Тема 11. Кредит у ринковій економіці

План

1. Кредит як форма суспільних відносин.

2. Ознаки кредиту у ринковій економіці.

3. Форми та види кредиту.

4. Банківський кредит та його класифікація.

5. Суть процента та процентний ризик.

1. Кредит як форма суспільних відносин

Формою руху позичкового капіталу є кредит.

Кредит – це побудований на довірі специфічний тип економічних відносин, які виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення, платності, строкового використання. В даному визначенні віддзеркалюється сутність; принципи кредитування і характер кредитних відносин.

Сутність кредиту розкривають його функції:

1) перерозподільча (за допомогою кредиту вільні грошові капітали та доходи підприємств, домогосподарств, держави акумулюються і перетворюються на позичковий капітал);

2) емісійна;

3) прискорення процесу концентрації та централізації виробництва і капіталу (здійснюється на основі використання акцій і облігацій корпоративної форми власності, злиттів компаній тощо);

4) сприяння економії витрат обігу (через використання безготівкових розрахунків та зміни готівки кредитними грошима);

5) обслуговування кредитом інноваційного процесу розвитку малих і середніх виробничих структур, підготовки та перепідготовки відповідних кадрів;

6) регулювання макроекономічних процесів;

7) Контрольна.

Основні принципи кредитування: цільовий характер; матеріальна забезпеченість, строкове використання, платність і своєчасне повернення.

2. Ознаки кредиту у ринковій економіці

У світовій економічній науці погляди на сутність кредиту розвивалися за двома основними напрямами. Натуралістична концепція тлумачила кредит як спосіб перерозподілу існуючих цінностей, її пред­ставники вважали, що кредит не може створювати капітал, він тільки переносить його від кредитора до позичальника. При цьо­му стадія акумуляції тимчасово вільних капіталів є необхідним атрибутом кредитних відносин.

Пасивну роль кредиту не сприймають прихильники капіталотворчої теорії. Вони вважають, що кредит не тільки перено­сить, але й створює капітал, відіграє вирішальну роль в розвитку економіки. Основні положення цієї концепції зводяться до на­ступного: виходячи з нерівномірності кругообігу і обороту капі­талу природною є поява відносин, які усувають невідповідності між часом виробництва і часом обороту коштів, вирішують від­носні протиріччя між часом накопичення коштів і необхідністю їх використання у господарстві. Такими відносинами є кредит.

Слово «кредит» має два змістові значення – як «позика» або «борг» та «вірю», «довіряю». Тому й розглядати його сутність можна у двох площинах. Отже:

Кредит – це тип економічних відносин, що побудований на довірі.

Кредит – це форма руху грошового капіталу, яка забезпечує перетворення власного капталу кредитора у позичковий капітал позичальника і здійснюється на визначених умовах. Ці умови на практиці функціонують як «принципи кредитування». До них відносять:

- поверненість;

- платність;

- строковість;

- забезпеченість;

- цільовий характер використання;

- добровільність.

Основними ознаками відносин, що становлять сутність кредиту є:

- при наданні кредиту позичальник лише реалізує право тимчасового користування наданими коштами, а об’єкт кредиту залишається у власностікредитора. Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника;

- кредитні відносини завжди є добровільними й рівноправними;

- кредитні відносини реалізуються лише тоді, коли співпадають економічні інтереси кредитора і позичальника щодо конкретних параметрів позики. Неодмінною економічною передумовою існування кредиту є функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини між суб’єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові кошти не здійснюють кру­гообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу;

- учасники кредитних відносин мають бути економічно самостійними: позичальник зобов’язаний надати кредитору економічні й юридичні гарантії повернення боргу, а кредитор може задовільнити потреби позичальника;

- кредитні відносини завжди вартісні, але нееквівалентні. Нееквівалентність посилює роль чинника платності (оплати процентів за користування кредитом). Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повин­на бути повернена з виплатою відсотків. Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує по­вернення кредитору не тільки позиченої вартості, а й відсотків за користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості пози­чати гроші.

- кредитні відносини характеризуються поверненням. Без нього кредит втрачає свою сутність. Безпосередній термін повернення кредиту визначається особливістю кругообігу індивідуального капіталу позичальника та формуванням у нього доходів. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бу­ти повернений кредитору третьою особою – гарантом, поручите­лем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зро­бити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повер­тається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

Як бачимо, сутність кредиту складна і має різні площини аналізу, її пізнання ускладнено великою кількістю проявів креди­ту.

В економічній теорії існує кілька поглядів на основу кредиту (товарне виробництво, кругооборот капіталу, принципи кредитування, позичковий процент). На наш погляд, основою кредиту є умова його повернення. Вона виражає двосторонній процес, вона однаково важлива як для кредитора так і для позичальника. Повернення є специфічною властивістю, що притаманна всім кредитним відносинам. таким чином сутність кредиту можна визначити як рух вартості на засадах повернення в інтересах суспільних потреб.