Організаційна структура банку. Органи управління банку. Права та обов’язки керівних, виконавчих та контролюючих підрозділів банків.
Організаційна структура комерційного банку визначається двома основними моментами:
структурою управління банком;
структурою його функціональних підрозділів та служб.
Згідно з положеннями законів України «Про господарські товариства» та "Про банки і банківську діяльність» структура управління кооперативними та акціонерними банками з недержавною формою власності є такою:
Рис.3.1. Структура управління банком з недержавною формою власності
Структура управління державним банком має свою специфіку. Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Держава реалізує свої права власника також через органи управління і контролю. Однак вища управлінська ланка державного банку суміщає функції вищого органу управління та спостережного органу. Структура управління державним банком є такою:
Рис.3.2. Стуктура управління державним банком
Вищим органом управління акціонерного товариства з недержавною формою власності є загальні збори акціонерів, а кооперативного банку — загальні збори учасників.
Збори вирішують стратегічні завдання в діяльності банку:
- визначення основних напрямків діяльності банку, затвердження планів діяльності та звітів про їх виконання;
обрання та відкликання голів і членів спостережної ради та ревізійної комісії;
внесення змін та доповнень до статуту банку;
затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи дочірні підприємства, порядку розподілу прибутку;
прийняття рішення про додатковий випуск акцій (для акціонерного банку) чи встановлення розміру та порядку внесення учасниками додаткових вкладів для збільшення статутного капіталу (для пайового чи кооперативного банку);
затвердження звітів і висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;
прийняття рішення про припинення діяльності банку, призначення ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу;
інші питання, що віднесені статутом банку до компетенції загальних зборів учасників.
Загальні збори скликаються щорічно, не пізніше ніж через місяць після складання балансу банку за звітний рік.
Вищим органом управління державного банку є наглядова рада. Державний банк створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України має право формувати статутний капітал державного земельного банку за рахунок грошових внесків та внесків у вигляді земельних ділянок. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності. Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.
Державна реєстрація державних банків здійснюється відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Кабінет Міністрів України здійснює управління державним банком у випадках, встановлених цим Законом, іншими законами і статутом державного банку. Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку. Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку. Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку, а також здійснює інші функції, визначені цим Законом. До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України, Президентом України і Кабінетом Міністрів України. З метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представники органів виконавчої влади та інші особи, які відповідають вимогам, зазначеним у цій статті. Термін повноважень членів наглядової ради державного банку - п’ять років.
Президент України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідного Указу. Верховна Рада України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови. Кабінет Міністрів України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови. Членом наглядової ради державного банку може бути громадянин України, який має вищу економічну або юридичну освіту, або науковий ступінь у галузі економіки, фінансів та/або права і при цьому має досвід роботи в органі законодавчої влади чи на керівних посадах центральних органів виконавчої влади України, які забезпечують формування та реалізують державну фінансову, економічну та правову політику, або в банківській установі, чи досвід наукової, практичної роботи у галузі економіки, фінансів, права. Особа, яка входить до складу наглядової ради чи іншого органу управління банку (крім державного) чи є членом сім'ї такої особи першого ступеня споріднення, або особа, яка була засуджена за зловживання у фінансовій сфері, судимість якої не погашена або не знята в установленому законом порядку, не може бути членом наглядової ради державного банку. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів.
Члени наглядової ради державного банку виконують свої функції без отримання будь-якої матеріальної винагороди. Наглядову раду державного банку очолює голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів. Засідання наглядової ради є правомочним за наявності не менше десяти його членів. Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів наглядової ради державного банку. Статут і внутрішні положення державного банку можуть передбачати порядок скликання, голосування, прийняття і оформлення рішень наглядової ради. Повноваження призначеного складу наглядової ради державного банку та/або кожного з його членів можуть припинятися відповідно за рішенням Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України щодо призначених ними осіб, але не раніше ніж через один рік з дня призначення. З дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноваження наглядової ради державного банку призупиняються.
У своїй діяльності наглядова рада державного банку керується актами законодавства України і статутом державного банку. Наглядова рада не може втручатися в оперативну діяльність державного банку. Рішення про зміну розміру статутного капіталу державного банку та припинення його діяльності приймається Кабінетом Міністрів України. При цьому Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру зміни розміру статутного фонду державного банку.
