Приклад розв’язку

Нехай Україна має 20 млн. працездатного населення з середньою заробітною платою 2400 $/рік. Якщо половина з них стане безробітними, зарплата зросте до 3000 $/рік. Для Польщі відповідні дані - 10 млн., 3000 $/рік та 4200 $/рік.

Формат розрахунків щодо міграційних процесів є ідентичним за логікою з розрахунком, пов’язаним з рухом капіталу. Результати розрахунків зведено у таблицю 3.2.2, а графічну інтерпретацію відображено на рисунку 3.2.1.

Таблиця 3.2.2

Результати розрахунків щодо міграційних процесів

Країни	До міграції			Після міграції
	виробництво	дохід власників робочої сили	дохід власників інших факторів виробництва	виробництво	дохід власників робочої сили	дохід власників інших факторів виробництва
Україна	abcdef=60	af=48	bcde=12	abcd=54	abdefh=50,4	c=9,72
Польща	іjk=42	jk=30	і=12	efhgіjk=47,52	k=25,2	іjg=17,28

Виграш світу g+h=0,48+0,12=0,6 млрд. дол., з яких g – за рахунок припливу робочої сили в Польщу, h – за рахунок ефективності використанні української праці.

Обсяг емігруючого з України у Польщу населення обсягом 2 млн.чол., розраховано через систему відповідних рівнянь; напрям міграції пояснюється різницею у рівнях середніх ЗП.

Кейс Нові акценти політики доходів11

У вересні 2000 р. 189 країн-членів ООН визначили ключові цілі та завдання розвитку світової цивілізації, відомі як “Цілі Розвитку Тисячоліття”. Адаптація глобальних світових орієнтирів до національних умов забезпечує принципову можливість їхнього використання в Стратегії економічного та соціального розвитку України до 2015 р.

При цьому цілі, які визначаються запропонованою стратегією, більш амбітні. Вони визначають вищі орієнтири розвитку, досягнення яких дозволить нашій державі якнайшвидше інтегруватися у світові глобальні процеси. Вихід української економіки на траєкторію сталого зростання створює необхідні матеріальні передумови для використання результатів стабілізації та зростання задля забезпечення відчутних змін у задоволенні життєвих потреб населення.

Протягом 2004-2015 pp. має бути досягнуто послідовне та стійке зростання показників, що характеризують рівень споживання населення, забезпечення можливості надання соціально важливих послуг, здійснено реформування найважливіших секторів соціальної сфери і на основі цього створені сприятливі умови для поліпшення демографічної ситуації та тендерних відносин, підвищення якості людського потенціалу.

Реалізація цих завдань потребує невідкладної перебудови соціальної сфери. Якщо чинна модель економічної політики зорієнтована переважно на захист соціально вразливих верств населення, то логіка нової стратегії передбачає принципову корекцію політики доходів - перенесення основних акцентів соціальної політики насамперед на працюючу частину населення. Нинішнє заниження вартості робочої сили, як і недостатній рівень соціальних витрат, відчутно гальмує розвиток внутрішнього ринку, динаміку економічних процесів. Практично повністю втрачено стимулюючу функцію заробітної плати, її вплив на розвиток виробництва, науково-технічний прогрес. Економіка, що базується на низькій вартості робочої сили, не забезпечує високих стандартів споживання, процесів нагромадження, якісного відтворення робочої сили. За таких умов стримується й розвиток житлово-комунальної та соціальної сфер, зокрема формування страхових фондів, ресурсів пенсійного забезпечення та освіти.

У реалізації політики доходів першорядного значення набуває державне стимулювання випереджального (порівняно з темпами ВВП) зростання заробітної плати. У відповідності з позицією МОП ціна праці в сучасних ринкових відносинах не може залежати тільки від попиту та пропозиції. Істотне значення має соціальний фактор. Тому найважливішим пріоритетом є розробка ефективних механізмів, що включають елементи державного регулювання з врахуванням взаємодії соціальних партнерів та стану на ринку праці. Сфера державного впливу має охоплювати, крім забезпечення мінімальних соціальних гарантій в оплаті праці, і регулювання заробітної плати у бюджетній сфері, а також тарифне регулювання через механізм соціального партнерства, удосконалення системи соціальних податків і внесків.

У політиці доходів не повинно бути місця для реанімації зрівнялівки. Долати диспропорції, що склалися, треба не штучним обмеженням верхньої планки доходів заможних верств населення, а навпаки - їхньою легалізацією та виведенням з тіні, розширенням прошарку приватних власників (у т. ч. землі), які активно займаються підприємництвом. Стимулювання людей до володіння приватною власністю та її ефективний захист – один з принципових пріоритетів політики доходів. При цьому слід враховувати, що громадяни з високим та середнім рівнем доходів будуть здатні дедалі більшою мірою оплачувати значну частку послуг у сфері охорони здоров’я та освіти, соціального страхування.

Таблиця 3.2.3

Середньомісячна номінальна та реальна заробітна плата

Роки	Номінальна заробітна плата, грн.	У% до попереднього року
		Номінальна заробітна плата	Реальна заробітна плата
1995	73	514,2	110,6
1996	126	171,4	96,6
1997	143	113,7	96,6
1998	153	107,2	96,2
1999	178	115,7	91,1
2000	230	129,6	99,1
2001	311	135,2	119,3
2002	376	121,0	118,2
2003	462	122,8	115,2

Життєво важливою справою є забезпечення випереджального розвитку соціальних інститутів (освіти, медицини, культури) та відповідного зростання соціальних інвестицій, безпосередньо спрямованих на розвиток людини. Найближчими роками необхідно посилити адресну підтримку малозабезпечених сімей, яка замінить нинішню соціально несправедливу і вкрай неефективну систему пільг, субсидій та компенсацій. Адресність соціальної допомоги має стати важливим інструментом скорочення рівня бідності. Дієвим важелем у цьому може стати і система обов’язкового соціального страхування, зокрема пенсійного.

Справа великої політичної, економічної та соціальної ваги - зміцнення позицій середнього класу, питома вага якого в майбутньому має скласти не менше 45-50% від загальної кількості населення. Одночасно повинна скоротитися частка людей, що має доходи, нижчі за прожитковий мінімум.

Становлення середнього класу передбачає перехід до нової моделі споживання, тобто до таких стандартів, які забезпечуватимуть гідний рівень життя і стимулюватимуть розвиток внутрішнього ринку, трудової та підприємницької активності населення. Це, зокрема, якісне житло, висока забезпеченість товарами тривалого користування, доступність якісних медичних, побутових, освітянських послуг тощо.

Становлення середнього класу відбуватиметься за рахунок збільшення стійкого прошарку власників нерухомого майна, земельних ділянок і акцій, прискореного розвитку малого та середнього бізнесу, фермерських господарств, посилення законодавчого захисту інтелектуальної власності і зміцнення на цій основі соціальних позицій та доходів представників науково-технічної інтелігенції, діячів культури й освіти, фахівців середньої ланки управління, фінансистів та менеджерів.