні банки. Головна особливість комерційних банків як кредитно-депозитних установ полягає у переважному використанні депозитів на ринку коротко- та середньострокових комерційних кредитів для розвитку бізнесу. Крім того, комерційні банки практикують надання споживчих позик (під майбутні доходи) та кредитів під нерухомість (закладні кредити).

Комерційні банки США інтенсивно працюють на ринках капіталу та все активніше охоплюють операції з корпоративними цінними паперами, особливо на ринку облігацій. Інвестиційні банки, організовані в так званий альянс позикодавців, займають перші позиції у сфері банківського кредитування клієнтів. Таке становище, безумовно, сприяє підвищенню ефективності функціонування банківської системи США, постійній конкуренції у різних сегментах фінансового ринку, реструктуризації портфеля банківських послуг, появі нових банківських продуктів відповідно до потреб клієнтів.

Серед банківських систем держав сучасної Європи особливої уваги заслуговує фінансово-кредитна система Німеччини. Банківська система сучасної Німеччини включає систему центрального банку та мережу комерційних банків. Крім того, в ній представлені правові установи, що здійснюють нагляд за діяльністю банків та виконанням чинного закону про кредитну систему.

Центральний банк країни заснований у 1765р. Спочатку він мав назву "Королівський", з 1846 р. — "Прусський", з 1871 р. — "Імперський". Після розгрому фашистської Німеччини в радянській зоні було за­крито всі відділення Центрального банку, а в кожній землі ФРН ство­рено центральні банки (всього 11). За законом ФРН у 1957 р. центральні банки злилися в єдиний Німецький феде­ральний банк (Дойче Бундесбанк).

Основне завдання центрального банку, який входить до системи центральних банків ЄС полягає у забезпеченні цінової стабільності євро. Бундесбанк як центральний банк проводить спільну монетарну політику ЄСЦБ в Німеччині.

Контрольні та наглядові функції в банківській сфері покладено на спеціальний орган, що діє під юрисдикцією Міністерства фінансів Німеччини, — Федеральне відомство з нагляду за кредитними установами. Основними завданнями цього відомства є;

— профілактика порушень фінансового законодавства;

— контроль видів та обсягів комерційної діяльності банків;

— нагляд за системою інформаційного забезпечення банків і фінансових установ;

— інформаційне обслуговування та контроль.

Федеральне відомство з нагляду за кредитними установами видає комерційним банкам ліцензії на право здійснення фінансово-кредитної діяльності на території Німеччини. Цей орган також може відкликати ліцензію, якщо дії банківської установи не відповідають нормативним актам або законодавству про фінансово-кредитну діяльність. У Німеччині функціонує близько 4000 комерційних банків, серед яких розрізняють універсальні та спеціалізовані. За існуючою класифікацією з точки зору правового статусу комерційні банки Німеччини поділяють на приватні, кооперативні та громадсько-правові.

Основу системи спеціалізованих комерційних банків Німеччини становлять близько 30 приватних іпотечних банків, що надають кредит під заставу земельних ділянок, та банків, які спеціалізуються на наданні комунальних позик. Основна сфера діяльності цієї системи кредитних установ — фінансування житлового будівництва та реконструкція житла.

Сучасна банківська система Швейцарії об’єднує більш як 500 банківських організацій.

Рис. 1.5. Структура банківської системи Швейцарії.

Швейцарська банківська система очолюється Національним банком (створено у 1907 р.), який має статус акціонерного товариства,а всі швейцарські банки діляться на три групи.

До банківської системи Швейцарії входить велика кількість фінансових компаній, за допомогою яких відкриваються широкі можливості застосування капіталу в цій країні. їх поділяють на:

- компанії, які публічно рекламують себе для прийому депозитів і відповідно зобов’язані відповідати всім вимогам федерального банківського законодавства;

- компанії, що не приймають депозити, але виконують інші банківські операції.

Характерною рисою швейцарської банківської системи є надзвичайно високий ступінь контролю за діяльністю банків та інвестиційних компаній. На цьому ґрунтується загальноприйняте в світовій практиці ставлення до швейцарських банків як еталона надійності.

Сучасна банківська система Японії має таку структуру:

І рівень: Банк Японії;

II рівень: урядові банки (Японський експортно-імпортний банк); комерційні банки (міські, регіональні, іноземні); банки довгострокового розвитку; траст-банки.

Банківська система Японії створювалася на основі законів про національні банки 1872 і 1897 р., згідно з якими організовувалися комерційні банки за типом банків європейських країн. Разом з приватними банками було створено державний емісійний банк та інші державні і напівдержавні кредитні інститути.

Найбільші банки Японії посідають перші місця у рейтинговому списку провідних національних банків світу.

Для банківської системи Японії характерна велика залежність кредитної діяльності банків від державної економічної та господарської політики. Японські банки здійснюють інвестиції за межі країни тільки під гарантії урядів у країнах зі стабільним законодавством та стійкою внутрішньополітичною ситуацією.

До останнього часу практично всі вклади в комерційні банки Японії були об'єктом державного гарантування їх повернення. Державне регулювання кредитної політики японських банків після Другої світової війни здійснювалось, як правило, в непрямій формі та обмежувалось рекомендаціями щодо кредитування тих чи інших галузей і підприємств. В окремих випадках держава прямо та активно впливала на банківську систему в інтересах розвитку національної промисловості. Міцність фінансової системи та становище лідера у світовому фінансовому просторі надають Японії можливість реалізувати найбільш ефективні способи вирішення кризових проблем, ключовими серед яких є:

- підвищення ступеня відкритості та рівня доступності інформації про фінансовий стан банків у національній фінансовій системі;

- формування правової основи для здійснення процедури оголошення банку банкрутом;

- забезпечення більшої свободи у визначенні умов злиття банків, у тому числі — поглинання банків-банкрутів ефективно функціонуючими банками;

- реформування існуючої системи державних гарантій збереження вкладів населення в комерційних банках;

- істотна зміна місця і ролі держави в забезпеченні функціонування банківської системи.

Банківська система як складова частина фінансової системи будь- якої держави відіграє вирішальну роль в економічному розвитку країни, є головним механізмом фінансово-кредитних відносин у державі.

Основними факторами, що впливають на організаційну структуру та правове регулювання банківської системи є:

1. історичні, політичні та національні традиції;

2. рівень розвитку товарно-грошових відносин;

3. загальний економічний розвиток країни;

4. засоби регулювання грошового обігу.