Науково-технологічні пріоритети Критичні технології

Реалізація завдань інноваційної модернізації національної економіки потребує ретельної інвентаризації існуючого в Україні потенціалу вітчизняних технологій і визначення на цій основі науково-технологічних пріоритетів, реалізація яких вимагає першочергової уваги з боку держави. Йдеться про визначення критичних технологій, наявність яких має ключове значення для вирішення нагальних проблем соціально-економічного розвитку та національної безпеки держави. Основні показники продукції, виготовленої за критичними технологіями, мають відповідати світовому рівню чи перевищувати його. Найважливіші критичні технології найчастіше мають міжгалузеву значущість і є базою для технологічного оновлення виробництва, доведення його до конкурентоспроможного рівня.

З урахуванням реальної соціально-економічної ситуації в Україні критеріями віднесення технологій до категорій критичних мають бути:

• здатність найближчим часом вирішити проблеми виробництва продуктів харчування, лікарських препаратів, медичної техніки та забезпечення ними населення;

• здатність забезпечити радикальне зниження рівня енергоємності основних виробничих галузей України та залежності від імпорту енергоресурсів;

• здатність відігравати провідну роль у забезпеченні відповідного рівня обороноздатності;

• високий ступінь актуальності, загальнодержавна значущість для розвитку галузей народного господарства, спрямованість на розв’язання критично-важливих державних проблем та задоволення першочергових національних потреб.

У кожному пріоритетному напрямі технологічного розвитку має бути відповідна сукупність критичних технологій. Доцільно вважати “критичними” тільки технології, що реалізуються в найближчі 10 років. Їх слід обов’язково враховувати під час розробки та уточнення прогнозу і програм соціально-економічного розвитку, а також програми діяльності Кабінету Міністрів України на відповідний проміжок часу. Зазначені документи повинні містити не тільки перелік критичних технологій, але й механізми їхнього фінансування та реалізації. Отже, формування переліку й реалізація національних критичних технологій мають стати важливим аспектом державної політики інтенсифікації технологічного розвитку країни.

Світова практика вказує на необхідність йти шляхом уникнення розпорошення коштів та їхньої концентрації на найрезультативніших напрямах. У зв’язку з цим використання пріоритетних технологій потребує фінансово-економічного обґрунтування доцільності державної підтримки кожного з проектів та обмеження їхньої кількості відповідно до ресурсних можливостей.

Відповідно до здійсненої експертизи до основних науково-технологічних пріоритетів України віднесено такі напрями.

Ресурсозберігаючі технології

Провідне місце в науково-технічній та інноваційній діяльності мають посідати пріоритетні науково-технічні розробки, пов’язані зі здійсненням досліджень, спрямованих на збереження та розвиток природних і виробничих ресурсів країни. Низка високотехнологічних розробок цього напряму, створених останніми роками в Україні, за умови їхнього широкомасштабного впровадження можуть забезпечити значний економічний ефект і підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Це, зокрема, технологія спалювання високозольного низькосортного вугілля в циркулюючому киплячому шарі, а також принципово нова газопаливна апаратура. Враховуючи обмежені запаси в Україні ресурсів паливно-енергетичного комплексу, ці наукові досягнення є надзвичайно актуальними з точки зору його ефективного функціонування та позитивного впливу на економіку країни.

Нові матеріали та види продукції

Останнім часом підвищується рейтинг здобутків українських вчених у сфері нанотехнологій, що дозволяють конструювати об’єкти, здатні з молекулярною точністю забезпечити значне поліпшення властивостей матеріалів та підвищення продуктивності приладів і обладнання. На основі нанотехнологій створюються матеріали з принципово новими властивостями та визначально високими характеристиками. В установах НАН України вперше у світовій практиці за допомогою методів нанотехнології порошкових матеріалів отримано дрібнозернистий спечений титанат барію з відносною щільністю 99,9% та розміром зерен 0,3 мкм. Ці параметри роблять виготовлену кераміку перспективною для мініатюризації багатошарових конденсаторів. Через формування специфічної графітоподібної наноструктури доведено можливість отримання вуглецевих плівок надвисокої твердості, які мають бути перспективним матеріалом для застосування у вузлах тертя записувальної та зчитувальної апаратури.

