3. Форми та види кредиту.

Єдиної класифікації форм і видів кредиту не існує. Форми кредиту можна розглядати в залежності від характеру позичкової вартості; кредитора і позичальника; цільових потреб позичальника, та інших ознак.

Залежно від позичкової вартості доцільно розрізняти товарну, грошову і змішану форми.

Товарна форма кредиту – історично передує його грошовій формі. В сучасній практиці ця форма кредиту використовується як при продажі товарів в розстрочку, так і при оренді майна (лізинг), прокаті речей. Практика свідчить про те, що кредитор, що надає товар в розстрочку платежу, відчуває потребу в кредиті, причому головним чином в грошовій формі. Можна зазначити, що там, де функціонує товарна форма кредиту, її рух часто супроводжується і грошовою формою кредиту.

Грошова форма кредиту – якщо кредит надано в грошовій формі, і його повернення було здійснено також грошима, то така угода представляє собою грошову форму кредиту.

Якщо кредит був наданий у формі товару, а повернений грошима, чи навпаки (наданий грошима, а повернений у вигляді товару), то має місце змішана форма кредиту.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями. В умовах ринкової економіки основними видами кредиту, які набули поширення у господарській практиці, є: міжгосподарський, банківський, державний, споживчий. Особливим різновидом є міжнародний кредит (зовнішньоекономічний), який поділяється на фірмовий, банківський та урядовий.

Міжгосподарський кредит – це кредит, що у відносинах між суб’єктами господарювання. До нього відносять:

- комерційний кредит; Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів – зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається.

- дебіторсько-кредиторську заборгованість;

- аванси покупців;

- тимчасову фінансову допомогу;

- лізинг. Лізинговий кредит – це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Об’єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно. Суб’єктами лізингу може бути лізингодавець (суб’єкт господарювання, що є власником об’єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб’єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об’єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво, або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).

- облігаційні позики підприємств, розміщені серед юридичних осіб.

Банківський кредит виникає тоді, коли однією із сторін кредитної угоди є банк. Як найпоширеніший вид кредиту, розглянемо його більш детально.

Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Принцип забезпеченості кредиту означає недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є:

- власні кошти банків;

- залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках;

- залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові;

- міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів. Кредити надаються позичальникам для здійснення заходів, пов’язаних із розвитком виробництва та товарообороту; інвестиційною діяльністю; задоволенням споживчих потреб; іншими напрямками функціонування господарської діяльності. Забороняється використання позичальниками кредитів на покриття збитків; формування та збільшення статутного фонду комерційних банків; придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Кредити, що отримані за рахунок централізованих ресурсів НБУ не можуть бути спрямовані на конвертування національної валюти в валюту інших держав; на викуп державного майна; використання не за цільовим призначенням, що обумовлене в кредитній угоді.

Класифікація (види) банківського кредиту:

1. За призначенням розрізняють позики для фінансування:

- інвестиційних проектів;

- комерційних угод.

2. За цільовим спрямуванням:

- виробничий (що використовується у сфері виробництва і реалізації сукупного суспільного продукту);

- споживчий.

3. За терміном користування:

- короткострокові – умовно до 1 року;

- середньострокові – від 1-го до 5-ти років;

- довгострокові – понад 5 років;

4. За строками надання позики:

- строкові – з чітко визначеним порядком їх використання і фіксованим терміном погашення;

- до запитання – це кредити, що видаються на невизначений термін і погашаються на першу вимогу кредитора;

- прострочені кредити – термін повернення яких закінчився, а борг ще не повернуто кредитору;

- відстрочені (пролонговані) – кредити, стосовно яких банк прийняв рішення про перенесення сплати боргу на пізніший строк.

5. За забезпеченням:

- забезпечені заставою (ломбардні) – майном, майновими правами, цінними паперами;

- гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи – поручительство, свідоцтво страхової компанії);

- незабезпечені (бланкові).

6. За ступенем ризику:

- стандартні;

- з підвищеним ризиком.

7. За методом надання:

- одноразові;

- перманентні;

- гарантійні.

8. За характером повернення:

- з разовим поверненням позики – в день, що визначений у кредитному договорі;

- достроково – за вимогою кредитора або за бажанням позичальника;

- поступовим поверненням кредиту рівномірними внесками (у розстрочку) – пов’язане зі специфікою діяльності – надходженням виручки або після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

- поступовим поверненням кредиту періодичними внесками (з регресією платежів) – передбачає погашення однаковими внесками частини основного боргу протягом періоду кредитування і значної частини – після закінчення терміну дії кредитної угоди.

9. За характером і способом оплати процентів:

- з фіксованою ставкою;

- з «плаваючою» ставкою – в умовах інфляції;

- дисконтні позики, коли виплата процентів здійснюється наперед – використовується для ненадійних позичальників.

10. За схемою надання:

- відповідно до кредитної лінії (в обумовлених межах при потребі);

- револьверні (з автоматичним поновленням);

- контокорентні (відкривається спеціальний активно-пасивний рахунок);

- овердрафт (різновид контокоренту, але з кредитним лімітом).

11. Залежно від кількості кредиторів:

- кредити, що надаються одним банком (двосторонні);

- консорціальні кредити, що надаються консорціумом банків;

- паралельні кредити надаються одному клієнту кількома банками на однакових умовах.

Державний кредит – це кредит, одним із учасників якого є держава в особі уряду чи місцевих органів самоврядування. Найчастіше державний кредит має форму державної позики, коли держава виступає в ролі позичальника. Використовуються залучені кошти на покриття дефіциту бюджету чи на кредитну допомогу окремими суб’єктам. Цей кредит не має цільового призначення, а напрямки використання цих коштів вирішуються позичальником.

Споживчий кредит – кредит, який надається юридичним і фізичним особам на споживчі цілі. Кредиторами з споживчого кредитування можуть бути як банки, так і небанківські фінансово-кредитні установи, а також юридичні і фізичні особи.

Міжнародний кредит – це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. При міжнародній формі кредиту склад учасників кредитної угоди не міняється, в кредитні відносини вступають ті ж суб’єкти – банки, підприємства, держава і населення, проте відмінною ознакою даної форми є приналежність одного з учасників до іншої країни. Залежно від кредитора, міжнародний кредит поділяється на:

- фірмовий;

- банківський;

- урядовий.