45. Правова основа організації розрахунків в Україні.

Правовою базою платіжного обороту та функціонування платіжної системи в Україні є Закон України «Про банки і банківську діяльність» (ст.51, ) Закон України «Про НБУ» (розділи 5-6) та інші нормативно-правові акти, зазначені вище (див. нормативну-правову базу до теми).

Нормальне функціонування економіки не можливе без надійної системи розрахунків між суб'єктами господарської діяльності, що забезпечує надійність та швидкість проведення платежів. У розрахунках і платежах, що здійснюються установами банків, знаходять відображення практично всі види економічних відносин у суспільстві. І тому нормальне функціонування та розвиток економіки неможливо забезпечити без розрахунків між банками.

Відповідно до Закону України «Про НБУ» (Розділ VI, Ст. 40) Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків. Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини банків та через їх власні розрахункові системи.

46. Банківське обслуговування готівкового обігу.

Обіг готівки в нашій державі регулюється правилами, встановленими Національним банком, який визначає загальний порядок проведення готівкових операцій банками та їх клієнтами. Основні з них – це Інструкція про ведення касових операцій банками в Україні, затверджена постановою правління НБУ № 174 від 01.06.2011 року та Положення про про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою правління N 637 від 15.12.2004 зі змінами та доповненнями. Правильна організація обороту готівкових коштів впливає на розмір грошової маси, від неї залежить швидкість обертання грошей, що характеризує стабільність та стійкість грошового обігу.

Особливе місце в платіжних системах посідають банки. Вони не тільки беруть участь у них як звичайні платники та одержувачі платежів, а й як посередники в платежах, покликані якнайшвидше, в режимі реального часу; доставити грошові кошти від платника до одержувача. Таким чином,комерційні банки виступають у ролі уповноважених агентів з готівково-грошового (касового) обслуговування господарюючих субєктів.

Основними завданнями банківських установ при організації готівкового обігу є:

1) повне і своєчасне забезпечення потреб економіки у готівкових коштах;

2) створення умов до залучення готівки до кас банків;

3) сприяння скороченню використання готівки у розрахунках шляхом упровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків.

Основні принципи організації обороту готівки суб’єктами господарювання:

1) обов’язковість зберігання власних грошових коштів у банківськихустановах для всіх підприємств і організацій;

2) вільне одержання готівкових коштів усіма клієнтами з власних банківських рахунків;

3) можливість здійснення розрахунків як у безготівковому, так і у готівковому порядку;

4) обмеження розміру готівки, що перебуває у касах підприємств, шляхом встановлення ліміту залишку готівки у касі;

5) можливість використання у розрахунках касового виторгу тощо.

Для здійснення касових операцій установи банків організовують прибуткові каси, в яких здійснюється приймання готівки від клієнтів, та видаткові каси, з яких здійснюється видача готівки. У банках з невеликими обсягами касових операцій можуть організовуватися об'єднані прибутково-видаткові каси. Якщо установа банку здійснює інкасацію виручки клієнтів силами інкасаторського апарату, то вона може створити, крім прибуткової каси, ще й касу перерахунку, у якій перераховується вміст інкасаторських сумок. Банки можуть організовувати також вечірні каси для приймання від клієнтів виручки, яка надходить після закінчення операційного дня банку. Видаткові операції вечірні каси не здійснюють.

Юридичні особи та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банках, згідно з чинним законодавством повинні здавати одержану готівку, не витрачену в той самий день на поточні потреби, в установи банків для зарахування на їхні рахунки. У себе вони мають право тримати готівку тільки в межах ліміту каси, установленого відповідними установами банків. Підприємства можуть витрачати частину готівкової виручки на поточні платежі.

Ліміт залишку готівки у касі – це граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня. Прогнозування готівкового обігу здійснюється з урахуванням основних напрямів грошово-кредитної політики на основі прогнозних розрахунків балансу грошових доходів і витрат населення та касових оборотів. Для аналізу стану готівкового обігу використовується звітність банків та установ НБУ про касові обороти та залишки.

Ліміт каси встановлюється індивідуально для кожного підприємства установою банку, яка веде його поточний рахунок. Розмір ліміту визначається банком на підставі заяви-розрахунку поданої клієнтом, з урахуванням режиму роботи підприємства, його віддаленості від банку, розміру касових оборотів, порядку здавання виручки в банк тощо. Підприємствам, які мають постійну готівкову виручку із щоденним здаванням її в банк, ліміт каси встановлюєтьсяна рівні, що забезпечить йому нормальну роботу на початку наступного робочого дня. Усім іншим підприємствам ліміт каси може встановлюватися на рівні середньоденного надходження виручки або середньоденного витрачання виручки за три попередні місяці.

Установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог:

а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас);

б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня;

в) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п'ять робочих днів.

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Установи банків та податкові органи здійснюють контроль за дотриманням підприємствами лімітів залишку грошей у касах та за своєчасним і повним оприбуткуванням готівки в касах зі стягуванням штрафів за виявлені порушення.

Наявна у підприємства готівка понад ліміт каси може бути здана в установу банку, у якій відкрито основний чи додатковий поточний рахунок:

• через прибуткову денну чи вечірню касу;

• через інкасаторів НБУ чи комерційного банку;

-через підприємство зв'язку, якщо установа банку розташована в іншому населеному пункті.

Порядок та частоту здавання готівки в банк підприємство узгоджує з установою банку, яка веде його основний поточний рахунок.

Важливим моментом приймання готівки касами банків є експертиза банкнот і монет та їх обробка.

