Фінансовий механізм державного регулювання банківської діяльності в Україні.
В умовах ринкової трансформації економіки фінансовий механізм державного регулювання банківської діяльності слід розглядати як сукупність економіко правових форм, методів та інструментів, що використовує держава у процесі регулювання та за допомогою яких здійснює вплив на суб’єктів грошово-кредитного ринку, з метою забезпечення стабільного функціонування як банківської діяльності і захисту інтересів вкладників, так і економіки вцілому.
Основною складовою частиною механізму державного регулювання банківської діяльності є фінансові інструменти:
інструменти, що прямо не впливають на діяльність банківських установ та регулюють надходження та використання податків, розподіл бюджету, зовнішньоекономічну діяльність;
інструменти безпосереднього впливу на банківську діяльність, такі як використання обов’язкового резервування, облікової ставки, штрафних санкцій, страхування.
Для впровадження фінансового механізму державного регулювання банківської діяльності застосовують такі методи:
податкові;
нормативні;
коригуючі.
Центральний банк використовує нормативні та корегуючи методи. Таким чином, у процесі регулювання в Україні приймають участь Національний банк України; Міністерство доходів і зборів України; органи законодавчої влади; фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Фінансовий механізм – це система регулювання й нагляду, яка співпрацює з органами державної влади і створює формальні і неформальні правила функціонуваня банків через прямі, опосередковані та змішані методи, віддаючи перевагу інструментам, що носять непримусовий характер.
Отже, фінансовий механізм регулювання банківської діяльності спрямований на впорядкування та коригування банківської діяльності через нормативні акти, методи нагляду за їх виконанням та спрямований на підтримку ефективної і стабільної діяльності банків та захисту інтересів вкладників.
Особливості розробки стандартів Базельського комітету з питань банківського нагляду.
Комітет з банківського нагляду створено у 1974 році при Банку Міжнародних розрахунків (м. Базель, Швейцарія), до складу якого входять представники 20 країн, які були і залишаються промислово розвинутими, а тому раніше від інших відчули на собі вплив світової глобалізації.
Першим кроком на шляху до міжнародної гармонізації банківського регулювання стало прийняте у 1988 році Міжнародне наближення розрахунку капіталу відоме як Угода про капітал, або Базельська угода. Пізніше цей документ отримав ще одну назву - Базель I. У редакції 1988 року Базель I містив три основні постулати:
капітал банку складається з основного і додаткового;
банки повинні утримувати капітал для покриття кредитного ризику;
співвідношення між капіталом банку та його активами, взятими з урахуванням коефіцієнта кредитного ризику не повинно бути меншим 8%.
До 2004 року Базель 1 було запроваджено майже у 130 країнах, в тому числі і в Україні.
26 червня 2004 р. впроваджено нову Базельську угоду II, головною метою якої є створення рівних конкурентних умов для операцій кредитних інститутів на міжнародних ринках; забезпечення повної відповідності обсягу власного капіталу усієї сукупності ризиків, які супроводжують їхню діяльність; здійснення зовнішнього і внутрішнього контролю за ризиками.
12 вересня 2010 року Базельським комітетом з банківського нагляду прийнято нові норми та стандарти по структурі та якості банківських активів, що називається «Базель-Ш». Він створює умови для значного підвищення стійкості банків та їх спроможності протистояти новим фінансовим потрясінням.
Суть нових директив полягає в значному посиленні вимог до банківських резервів на покриття можливих втрат від активних операцій, а саме до банківських ліквідних резервів та їх якості. Головне положення реформи передбачає поступове збільшення до 2019 року рівня ліквідних резервів власного капіталу банківської установи з 4% до 6%. За невиконання вимог до буферного капіталу передбачаються санкції у вигляді обмежень на виплату бонусів співробітникам та дивідендів акціонерам.
Нові правила почали діяти з 1 січня 2013 року. Таким чином, у банків є 6 років на те, щоб привести свої резерви у відповідність з новими нормативами. Автори реформи розраховують, що при повторенні кризи у банків не буде необхідності звертатися за державною допомогою для порятунку від банкрутства.
«Базель ІІІ», так само, як і «Базель І» та «ІІ», визначає насамперед мінімальний розмір регулятивного капіталу, якого фінансові установи змушені будуть дотримуватися. Вимоги до розміру даного стандарту планується значно підвищити.
При цьому, відповідний регулятивний капітал необхідно буде мати не тільки для цілей банківського регулювання, але й для визначення рейтингових оцінок та підтримки ринкових котирувань акцій фінансових установ.
На перший погляд, посилилися вимоги не настільки істотно. Однак цього буде цілком достатньо, щоб слабкі та нестійкі гравці покинули фінансові ринки. Що стосується тих, хто залишається, їм доведеться залучати сотні мільярдів євро додаткового капіталу. В одній тільки Німеччині для десяти найбільших німецьких банків буде потрібно 105 млрд. євро. З огляду на це, останнім часом банки все частіше заявляють про те, що нові стандарти управління ліквідністю вимагатимуть від них різкого скорочення обсягів кредитування як фізичних, так і юридичних осіб.
