18. Організаційно-правові основи функціонування Національного банку України.

На сучасному етапі правовий статус Національного банку України визначається на двох рівнях: конституційному і спеціальному законодавчому.

Згідно з Конституцією Національний банк України – це центральний банк держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці. Конституція України, визначаючи особливий статус НБУ, установила повноваження Верховної Ради України і Президента України стосовно формування Ради Національного банку і призначення на посаду та звільнення з посади голови Національного банку.

Так, ст. 99 Конституції зазначає, що грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави ѕ Національного банку України. Ст. 100 визначає повноваження Ради Національного банку України, яка розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.

На законодавчому рівні правове становище НБУ регулюється спеціальним законом «Про Національний банк України», який був ухвалений Верховною Радою України 20 травня 1999 р. Стрімкий розвиток банківської системи обумовив необхідність прийняття окремого закону про центральний банк країни, який би підвищував його відповідальність за забезпечення стабільності грошової одиниці, чітко окреслював його статус і місце в системі органів державної влади.

Статус і принципи діяльності Національного банку України визначені Основним Законом держави. Статті, які стосуються функціонування Національного банку, вміщені у двох розділах (4 і 5), присвячених законодавчій і виконавчій владам (Ст. 93, 99, 100). Це не випадково, оскільки йдеться про центральний банк держави, який очолює її національну фінансово-кредитну систему. Також Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншими законодавчими актами.

Основний зміст правового статусу НБУ становлять його функції та повноваження. Національний банк України як орган держави зі спеціальним статусом реалізує функції держави, виконуючи вимоги законодавчих актів.

Аналіз законодавства, що регулює банківську діяльність, дає підстави зробити висновок, що для вдосконалення правового стану Національного банку України і його контрольних повноважень потрібно розмежувати контрольні повноваження Ради НБУ, як органу внутрішнього банківського контролю, та Комісії НБУ з питань нагляду і регулювання діяльності банків, як органу зовнішнього банківського контролю.

Наявність владних повноважень є найважливішою ознакою правового статусу Національного банку України. Це означає, що НБУ має право встановлювати обов'язкові для виконання правила і норми та контролювати їх виконання. З організаційного погляду важливим є факт того, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам та іншим законодавчим актам України. Відповідно до ст. 93 Конституції України Національному банкові надане право законодавчої ініціативи.

Національний банк за своїм правовим статусом є однією з найважливіших інституцій держави. Він не входить до жодної з гілок влади. Свою діяльність здійснює на засадах незалежності та економічної самостійності. Проте цей головний орган банківської системи - Національний банк підзвітний Президентові України та Верховній Раді України в межах їхніх конституційних повноважень.

Підзвітність НБУ означає:

– призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку Верховною Радою України за поданням Президента України;

– призначення та звільнення Президентом України половини складу Ради Національного банку ст. 106, п. 12 Конституції України;

– призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради Національного банку;

– доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного банку;

– надання Президентові України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

Рада Національного банку України відповідно до ст. 100 Конституції України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.

Важливо наголосити, що правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді, крім Президента України, народних депутатів України, Кабінету Міністрів України, Конституція наділяє також і Націо­нальний банк України (ст. 93, п. 1 Конституції України - Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України). Надання цього права Національному банку свідчить про вищий ступінь його значущості у системі державних інституцій.

Суттєве значення для ефективного функціонування НБУ мають його взаємовідносини з Кабінетом Міністрів України. Ці державні органи проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розроблення і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку. НБУ підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, доки вона не су­перечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України. Голова Національного банку або за його дорученням один із заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів з правом дорадчого голосу. Отже, НБУ як орган держави є рівноправним партнером державного органу виконавчої влади — Кабінету Міністрів України.

Отже, НБУ– це центральний банк України, єдиний емісійний центр держави, державний орган грошово–кредитного та валютного регулювання, нагляду за КБ, особливий центральний орган державного управління. НБУ є юридичною особою (ст.4), має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні і стат.к–л у розмірі 10 млн.грн (ст.3), який є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань НБУ. Джерелами формування стат.к–лу є доходи його кошторису, а при необхідності– ДБУ. одержання прибутку не є метою діяльності НБ (ст.5). Кошторис видатків Національного банку на кожний рік затвер­джується Радою НБУ. Цей самий орган затверджує Основні напрями грошово-кредитної політики Національного банку.

Викладеним вище не обмежуються правові основи функціонування НБУ. Як юридична особа він діє на підставі Статуту Національного банку України, затвердженого постановою Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 р.

Умовно сферу дій НБУ можна поділити на дві частини.

1. Економічна політика країни й уряду в цілому (участь у розробленні, обговоренні та реалізації економічної політики і програм уряду).

2. Сфера безпосередньої діяльності банку: гроші, кредит, капітал, цінні папери, іноземна валюта та інші цінності.

У Законі України «Про Національний банк України» зазначено, що у сфері своєї безпосередньої діяльності банк наділений повною незалежністю. Це означає, що будь-який орган законодавчої чи виконавчої державної влади не має права давати вказівки обов'язкового характеру центральному банку держави.

Незалежність Національного банку полягає в тому, що НБУ відповідно до основ бюджетної та економічної політики формує грошово-кредитну політику. Уряд розробляє економічну і фінансову політику, яку затверджує парламент. Національний банк на її основі самостійно розробляє відповідну монетарну політику та фінансові інструменти її реалізації. Національний банк повинен підтримувати економічну програму уряду доти, доки вона не суперечитиме виконанню основної функції НБУ - забезпечення стабільності власної грошової одиниці (ст. 99 Конституції України).

Проте незалежність Національного банку не обумовлює відсутності співпраці між центральним банком, урядом і парламентом, а також іншими державними інститутами. Названі державні органи повинні погоджувати між собою економічні дії та політику, яку вони проводять у країні. Це, в першу чергу, стосується економічної програми уряду, бюджету і принципів грошово-кредитної політики, що їх розробляє центральний банк. Юридичне визначена незалежність Національного банку обов'язково повинна підкріплюватися його економічною незалежністю. Тому ст. 4 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що НБУ є самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а в певних випадках - також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, інших банків, а ті не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно перебирають такі зобов'язання.

Особливість статусу Національного банку України полягає в тім, що, з одного боку, він входить до структури органів держави як автономний орган, до сфери регулювання якого належить банківська система держави, а з іншого - НБУ є звичайною, економічно самостійною юридичною особою, що має статутний капітал, може від свого імені набувати права і нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем у суді.

Як один з органів державного управління Національний банк наділений важливими і дуже широкими повноваженнями, однак його діяльність має й певні обмеження. Так, Національному банку забороняється:

- бути акціонером або учасником банків та інших підприємств і установ;

- проводити операції з нерухомістю, крім тих. що пов'язані безпосередньо із забезпеченням діяльності Національного банку та його установ;

- здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає функціям Національного банку.

Водночас ці обмеження не стосуються набуття з метою покриття заборгованості Національного банку будь-яких прав та активів за умови їх відчуження в найкоротший строк, а також участі в капіталах інших підприємств, установ, що забезпечують діяльність Національного банку. НБУ як особливий орган державного управління має переважне та безумовне право задовольняти вимоги, що ґрунтуються на здійсненому рефінансуванні банку в установленому законом порядку та за якими вже настав час погашення.

Отже, на сьогодні організаційно-правові засади діяльності Національного банку України законодавчо врегульовані на достатньо високому рівні, і НБУ посідає належне місце в системі центральних банків європейських країн.