Метою експертизи є визначення справжності банкнот, їх платіжності та ступеня зносу. Експертиза на справжність банкнот здійснюється за допомогою спеціальних приладів, що дають змогу виявити особливі ознаки справжніх та фальшивих грошей. Умінню здійснювати таку експертизу касири періодично навчаються за спеціальними програмами.

Якщо банкнота визнана справжньою і має певний знос та незначні пошкодження, проте від неї залишилося не менше 3/4 початкового розміру і видимі водяний знак, номінал, літери серії та номер, вона вважається платіжною і залишається в обігу. Банкнота з істотнішими пошкодженнями вважається неплатіжною і має вилучатися з обігу. Неплатіжні банкноти підприємства не повинні приймати в платежі, але банки приймають їх для обміну на платіжні за таких умов:

• якщо не виникає сумніву в їхній справжності;

• якщо видимий номінал банкноти;

-якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята для обміну, тобто вона не становить половини і більше загального розміру банкноти.

Метою обробки готівки є формування банкнот у стандартну упаковку з єдиним для всіх банків оформленням, на якому зазначається назва банку, хто персонально формував упаковку, номінал та кількість банкнот, сума, дата. Банкноти одного номіналу формуються в одну упаковку по 100 штук, яка називається корінцем. 10 корінців одного номіналу формуються в упаковку, яка називається пачкою. Сформовані пачки обв'язуються шпагатом і пломбуються. Єдиний порядок обробки грошових знаків створює значні зручності для їх подальшого переміщення, використання, зберігання, підвищує відповідальність касирів, оскільки дає можливість швидко виявити винних у недостачі чи пропусканні фальшивих грошей в упаковках.

Розгленомо порядок видачі банками готівки.Установи банків видають готівку через свої видаткові каси протягом операційного дня в таких випадках:

• підприємствам, організаціям, установам з їхніх поточних рахунків на підставі грошових чеків установленої форми із зазначенням цільового призначення одержаної готівки;

• фізичним особам з їхніх поточних чи ощадних рахунків за видатковими касовими ордерами встановленої форми;

• індивідуальним позичальникам одержані ними позички за видатковими касовими ордерами;

• населенню при виплаті йому пенсій, допомоги, переказів з інших банків, заробітної плати працівникам даного банку, доручень пенсійних органів, інших організацій-платників чи за видатковими касовими ордерами.

Розрахункові операції банки здійснюють з урахуванням загальних принципів, на яких ґрунтується організація платіжних систем. Особливе значення для організації банками розрахункового обслуговування клієнтів мають такі принципи:

- економічні агенти (юридичні особи) — власники грошових коштів мають право вибору форми платежу (готівкою чи безготівково) та право вибору банку, в якому вони хочуть зберігати кошти і через який здійснюватимуть свої розрахунки у безготівковій формі;

- зберігання коштів у банках та переказування їх здійснюється на банківські рахунки, які відкриваються клієнтам на їх прохання за згоди банків. Кожний клієнт має право відкрити кілька рахунків у різних банках та право на збереження в таємниці стану його рахунків;

- переказ коштів чи видача готівки з рахунку здійснюються банком за розпорядженням власника в порядку визначеної ним черговості та в межах залишку коштів на рахунку;

• форма переказування банком коштів по рахунку клієнта визначається самим клієнтом відповідно до форми безготівкових розрахунків, передбаченої в його господарському договорі (контракті) з контрагентом, при невтручанні банку в договірні відносини між ними. Економічні агенти, як правило, вибирають ті форми розрахунків, які найкраще захищають їхні інтереси в кожній конкретній господарській операції;

• строк переказування банком коштів з рахунку визначається клієнтом відповідно до порядку його розрахунків з контрагентом, передбаченого в їх господарському договорі. Безготівкові платежі між господарськими агентами ґрунтуються на принципі строковості і можуть бути залежно від визначеного в договорі терміну достроковими, строковими і простроченими. Стосовно господарської операції, яка оплачується, платіж може бути: попереднім (авансовим); компенсаційним, тобто зробленим негайно після здійснення господарської операції; відстроченим, тобто здійсненим через певний строк після такої операції;

- відносини між банком і клієнтом у процесі розрахункового обслуговування будуються на засадах партнерства і взаємної вигоди і здійснюються на підставі договору про розрахункове обслуговування. У договорі передбачаються права та обов'язки сторін, а також їх відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань із фіксацією розмірів штрафів за кожне з таких порушень.

Зазначені принципи організації грошових розрахунків зумовлені закономірностями функціонування ринку і найповніше виявляються в країнах з високорозвинутими ринковими економіками. У країнах з трансформованими економіками, у тому числі і в Україні, ці принципи поступово утверджуються, і на певних етапах спостерігаються істотні відхилення від їхніх вимог у практиці організації розрахункових операцій банків.

Поштовхом у цьому напрямі стало прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків» від 18.09.2012 № 5284-VI, яким визначено три основні напрямки регулювання платіжного обороту: прав споживачів на ринку платіжних послуг, розвитку електронних платежів в Україні, фінансової незалежності та безпеки платіжної системи України. Адже, зростання частини безготівкових розрахунків – це світова тенденція: перебуваючи на рахунках банків, кошти працюють на економіку, населенню ж зручніше і безпечніше розраховуватися карткою.

Законом передбачено право НБУ щодо встановлення граничних сум розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб-підприємців, а також розширено права податкових органів щодо здійснення контролю над дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари і послуги.

Так, відповідно до Постанови Правління НБУ «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» від 06.06.2013 № 210 установлено граничну суму розрахунків готівкою:

- підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень;

- фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень;

- фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень.

Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150 000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

Обмеження готівкових розрахунків практикується в світі для збільшення надходжень до державного бюджету та зменшення сектора тіньової економіки, - а він в Україні становить, за різними даними, від 20% до 50 %.