5.Міжнародний ринок боргових зобов’язань.

Міжнародний кредит використовується в основному для кредиту­вання зовнішньої торгівлі та у вигляді довгострокових кредитів для пев­них потреб.

Кредитування зовнішньої торгівлі охоплює кредитування експор­ту та кредитування імпорту.

Розрізняють такі форми кредитування експорту:

а) форма купівельних авансів, які надають країни-експортери іно­земним виробникам;

б) форма банківського кредитування: надання кредитів під товари в країні експортера; надання позик під товари в дорозі; надання кредиту під товари або товарні документи в країні імпортера; бланкові кредити, не забезпечені товарами, які отримують експортери від банків, з якими вони мають міцні зв’язки або участь у капіталі.

Кредитування імпорту має дві форми:

а) комерційного кредиту;

б) банківського кредиту.

Комерційні кредити поділяються на:

а) кредит за відкритим рахунком, який надається за угодою, згідно з якою експортер записує на рахунок імпортера у вигляді боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується по­гасити кредит у встановлений термін;

б) вексельний кредит, коли експортер, укладаючи угоду на продаж товару в кредит, виставляє переказний вексель (трату) на імпортера. Останній, отримавши товарні документи, акцептує трату (бере зобов’я­зання оплатити вексель в указаний термін).

Банківські кредити на імпорт бувають таких видів:

а) акцептний кредит видається, якщо імпортер згоден оплатити трату експортера. Перед настанням терміну оплати імпортер вносить в банк суму боргу, а банк в цей термін погашає його зобов’язання перед експортером;

б) акцептно-рамбурсний кредит, суть якого полягає в тому, що банк імпортера в межах узгоджених лімітів кредитування виставляє без­відкличні акредитиви на банк експортера, котрий зобов’язується акцеп­тувати трати й оплатити їх з настанням терміну. Після відвантаження то­вару експортер скеровує платіжні й товарні документи до свого банку. Ос­танній акцептує переказний вексель і виплачує експортерові вартість това­ру. Потрібні для цього кошти банк експортера отримує через переоблік трати на світовому грошовому ринку. Коли настане термін оплати, остан­ній тримач трати пред’являє її до оплати банкові експортера, який здійс­нює платіж за рахунок відшкодування, отриманого від банку імпортера.

Серед нових методів фінансування експорту необхідно від­значити:

а) Пряме банківське кредитування іноземних покупців, пошире­ною формою якого сьогодні є відкриття банками кредитних ліній для оплати зовнішньоторговельних угод. Різновидністю кредитної лінії є поновлювана (роловерна) кредитна лінія, яка застосовується у кредитних операціях Євровалютного ринку.

б) Фінансування зовнішньоторговельних операцій на основі факторингу.

Факторинг - це придбання банком або спеціалізованою факторин­говою компанією права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язан­нями здебільшого у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи надані послуги. Підприємство-постачальник (експортер) поступається факторинговій фірмі правом отримання платежів від платників за постав­лені товари. Своєю чергою, факторингова фірма чи банк бере на себе вимоги клієнта до боржників і зобов’язується повертати йому гроші у міру їх надходження від боржників або оплатити йому всю суму під час укладення угоди. За здійснення факторингових операцій експортер вно­сить плату, передбачену угодою. Вартість факторингу може бути дещо вищою від відсотків за кредит, оскільки сюди входить не лише плата за кредит, а й вартість інших послуг.

в) Кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі фор­фейтингу.

Форфейтинг - це купівля банком - форфейтором в експортера векселів, акцептованих імпортером. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик неоплати зобов’язань та разо­вого збору за зобов’язання купити векселі експортера.

Серед інших кредитно-фінансових засобів стимулювання експор­ту можна відзначити лізингові операції та кредити за компенсаційними угодами.

Лізинг є різновидністю орендних операцій і являє собою довго­термінову оренду машин, обладнання, споруд виробничого призначення тощо. Під час лізингових операцій орендодавець купує вищеназвані това­ри і передає їх за угодою орендареві для виробничого використання, збері­гаючи право власності на них до кінця угоди. Оплачується оренда части­нами протягом всього її терміну. Отже, оренда є своєрідною формою отримання кредиту.

Набуває поширення надання банками довгострокових кредитів за компенсаційними угодами, які базуються на взаємних поставках товарів на однакову суму. Найчастіше суть цієї операції полягає в тому, що якась країна отримує від іншої в кредит на довгий термін (15-20 років) машини, обладнання тощо і в рахунок погашення кредиту здійснює зустрічні по­ставки продукції, виробленої на цьому обладнанні.

Важливою формою міжнародного кредиту є міжурядові позики, які надаються за рахунок засобів державного бюджету у вигляді допомо­ги. Вони можуть бути безвідсотковими або з невисокою відсотковою ставкою, надаватись на пільгових умовах. Наприклад, в 1945 р. США на­дали Великобританії урядову позику в сумі 750 млн. дол. на 50 років з розрахунку 2% річних за умови відміни валютних обмежень та інших перепон для проникнення американського капіталу в стерлінгову зону. Сьогодні значні міжурядові позики надаються країнам, що розвиваються, у формі програм “допомоги”.