Державний земельний банк має право здійснювати операції з земельними ділянками та майновими правами на земельні ділянки відповідно до законодавства України у сфері земельних відносин та свого статуту.
Національний банк України визначає особливості видачі державному земельному банку банківської ліцензії, регулювання та нагляду за державним земельним банком з урахуванням специфіки його діяльності.
Крім функцій, які притаманні загальним зборам учасників, наглядова рада також виконує функції, аналогічні тим, що покладаються на спостережний орган банку з недержавною формою власності.
Вищий орган управління будь-якого банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні.
Виконавчим органом управління акціонерних банків недержавної форми власності є правління, а кооперативних та діючих пайових панків — рада директорів. Правління банку (рада директорів) діє на основі затвердженого загальними зборами учасників чи спостережною радою банку положення і вирішує всі питання поточної діяльності, які не належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Цей виконавчий орган діє під імені банку і підзвітний загальним зборам учасників та спостережній раді. Керує роботою виконавчого органу голова правління (голова ради директорів), який обирається чи призначається згідно зі статутом банку і має право представляти банк без доручення. Голова правління банку не може бути одночасно головою загальних зборів учасників.
Виконавчим органом державного банку є правління, повноваження якого визначаються статутом. Кандидатури голови та членів правління державного банку обов'язково узгоджуються з Національним банком України.
Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здійснює ревізійна комісія. Склад ревізійної комісії банку з недержавного формою власності затверджується загальними зборами учасників. Персональний та кількісний склад ревізійної комісії державного банку визначається наглядовою радою. Члени ревізійної комісії обираються зі складу учасників банку або їх представників за винятком працівників банку. Повноваження ревізійної комісії затверджуються статутом, а порядок її роботи визначається положенням, затвердженим вищим органом управління банку. Засідання комісії повинні проводитися у разі необхідності, але не рідше одного разу на рік. З ініціативи спостережної ради, наглядової ради чи власника істотної участі банку можуть проводитися позачергові засідання. Ревізійна комісія підзвітна вищому органу управління банком.
Завданнями ревізійної комісії є:
- контроль за дотриманням банком законодавчих та нормативних актів, що регулюють банківську діяльність;
- розгляд звітів внутрішнього і зовнішнього аудиторів, підготовка відповідних пропозицій та винесення їх на розгляд загальних зборів, спостережної ради банку, а в державному банку — наглядової ради;
- складання висновку за річними звітами та балансами банку, без якого вищий орган управління не має права затверджувати фінансовий звіт банку.
Ревізійна комісія здійснює перевірки фінансово-господарської діяльності за дорученням загальних зборів, спостережної ради, наглядової ради або на вимогу власника істотної участі. Результати перевірок доводяться до відома вищого управлінського органу банку.
Банки з недержавною формою власності за рішенням загальних зборів учасників створюють спостережний орган із самих учасників з метою цивільного керівництва роботою банку і контролю за роботою правління (ради директорів) та ревізійної комісії. Таким органом є спостережна рада, яка захищає інтереси учасників у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку.
Спостережна рада згідно з положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність» має такі повноваження:
призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів),; керівника служби внутрішнього аудиту банку;
контроль за діяльністю виконавчого органу банку;
визначення зовнішнього аудитора;
установлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;
прийняття рішення щодо покриття збитків; ;
приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, відокремлених підрозділів, затвердження їх статутів і положень;
затвердження умов оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку;
підготовка пропозицій щодо питань, які виносяться на загальні збори учасників;
- здійснення інших повноважень, делегованих загальними зборами, учасників банку.
Організаційна структура банку включає функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов'язки. Основним критерієм створення функціональних служб і підрозділів банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління або відділи (залежно від обсягу операцій та масштабності самого банку, його регіональної структури) формуються, як правило, відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних банків можуть бути неоднаковими. Так, у структурі найбільших банків України основна функціональна ланка — департаменти, окремі з яких складаються з управлінь і відділів. Найпоширенішою структурною одиницею у більшості вітчизняних банків є управління. Для малих та безфілійних банків, а також банківських філій характерною структурною одиницею є відділ.
