Тема 1. Теоретичні основи аналізу банківської діяльності

ПЛАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

1.1. Предмет, об’єкти, суб’єкти аналізу та його завдання.

1.2. Види аналізу та їх класифікація.

1.3. Метод та прийоми економічного аналізу.

1.4. Інформаційне забезпечення аналізу діяльності банку.

1.5. Організація аналітичної роботи в банку.

1.1. Предмет, об’єкти, суб’єкти аналізу та його завдання

Управління діяльністю комерційних банків базується на попередньо отриманих даних аналітичної роботи. Аналіз операцій бан­ків є одним з найважливіших напрямків економічної роботи.

Аналіз банківських операцій на макрорівні потрібний Національному банку для вивчення та прогнозування ситуацій на фінансовому та кредитному ринках країни, стійкості та надійності як банківської системи в цілому, так і окремих банків, їх груп у різних регіонах, контролю за виконанням банками встановлених стандартів і нормативів, а також для визначення основних напрямків грошово-кредитної політики.

Не менш важливим є й аналіз банківської діяльності на мікрорівні як один із етапів економічної роботи банку. Ця робота спрямована на управління його активними та пасивними операціями. При цьому чим більший банк, тим вагоміше значення має правильна організація його роботи, забезпечення нормального й ефективного функціонування. Це пов’язано з розвитком пайової (акціонерної) форми власності у банківському секторі економіки.

Робота банків на комерційних умовах визначає орієнтацію їх діяльності на максимізацію їх прибутку, перегляд традиційних форм і методів проведення операцій, регулярний аналіз ефективності їх здійснення.

Аналіз діяльності банків — це комплексне вивчення комерційної або іншої діяльності окремих банків, їх угруповань або бан­ківської системи в цілому, яке полягає в пошуку необхідної інформації, її обробці та економічній інтерпретації отриманих результатів з метою прийняття управлінських рішень.

Основною метою аналізу діяльності банку є пошук резервів підвищення ефективності роботи банківської установи, максимізація його прибутку за мінімізації ризику.

Об’єкт дослідження — конкретні банківські установи, їх філії або підрозділи.

Предмет дослідження — сукупна діяльність комерційного банку та окремі її напрямки (кредитні, валютні операції, розрахун­ково-касове обслуговування, операції з цінними паперами).

Суб’єктами аналізу є як самі комерційні банки, так і інші кредитні установи, а саме: НБУ, банки-кореспонденти, реальні та потенційні клієнти, аудиторські фірми, податкові органи, місцеві та центральні органи влади.

З позиції самих комерційних банків ставляться такі завдання:

• оптимізація структури активних та пасивних операцій з метою максимізації прибутку;

• контроль за дотриманням установлених НБУ економічних нормативів;

• мінімізація всіх видів банківських ризиків;

• визначення фінансової стійкості банку;

• підтримання його ліквідності та платоспроможності.

З позиції банківських клієнтів основними завданнями є:

• визначення фінансової стійкості та надійності банку;

• оцінка якості та вартості обслуговування;

• визначення спектра послуг, що надаються банком;

• доцільність та перспективність подальших стосунків з банком.

З позицій НБУ основними завданнями є:

• контроль за дотриманням економічних нормативів;

• зниження ризикованості банківських операцій;

• аналіз фінансової стійкості та платоспроможності банків другого рівня.

Перед аудиторськими фірмами постають такі основні завдання:

• перевірка достовірності аналітичного обліку та фінансової звітності;

• перевірка правильності розрахунків окремих показників;

• оцінка перспектив розвитку банку та ймовірності його банкрутства.

Схематично суб’єкти аналізу діяльності комерційних банків можна подати таким чином (рис 1.1.)

Рис. 1.1. Основні суб’єкти аналізу діяльності комерційних банків

Незважаючи на існування різних напрямків та критеріїв аналізу, методика читання та аналізу балансу банку повинна бути єдиною, щоб забезпечити зіставлення одержаних у процесі аналізу даних.