5.Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі: кількісні обмеження, приховані методи торгової політики, фінансові методи торгової політики.

Більшість сучасних заходів регулювання зовнішньої торгівлі відносяться до нетарифних обмежень.

1. Кількісні обмеження - це адміністративна форма нетарифного державного регулювання торгового обороту шляхом встановлення кількості і номенклатури товарів, дозволених для експорту чи імпорту. Ці обмеження можуть встановлюватись за рішенням уряду однієї країни або на підставі міжнародних угод, які координують торгівлю певним товаром.

Розрізняють такі кількісні інструменти нетарифних обмежень:

1.1. Квотування (контингентування) - це кількісний нетарифний захід обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або вартісною сумою на певний період часу; квоти можуть бути:

• за напрямом дії - експортні, імпортні;

• за охопленням - глобальні, групові, індивідуальні;

1.2. Ліцензування передбачає видачу імпортеру або експортеру уповноваженим державним органом спеціального дозволу (ліцензії) на вивезення або ввезення певного товару у встановленій кількості протягом встановленого терміну. Механізми розподілу ліцензій: аукціон -продаж ліцензій на конкурсних засадах; система дійсних переваг - закріплення урядом ліцензій за певними фірмами пропорційно розмірам їх імпорту за попередній період або пропорційно структурі попиту з боку національних імпортерів; розподіл ліцензій на позаціновій базі - видача урядом ліцензій тим фірмам, які продемонстрували свою здатність здійснити імпорт або експорт найбільш ефективним способом. Ліцензії можуть набувати таких форм:

• генеральна - дозвіл на ввезення або вивезення певного товару протягом року без обмеження кількості угод;

• глобальна - дозвіл завезти або вивезти певний товар без обмеження кількості або вартості у будь-яку країну протягом визначеного проміжку часу;

• автоматична - дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера або імпортера заявки на товар, яка не може бути відхилена органом державної влади;

• разова - письмовий дозвіл строком до 1 року на ввезення чи вивезення, який видається урядом конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторгової угоди.

1.3. "Добровільні" обмеження - це кількісне обмеження експорту, яке базується на зобов’язанні одного із партнерів добровільно обмежити або не збільшувати обсяг експорту товару на певний період часу в обумовлених міжурядовими угодами розмірах.

2. Методи прихованого (адміністративного) протекціонізму, які являють собою чисельні (до декількох сотень) різноманітні бар’єри немитного характеру, які споруджуються на шляху торгівлі органами центральної та місцевої влади. Основними з них є:

2.1. Внутрішні податки і збори - це методи, скеровані на підвищення внутрішньої ціни імпортного товару і зниження тим самим його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку. Вони можуть бути прямими (податок на додану вартість, акцизний податок тощо) та непрямими (збір для реєстрації, на митне оформлення тощо);

2.2. технічні бар’єри - це введення таких національних, адміністративних, технічних та інших норм і правил, які перешкоджають ввезенню товарів з-за кордону. Наприклад, вимоги про дотримання національних стандартів, спеціальне упакування і маркування тощо.;

2.3. Вимоги про вміст місцевих компонентів - законодавчо встановлена частка кінцевого продукту, яка повинна бути вироблена національними виробниками, якщо такий продукт призначається для продажу на внутрішньому ринку;

2.4. Державні закупки - це прихований метод торгової політики, згідно з яким державні органи і підприємства повинні купувати певні товари лише у національних фірм, навіть незважаючи на те, що вони дорожчі за імпортні.

3. Фінансові методи торгової політики передбачають дискримінацію проти іноземних компаній на користь національних виробників та експортерів, тобто вони призначені для стимулювання експорту. Найширше використовуються наступні:

3.1. Субсидії - це грошові виплати, скеровані на підтримку національних товаровиробників та непряму дискримінацію імпорту. За характером виплат вони поділяються:

• прямі - безпосередні виплати експортеру різниці між його витратами і отриманим доходом одразу після здійснення ним експортної операції;

• непрямі - це приховане дотування експортерів шляхом надання пільг в оподаткуванні, пільгових умов страхування, позик за ставками, нижчими за ринкові, повернення імпортних мит тощо;

• внутрішні субсидії - це метод, який передбачає бюджетне фінансування виробництва всередині країни товарів, які реально конкурують з імпортними;

• експортні субсидії - це метод стимулювання експорту шляхом бюджетних виплат національним експортерам, що дозволяє їм продавати товар іноземним покупцям за цінами, нижчими, ніж на внутрішньому ринку;

3.2. Кредитування - це метод, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними виробниками. Воно може здійснюватись у формах:

• субсидованих кредитів національним експортерам - від державних банків під ставку відсотку, нижчому за ринковий;

• державних кредитів іноземним імпортерам - при дотриманні ними зобов’язань купувати товари лише у фірм країни, яка надала такий кредит (зв’язаний кредит);

• страхування комерційних ( неспроможність імпортера оплатити поставку) та політичних ( неочікувані дії уряду, які не дозволяють імпортеру виконати свої зобов’язання перед експортером) експортних ризиків національних експортерів;

3.3. Демпінг - продаж товарів на зовнішньому ринку за цінами, нижчими нормального рівня цін, який існує в цих країнах. Демпінг може здійснюватись за рахунок державних субсидій експортерам або за рахунок зацікавлених фірм. Демпінг може мати одну з таких форм:

• спорадичний демпінг (епізодичний) - це епізодичний продаж надлишкових товарів на зовнішній ринок за зниженими цінами;

• навмисний демпінг - тимчасовий експорт товарів за цінами нижчими, ніж ціни внутрішнього ринку або навіть нижчими, ніж витрати виробництва;

• постійний демпінг - постійний експорт товарів за цінами, нижчими справедливих;

• зворотній демпінг - завищення цін на експорт у порівнянні з цінами продажу цих товарів на внутрішньому ринку;

• взаємний демпінг - зустрічна торгівля двох країн одним і тим же товаром за заниженими цінами.