Розвиненість кредитних відносин є невід’ємною умовою функ­ціонування ринкової економіки. Кредитом називають рух позикового капіталу.

Міжнародний кредит - це кредит, де кредиторами і позиковцями виступають різні держави, тобто рух позикового капіталу в сфері міжна­родних економічних відносин.

Як економічна категорія міжнародний кредит виражає відносини, які склалися між кредиторами і позиковцями різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Суб’єктами цих відносин є держави та державні органи, кредитні організації, нефінансові заклади, а також інші юри­дичні та фізичні особи.

Міжнародний кредит виконує низку важливих функцій:

1. Забезпечує перерозподіл між країнами фінансових і матеріаль­них ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню.

2. Посилює нагромадження в межах всього світового господарст­ва за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фі­нансування капіталовкладень в інших країнах.

3. Прискорює реалізацію товарів.

У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню мас­штабів торгівлі. Водночас він може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Надмірне залу­чення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платоспроможність позиков­ців внаслідок сплати величезних відсотків за кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною при­зупинення їх економічного зростання.

Форми міжнародного кредиту можна класифікувати за різними принципами:

1. За призначенням розрізняють кредити:

• зв’язані ;

• фінансові .

Зв’язані кредити мають цільовий характер, закріплений в кре­дитних угодах. До них належать:

• комерційні кредити, які надаються для закупівлі певних видів товарів чи оплати послуг;

• інвестиційні - для будівництва конкретних об’єктів, на прямі капіта­ловкладення, погашення зовнішньої заборгованості, придбання цінних паперів;

• проміжкові - для обслуговування змішаних форм вивезення капіталів, товарів та послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт.

Фінансові кредити не мають цільового призначення. До них належать:

• єврокредити;

• облігації: з фіксованою та плаваючою відсотковою ставкою; з варантом; конвертовані облігації;

• євроноти;

• єврокомерційні папери та інші фінансові інструменти.

Джерелом єврокредитів є ресурси Євровалютного ринку. Такі кредити, як правило, надають великі банки на строк 5-10 років на умовах “рол овер” (роловерний кредит). Весь договірний строк ділиться на періоди по 3-6 місяців, а тверда відсоткова ставка встановлюється лише для першого періоду. Для кожного наступного вона коректується з враху­ванням зміни цін та валютних курсів на міжнародному грошовому ринку. Відсоткова ставка за роловерними кредитами складається з двох частин - базової ставки і маржі. За базу приймаються відсоткові ставки за три- або шестимісячними міжбанківськими депозитами на відповідному ринку, наприклад, LIBOR у Лондоні.

Для довідки: ЛIБОР (LIBOR) - ставка, запропонована на Лон­донському міжбанківському ринку депозитів. Це ставка відсотка, за якою провідні банки Лондона надають позиковий капітал у певній валюті або валютній одиниці іншим банкам. Вона служить базовою ставкою для ба­гатьох операцій на міжбанківському ринку позикових капіталів. Маржа коливається від 0,25 до 2%.

Конвертовані облігації за певних умов можна обміняти на акції компанії - боржника за попередньо встановленим курсом.

Варант - окремий документ, який дає право його власнику на покупку акцій протягом зазначеного строку за фіксованим курсом.

Євроноти - короткострокові та середньострокові зобов’язання з плаваючою відсотковою ставкою.

Єврокомерційні папери - зобов’язання приватних корпорацій, які ви­пускаються на 3-6 місяців з невеликою маржею до відповідної базової ставки міжнародного грошового ринку.

2. За джерелами:

- зовнішнє кредитування;

- внутрішнє кредитування.

3. За формою надання:

- товарні;

- валютні.

4. За строками міжнародні кредити поділяються на:

- надстрокові - добові, тижневі, до трьох місяців;

- короткострокові - до 1 р.;

- середньострокові - 1-5 років;

- довгострокові - понад 5-7 років.

Перший з них використовується для термінових операцій; дру- гий - переважно в зовнішній торгівлі товарами споживчого призначення, матеріалами, сировиною, продуктами харчування та у обміні послугами; третій - для експорту машин і обладнання; четвертий - для фінансування інвестицій в інфраструктуру та виробничу сферу, для великомасштабних проектів.

5. За валютою позики:

- у валюті країни-позичальника;

- у валюті країни-кредитора;

- у валюті третьої країни;

- у міжнародній грошовій одиниці (СДР, ЕКЮ тощо).

6. За забезпеченістю:

- забезпечені (товарними документами, цінними паперами, векселями, нерухомістю тощо);

- бланкові - під зобов’язання боржника.

7. За формою надання:

- готівкові;

- акцептні;

- депозитні сертифікати;

- облігаційні позики.