Біотехнології

З цього пріоритетного технологічного напряму в Україні проводяться перспективні розробки. Завдяки фундаментальним дослідженням у галузі біотехнології, а також розробці та впровадженню одержаних результатів отримано нові лікарські препарати та біологічно активні речовини, у т. ч. протипухлинний препарат “Мебіорон”, вже випробуваний у клінічних умовах. Надалі слід сконцентрувати увагу на забезпеченні успіху зазначених ліків на ринку.

Ракетно-космічні та авіакосмічні технології

Україна має значні можливості для прогресу в розвитку ракетно-космічних та авіакосмічних технологій. Переконливими доказами цього є серійне освоєння принципово нових моделей літаків, які справедливо вважаються найперспективнішими моделями XXI століття. З 22 базових технологій ракетно-космічної галузі Україна володіє 17. Особливо вагомими є дослідження різних типів спорадичного сонячного випромінювання, зокрема іоносферно-плазмосферної та іоносферно-магнітосферної взаємодії, у т. ч. під час збуджень природного походження (сонячні затемнення, спалахи тощо). Результати цих досліджень є важливою інформацією для визначення змін кліматичних умов життєдіяльності на Землі, що особливо важливо для підвищення ефективності сільського господарства.

Технології оборонно-промислового комплексу

Одним з принципових шляхів економічного розвитку України є використання унікального інноваційного потенціалу її оборонно-промислового комплексу (ОПК), носіями якого є науковці - фахівці багатьох науково-дослідних інститутів та конструкторських бюро. Наявність всесвітньовідомих вітчизняних наукових шкіл в ОПК є унікальним інтелектуальним ресурсом, який держава має ефективно задіяти у своєму економічному розвитку.

Поєднання наукового потенціалу країни з можливостями її ОПК, вибір науково обґрунтованих пріоритетів технологічного розвитку ОПК, концентрація ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку - це основні принципи реформування оборонно-промислового комплексу України з метою перетворення його на високотехнологічний наукомісткий сектор економіки.

Попри незадовільний стан бюджетного фінансування галузі, завдяки зваженій зовнішньоекономічній діяльності й використанню альтернативних ресурсних джерел, підприємствам та установам ОПК України вдалося не тільки зберегти, але й практично без державних інвестицій розвинути окремі напрями, критичні для розробки високотехнологічної продукції.

Енергозберігаючі технології

Серед стратегічних завдань інноваційної політики 20042015 pp. - глибокі якісні перетворення в енергетичному секторі економіки. Це питання, що належить до найскладніших в економічній політиці, великою мірою визначає національну безпеку держави. Україна задовольняє свої потреби у природних енергоресурсах за рахунок власного їхнього видобутку приблизно на 45%. У більшості країн світу рівень енергетичної самозабезпеченні такий самий або навіть нижчий. Проблема полягає в іншому - неприпустимо низькій ефективності використання енергоносіїв та відсутності диверсифікації джерел їхнього імпорту. Низькою є ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів. Енергоємність ВВП в Україні значно вища, ніж в економічно розвинутих державах. Це наслідок деформованої структури виробництва та енергоспоживання, високого рівня тонізації економіки, використання застарілих виробничих фондів енергетики та ряду інших причин.

Найбільш серйозним недоліком є повільне впровадження енергозберігаючих технологій. Це питання не набуло в Україні державної ваги. Предметно ним ніхто не займається.

Важливого значення набуває невідкладне формування законодавчої бази стосовно загальних правил та процедур комерційного обліку на всіх стадіях виробництва та споживання паливно-енергетичних ресурсів.