Ключі від квартири

Дисконтні облігації набули поширення в будівельній сфері України, однак адекватною заміною корпоративних облігацій так і не стали. Як борговий інструмент українські компанії воліють використовувати поширені купонні облігації. По-перше, їхню оптимальну вартість розрахувати простіше, ніж дисконтних. По-друге, самі покупці віддають перевагу купонній облігації з фіксованим доходом (тобто заздалегідь обумовленими відсотковими платежами), оскільки операції з ними менш ризиковані.

Інша справа — будівельні фірми: під дисконтні облігації вони зобов’язуються надати житлоплощу на суму, що дорівнює номінальній вартості папера, тобто більшу, ніж власник папера за неї заплатив. Проте найчастіше емітенти не надають обіцяного житла після закінчення терміну обігу облігації, а виплачують номінальну вартість паперів. Зведені за рахунок таких кредитів квадратні метри будівельники розпродують іншим клієнтам, зазвичай дорожче, ніж обіцяли покупцям облігацій. Емісія таких паперів у першому півріччі 2005 року становила 47-48% випущених корпоративних облігацій.

Утім, українські банки потроху починають придивлятися до дисконтних облігацій. 2003 року такі папери випустив банк «Форум». Як розповіли в компанії, у такий спосіб вдалося уникнути нарахування й виплати відсотків, що для банку виявилося дуже зручним.

Вранці гроші, ввечері стільці

Більш непередбачувані, ніж погода, хіба що виграші в казино. Вперше ф’ючерсні контракти на погоду Чиказька фондова біржа запустила кілька років тому, і сьогодні ними успішно торгують найбільші майданчики світу. Причому інструменти використовуються в цілком конкретних цілях: вони знижують цінові ризики за акціями компаній, які найбільше потерпають від примх природної стихії, насамперед сільськогосподарських та енергетичних.

Деривативи (ф’ючерси, опціони, форварди, свопи) з’явилися на початку 70-х років минулого століття й одразу ж були визнані інвесторами як гарний страховий і спекулятивний інструмент. Обсяг біржового й позабіржового ринку деривативів давно переступив межу світового ВВП. Деривативами називають цінні папери, які надають право або накладають зобов’язання придбати якісь активи (акції, облігації, товар, валюти тощо) в майбутньому.

Оскільки деривативи — це надбудова над базовим активом, яка для нього є вторинною, їх назвали похідними. А завдяки часовому лагу, тобто відстроченню угоди, деривативи також почали називати інструментами термінового ринку. Вони дають агентам ринку можливість застрахуватися від ризиків, пов’язаних зі зміною ціни активів, їх фізичної присутності на ринку, підвищенням відсоткових ставок або курсу валют etc. Простіше кажучи, за допомогою похідних інструментів можна змоделювати будь-яке поєднання дохідності й ризиковості за активами, тому їх застосовують як інвестори для мінімізації портфельних ризиків, так і спекулянти.

Світова практика свідчить, що деривативи активно розвиваються, коли в країну приходять довгі гроші страхових, керуючих компаній та пенсійних фондів. Наприклад, у Росії ринок деривативів становить 17% загального обсягу торгів фондового ринку. Найактивніше, за словами голови ради директорів ІК «Тройка Диалог Украина» Олега Шейка, в Росії розвивається ринок ф’ючерсів на валюту, товари, акції та індекс фондової біржі РТС, а також опціони на ф’ючерси на акції. Найімовірніше, саме ці види похідних інструментів у першу чергу зацікавлять вітчизняні компанії.

Примітно, що в Україні дозволено застосування деривативів, є навіть відповідні правила ДКЦПФР. Має Україна й досвід використання деривативів — здебільшого на товарному ринку. Зокрема, форвардні угоди поширені на ринках нафтопродуктів та сільгосппродукції.

Опціони часто використовують гравці ринку телекомунікацій. Наприклад, Івано-франківська телекомунікаційна компанія ТТК, головний конкурент Укртелекому в Західному регіоні, кілька років тому випустила опціони на позачергове встановлення телефонних номерів. Ці опціони дотепер котируються на ПФТС й УМВБ, що, втім, свідчить швидше не про наявність ринку термінових угод, а про можливість спекуляцій зв’язківців на телефонних номерах. Водночас Укртелеком уже двічі реалізовував опціони на покупку акцій компанії, що, напевно, можна вважати своєрідним початком розвитку ринку деривативів.

А ось термінові угоди на валюту поки що недоступні ані банкам, ані промисловим компаніям. Нацбанк дозволяє укладати ф’ючерсні угоди з валютами, однак тільки в межах офіційного курсу НБУ, тому в умовах фіксованої гривні питання про хеджування валютних ризиків відпадає само по собі.

Головна причина того, що український фондовий ринок дотепер не бачив поширених у світі інструментів, — низький рівень розвитку ринку. «Похідні інструменти є ознакою «повного ринку», коли можна отримати будь-який варіант грошових потоків під будь-які специфічні потреби, — розповідає начальник аналітичного відділу ІК «Конкорд Капітал» Костянтин Фісун. — В Україні про повний ринок говорити поки що зарано: він надто малий, неліквідний, і в таких складних інструментах, як деривативи, просто немає потреби».

На думку Олега Шейка, зародження вітчизняного ринку деривативів гальмують «проблема зростання ринку (тобто відсутність попиту) і правова незахищеність сторін угод». «Наявних правил випуску й обороту фондових деривативів цілком достатньо для роботи з цими інструментами, — погоджується Олег Андронов. — Проблема в тому, що ці правила жодним чином не захищають інтереси сторін у суді в разі невиконання зобов’язань». Інакше кажучи, виконання умов угод за участю деривативів зараз залежить лише від доброї волі сторін.

Крім того, деривативи можуть стати великим головним болем для держави. Розвиток ринку деривативів, напевно, почнеться з позабіржових операцій, оскільки для операцій на біржі необхідна інфраструктура, яку біржі розвиватимуть тільки за стабільного попиту на ці інструменти. Робота з деривативами — крок ризикований, і, найімовірніше, з їхньою появою слабкий український ринок захлинеться у спекулятивних атаках. У тій самій Росії, за словами Олега Шейка, частка спекулятивних угод у загальному обсязі торгів деривативами сягає 50%. А допоки українські біржі таки вирішать зайнятися терміновими оборудками, ринок не раз струсонуть дії спекулянтів, і тоді в агентів ринку може зовсім зникнути бажання використовувати деривативи. Утім, це найпесимістичніший сценарій, до того ж суто гіпотетичний.

Час появи в Україні того чи іншого фондового інструмента спрогнозувати неможливо, оскільки важко передбачити, коли ці інструменти справді знадобляться агентам ринку.