Незалежно від виду банку, його масштабності, спеціалізації та обсягу виконуваних операцій всі вони обов'язково створюють функціональні підрозділи, які виконують базові банківські операції. Так, виконання депозитних операцій та операцій з кредитного і розрахунково-касового обслуговування вимагає створення всіма банками депозитних та кредитних підрозділів і підрозділів, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування клієнтів.
Підрозділи депозитних операцій виконують операції з мобілізації, грошових коштів від юридичних, фізичних осіб на банківські рахунки (поточні, депозитні (вкладні) тощо) та інших банків на кореспондентські і депозитні; рахунки, а саме: укладення договорів, ведення обліку та аналіз депозитних операцій, нарахування процентів на залишок коштів на банківських рахунках, надання необхідної інформації для планування ресурсів банку.
Підрозділи кредитних операцій здійснюють кредитування юридичних і фізичних осіб. Банк може надавати кредити підприємствам та організаціям, різних галузей економіки, іншим банкам, своїм філіям, населенню. Специфіка кожного виду кредиту, їх призначення, сфери використання, строк та механізм кредитування обумовлюють створення окремих структурних одиниць у рамках кредитного підрозділу. Так, відділ загальної організації кредитних операцій визначає загальну політику банку і механізм її реалізації в конкретних економічних умовах; розробляє загальну методику кредитування, оцінювання і кредитоспроможності потенційного позичальника; вивчає кредитні ризики і визначає способи їх мінімізації. Відділи короткострокового, довгострокового кредитування та кредитування населення визначають потребу в кредиті, вивчають кредитоспроможність клієнтів, укладають кредитні договори, організовують видачу, контролюють цільове використання та своєчасність погашення відповідно короткострокових, довгострокових та споживчих кредитів.
Варто зауважити, що коли та чи інша операція займає вагоме місце у структурі активних чи пасивних операцій, то відповідні відділи можуть існувати як самостійні підрозділи. Так, деякі банки організовують облік і аналіз всіх операцій з іншими банками, своїми філіями та центральним банком через і самостійний підрозділ міжбанківських операцій. Розвиток факторингових, лізингових операцій зумовлює необхідність створення відповідних підрозділів.
Окремі банки створюють підрозділи кредитного обслуговування клієнтів за масштабністю бізнесу: підрозділи кредитування малого і середнього, роздрібного, корпоративного бізнесу. Крім того, деякі банки формують самостійний підрозділ оцінювання кредитоспроможності потенційних позичальників, який займається виключно вивченням кредитоспроможності клієнтів та веде відповідну картотеку за кожним із них.
Підрозділи розрахунково-касового обслуговування здійснюють відкриття та ведення банківських рахунків на вимогу всіх категорій клієнтів, проводять безготівкові розрахунки, видачу та приймання готівки через каси панку. Активний розвиток карткового бізнесу в Україні звичайно вплинув на структуру цих підрозділів. Операції з платіжними пластиковими картками банки проводять через спеціально створені підрозділи.
Сучасні банки все частіше створюють самостійні підрозділи для комплексного обслуговування окремих клієнтів чи окремих категорій клієнтів. Найпоширенішим є створення підрозділу з обслуговування VІР-клієнтів, хоча окремі банки мають самостійні підрозділи, що обслуговують лише одного клієнта, частка якого в операціях банку є вагомою.
З метою управління ризиками всі банки за чинним законодавством створюють в обов'язковому порядку підрозділ з питань аналізу та управління ризиками і постійно діючі комітети: кредитний, комітет з питань управління активами і пасивами, тарифний комітет. З метою оперативного контролю за поточною діяльністю всі банки мають службу внутрішнього аудиту.
Підрозділ з питань аналізу та управління ризиками встановлює ліміти щодо окремих операцій, ліміти ризиків банків-контрагентів та країн банків-контрагентів; визначає структуру балансу відповідно до рішень вищої управлінської ланки банку з питань політики щодо ризиковості та прибутковості діяльності банку.
