2.Попит та пропозиція у міжнародній економіці.

Сукупний попит та сукупна пропозиція у МЕ трактуються широко як попит та пропозиція товарів одночасно на мікрорівні та макрорівні, у державних та міжнародних масштабах.

Сукупний попит (aggregate demand, AD) – обсяг виробництва товарів, який споживачі готові колективно придбати при існуючому рівні цін.

Сукупний попит висувається з середини країни та з-за кордону: з середини — з боку споживачів (підприємств, домашніх господарств та уряду) та місцевих інвесторів, а з-за кордону — з боку іноземців. Відповідно, він складається з закупівель товарів підприємствами (виробниче споживання), людьми (особисте споживання). Урядом (державне споживання), внутрішніх капіталовкладень та експорту товарів за кордон.

Сукупна пропозиція (aggregate supply, AS) – обсяг виробництва товарів, який виробники готові колективно запропонувати на ринок при існуючому рівні цін.

Сукупна пропозиція забезпечується з середини країни та з-за кордону — місцевими та іноземними виробниками. Відповідно сукупна пропозиція складається з внутрішнього виробництва товарів, визначеного тим чи іншим способом, та їх імпорту з-за кордону.

Предметом прикладання сил сукупного попиту та сукупної пропозиції у МЕ є товар, який трактується широко, як уся сукупність матеріальних та нематеріальних предметів, запропонованих для продажу. У більш вузькому сенсі товар є вихідною категорією товарного виробництва, яке прийшло на зміну натуральному господарству характеризується виробництвом товару не лише і не стільки для власного споживання, скільки на продаж.

Товар (commodity good) – предмет, який задовільняє будь-яку суспільну потребу і вироблений для обміну, тобто який має цінність, котра встановлюється в процесі його обміну на інші товари.

Правильне для національної економіки припущення, що усі товари продаються і купуються на ринку, є неправильним для МЕ. Здатність виробити продукт ще не означає, що вн стане товаром, тобто, що його хто-небудь купить. Здатність виробити товар для внутрішнього ринку не означає, що вн буде визнаний товаром на міжнародному ринку, тобто його куплять за кордоном. Товари можуть не продаватись за кордоном з причини їх неконкурентоспроможності, що у принципі можна виправити, з причини неможливості поставити їх на закордонний ринок, Їх принципової неторговельностІ. Тому з точки зору міжнародної мобільності усі товари поділяються на торгові та неторгові.

Товар торговий (tradable good) – товар, який може рухатись між різними країнами.

Товар неторговий (nontradable good) – товар, який споживається в країні, де і був виготовлений, і не переміщується між країнами.

Торгові товари діляться на такі 2 групи:

• експортні товари, які складаються з товарів реального експорту - тих, що продаються та вивозяться за кордон, та субститутів експорту — тих вітчизняних товар, які у даний момент продаються на внутрішньому ринку, але при бажанні можуть бути продані за кордон;

• імпортні товари, які складаються з товарів реального імпорту - тих, що купуються та ввозяться з-за кордону, та субститутів імпорту — тих національних товарів, якими при бажання можна замінити імпортні товари.