Згідно з існуючими на даний момент в «Базель ІІІ» вимогами передбачається, що банківські короткострокові зобов'язання строком до 30 днів повинні покриватися ліквідними активами на 100%. Ця вимога про показник ліквідності є першим універсальним міжнародним стандартом такого роду, офіційно вона має бути введена з 2015 року. З 2011 по 2015 рік правило застосовується опціонально з тим, щоб регулятори могли вивчити його наслідки.
Аналітики стверджують, що банки вже відчувають труднощі з формуванням достатніх запасів коштів державних облігацій, які дозволять виконати нові стандарти.
За оцінками JPMorgan, якби новий стандарт був введений з кінця 2010 року, загальний дефіцит ліквідності для 28 найбільших європейських банків становив 493 млрд. євро, при цьому три провідних французьких банки – BNP Paribas, Societe Generale і Credit Agricole – виявилися б підготовленими гірше за всіх, оскільки їм бракувало 173 млрд. євро.
JPMorgan називає показники ліквідності найнеприємнішим для банків серед нових правил і вважає, що через його очікуване введення банки в середньому недоотримають 12% прибутку у 2012 році. При цьому посилення вимог до достатності банківського капіталу скоротить прибуток банків ще на 5%, а фінансова реформа Додда-Френка в США, закон про проведення якої був нещодавно підписаний президентом Б. Обамою, – на 3%.
З урахуванням цих обставин регулятори багатьох країн можуть піти на пом'якшення вимог «Базель ІІІ», які вимагають збільшення обсягу ліквідних активів банків для зміцнення позицій на випадок кризи.
Впровадження нових норм щодо вимог до структури активів та капіталу банків почалося з січня 2013 року та повністю завершиться до січня 2015 року. З січня 2016 по січень 2019 року банки повинні створити буферний резервний капітал.
Реалізація «Базеля-3» означає для багатьох банків необхідність залучення нових ліквідних коштів, в першу чергу за рахунок емісії акцій. Уряди зможуть надавати приватним банкам новий капітал до січня 2018 року.
Попередні правила Базельського комітету, який збирається чотири рази на рік з метою розробки директив і рекомендацій щодо впровадження єдиних стандартів у сфері банківського регулювання, виявилися недостатніми, щоб попередити останню фінансову кризу. Таким чином, Треті правила Базельского Комітету (Базель-ІІІ) з’явилися як відповідь на світову фінансово-економічну кризу, впроваджуватимуться протягом 2013-2019 років.
Суть правил Базель-ІІІ полягає в акцентуванні уваги на трьох аспектах банківської діяльності. А саме:
Посиленні вимог до якості капіталу (вимоги до якості регулятивного капіталу (зокрема до складових капіталу 1-го рівня) та мінімального рівня його достатності (10 % проти 8 % у ЄС), які встановлені національним банківським законодавством, є більш жорсткими ніж діючі стандарти ЄС);
Запровадженні коефіцієнту левериджу (відношення обсягу позичкових коштів до власних) на рівні 3 % та нових коефіцієнтів ліквідності: коефіцієнту ліквідного покриття та коефіцієнту чистого стабільного фінансування. Це дозволить послабити ризики ліквідності, посилити конкуренцію за надійні джерела фінансування; зміцнити банківську систему;
Реформуванні механізмів гарантування вкладів населення. Рекомендований мінімум для банків країн ЄС встановлено на рівні 100 тисяч євро (в Україні –200 тис. грн). Це дозволить досягти наступних результатів на рівні банку – стимулювання припливу депозитів, зниження ризиків раптового відпливу депозитів у разі розгортання панічних настроїв; на рівні банківської системи – посилення конкуренції на депозитному ринку, розширення і покращання якості ресурсної бази.
Введення нових міжнародних вимог Базель -3 в закордонних банках і дочірніх структурах європейських банків, що працюють на території України , почалося з січня 2013 - го і триватиме два роки. З січня 2016 року у протягом трьох років ці банки будуть також створювати буферний резервний капітал . Що стосується українських банків, то з січня 2013 банків , більш інтенсивний питання виходу на ринки і відхід з цих ринків .
Базельський Комітет також сформулював двадцять п'ять основних принципів ефективного банківського нагляду. Вони визначають критерії, за якими можна оцінити ефективність банківського нагляду і повинні застосовуватись наглядовими органами у своїй роботі. Принципи стосуються таких питань
1 - необхідні попередні умови ефективного банківського нагляду
2-5 - ліцензування банківської діяльності та погодження змін у характері власності та характері участі банку в капіталі інших організацій
6-15 - ризики банківської діяльності та пруденційні норми
16-20- методи поточного банківського нагляду
21 - вимоги щодо надання банками інформації
22 - можливості органів банківського нагляду щодо застосування заходів наглядового реагування
23-25- організація нагляду за банками, які займаються міжнародним бізнесом.