Для забезпечення додаткових заходів щодо управління ризиками і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, інвесторів банки створюють постійно діючі комітети: кредитний, тарифний та комітет з управління активами і пасивами.
Кредитний комітет має повноваження приймати рішення про наданих нового кредиту більшістю голосів. До його компетенції належить щомісячно (станом на 1-ше число) оцінювання якості активів банку та підготовки пропозицій щодо формування резерву на покриття можливих втрат від їх знецінення.
Тарифний комітет створюється з метою проведення політики банку у сфері вартості послуг, регулярного щомісячного аналізу співвідношенні! собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів. Саме цей комітет відповідає за політику банку з питань операційних доходів.
Комітет з питань управління активами і пасивами (КУАП) повинен щомісячно оцінювати собівартість пасивів і прибутковість активів та приймати рішення щодо політики процентної маржі; аналізувати ступінь відповідності активів і пасивів за строками та надавати рекомендації структурний підрозділам банку щодо їх діяльності в разі виявлення розбіжності у часі між активами і пасивами.
Служба внутрішнього аудиту створюється за рішенням спостережної ради банку з недержавною формою власності чи наглядової ради державного банку і підзвітна та підпорядкована їм. Повноваження та порядок роботи служби визначаються відповідним положенням про внутрішній аудит, який кожен банк розробляє самостійно.
На службу внутрішнього аудиту покладено виконання таких функцій:
- нагляд за поточною діяльністю банку;
- контроль за дотриманням чинного законодавства, нормативно-правових актів НБУ та рішень органів управління банку;
- перевірка результатів поточної фінансової діяльності банку;
- аналіз інформації щодо діяльності банку, професійної придатності ті дотримання повноважень посадовими особами банку;
- розроблення та надання спостережній раді банку (наглядовій раді державного банку) висновків та пропозицій за результатами перевірок;
- інші функції, пов'язані із наглядом та контролем за діяльністю банку.
Поряд з підрозділами, які виконують базові банківські операції забезпечують управління ризиками, в банківських установах створюється цілий ряд інших підрозділів, наприклад, підрозділи валютних операцій створюються в банках, що мають ліцензію на їх здійснення. Деякі банки створюють спеціальні підрозділи з роботи з окремими видами цінних паперів, наприклад векселями.
Підрозділи з управління філіями створюють, як правило, багатофілійні банки. Ці підрозділи керують діяльністю філій, відділень, контролюють правильність проведення ними кредитної політики і здійснення кредитних операцій, допомагають упроваджувати нові методи роботи, нові технології виконання окремих банківських операцій.
Сучасний банк багато уваги приділяє питанням рентабельності, ліквідності, конкурентоспроможності, а тому формує структурні підрозділи, які аналізують поточну діяльність банку, його конкурентну позицію та прогнозують діяльність банку на перспективу. Це підрозділи аналізу та прогнозування діяльності банку й маркетингових досліджень.
Банки як юридичні особи мають у своїй структурі служби, які не виконують суто банківських операцій, але їх функціонування забезпечує нормальну діяльність банківської установи. Це бухгалтерія, підрозділи роботи з персоналом, фінансовий, юридичний, адміністративно-господарський підрозділи, а також підрозділи експлуатації та програмної підтримки комп'ютерної техніки тощо. Серед таких служб деякі створюються в обов’язковому порядку згідно з нормами чинного законодавства та нормативно-правовими актами НБУ (наприклад, підрозділи, до компетенції яких входять управління ризиками та внутрішній аудит) чи з ініціативи самого банку наприклад, служба безпеки банку).
З іншого боку, сучасний банк може надавати окремі послуги без створення спеціалізованого підрозділу. Прикладом можуть бути послуги інтернет-банкінгу, мобільного та телефонного банкінгу.
Згідно з нормами Закону України «Про господарські товариства» визначення конкретної організаційної структури банку є компетенцією загальних зборів учасників. Однак вищий управлінський орган може передавати вирішення цього питання іншим органам управління (спостережній раді, правлінню банку). Функціонування окремих служб і підрозділів регламентується відповідними внутрішніми положеннями банку, які регламентуються відповідним органом управління.