2.6.Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва.

У 1948 році американський економіст Пол Самуельсон довів теорему вирівнювання цін на фактори виробництва (Factor Price Equalization Theorem), яка отримала назву теореми Хекшера-Оліна-Самуельсона - міжнародна торгівля призводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори виробництва у торгуючих країнах.

Гомогенний капітал - це капітал, який має однакову продуктивність та ризикованість; гомогення праця - це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності; гомогенна земля - це земля з однаковою родючістю, станом грунтів тощо.

Для доведення теореми про вирівнювання відносних цін на фактори виробництва скористаємось графіком, зображеним на рис.5.1.

Рис. 5.1. Вирівнювання відносних цін на фактори виробництва.

Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва базуєтьсяна тих самих припущеннях, що і теорія Хекшера-Оліна. Відповідно до вихідних умов ціна праці (w), виражена через ціну капіталу ( r ), - відносна ціна праці як фактора виробництва (w/r) - відкладена по горизонтальній осі, а ціна товару 1, виражена через ціну товару 2, - відносна ціна товару 1 (P₁/P₂) - по вертикальній осі.

При відсутності торгівлі відносна ціна праці як фактора виробництва у країні 1 становить OG, а у країні 2 - OI. Відповідно відносна ціна товару 1 у країні 1 становить OF, а у країні 2 - OD. До початку торгівлі ринкова рівновага у країні 1 досягається у точці А, а у країні 2 - у точці В. Оскільки співвідношення (w/r) до початку торгівлі нижче для країни 1 та вище для країни 2, це означає, що країна 1 має відносну перевагу у виробництві трудомісткого товару 1, а країна 2 - у виробництві капіталоємного товару 2.

Внаслідок міжнародної торгівлі країна 1 починає спеціалізуватись на виробництві трудомісткого товару 1, і тому відносний попит на працю в цій країні буде зростати, що, у свою чергу, призведе до зросту відносної ціни праці (w/r), а це - до зросту відносної ціни (P₁/P₂) товару 1 у цій країні.

Оскільки країна 2 буде спеціалізуватись на виробництві капіталоємного товару 2, відносний попит на капітал у цій країні буде зростати, що призведе до до зросту відносної ціни капіталу (r/w) або, що те ж саме, до падіння відносної ціни праці (w/r). Це, у свою чергу, призведе до зросту відносної ціни (Р₂/Р₁) товару 2 у цій країні або, що те ж саме, до падіння відносної ціни (P₁/P₂) товару 1.

Точки А та В починають просуватись назустріч одна одній доти, поки не зливаються у точці С, у якій відносна ціна товару 1 в обидвох країнах збалансується у точці Е, що призведе до вирівнювання відносної ціни праці в обидвох країнах, витраченої на його виробництво, у точці Н.

Отже, вирівнювання в результаті міжнародної торгівлі відносних цін на товари (або: досягнення відносною ціною на товар рівноважного стану) призводить до вирівнювання відносних цін і на фактори виробництва, за допомогою яких ці товари були вироблені.

Доведення цієї ж теореми стосовно абсолютних цін на фактори виробництва передбачає, що міжнародна торгівля вирівнює абсолютний рівень зарплат, які сплачуються за однакові види праці, та процентної ставки, яка виплачується на однаковий тип капіталу, у торгуючих країнах.

Недоліки теорії Хекшера-Оліна та Хекшера-Оліна-Самуельсона випливають із припущень, на яких вони базуються:

• Два товари продукуються в обидвох країнах. Але відмінності у факторах виробництва, необхідних для створення цих товарів можуть бути настільки значними, що їх відносна ціна не буде зрівноважуватись.

• Технологія у торгуючих країнах однакова. Але країна, яка володіє більш досконалою технологією, може мати одночасно і вищу відносну ціну праці, і вищу відносну ціну капіталу порівняно з країною, в якої технологія примітивніша.

• Існує абсолютна внутрішня мобільність факторів виробництва та товарів. Але цього немає у дійсності через природні (транспортні витрати) та штучні (прописка, реєстрація) перешкоди, які створюються на шляху міжгалузевого руху факторів виробництва та товарів.

• Міжнародний рух факторів виробництва відсутній. Теорії не враховують постійні динамічні коливання у забезпеченості країн факторами виробництва - міграцію робочої сили, міжнародний рух капіталу, торгівлю технологією, - які є характерною рисою сучасної міжнародної економіки.

• Теорема вирівнювання цін на фактори виробництва описує повністю статичний світ, розкриваючи фактори, що впливають на макроекономічну рівновагу у певний момент часу.

• Теорема не враховує, що абсолютні розміри факторів виробництва різні у різних країнах, і тому абсолютні розміри доходів на капітал будуть більші у тій країні, у якій капіталу більше, ніж у тій, у якій його менше. Тому досягнення у результаті міжнародної торгівлі повного вирівнювання цін на фактори виробництва

До переваг теорії різної відносної забезпеченості факторами виробництва, складається із двох взаємозв‘язаних теорем - теореми Хекшера-Оліна та теореми вирівнювання цін на фактори виробництва, можна віднести те, що вона є важливим інструментом аналізу міжнародної економіки, який наочно показує та доводить принцип загальної рівноваги, якому повинен підпорядковуватись економічний розвиток.

Неокласична концепція Хекшера-Оліна виявилась зручноюдля пояснення причин розвитку торгівлі між метрополіями та колоніями, коли в обмін на сировинні товари, які надходили у розвиненні країни, назад вивозились машини, обладнання, капітал.

Концепція Хекшера-Оліна використовувалась для пояснення переваг країн у експорті окремих видів продукції в сучасних умовах.

Висновки:

1. Згідно теорії Хекшера-Оліна у країнах спостерігається тенденція експортувати товари, для продукування яких використовуються надлишкові фактори виробництва та, навпаки, імпортувати товари, для виробництва яких необхідні відносно рідкісні фактори.

2. Згідно теорії Хекшера-Оліна-Самуельсона у міжнародній торгівлі, за відповідних умов, простежується тенденція до вирівнювання “факторних цін”.

3. Теорія факторів виробництва пояснює виробництво товарів як результат використання первісних елементів - факторів виробництва. Класична економічна теорія виділяє три основних фактори: працю, землю та капітал.

4. Експорт товарів може бути замінений переміщенням факторів виробництва.

5. Під ціною фактора розуміється винагорода, яку отримує власник фактора за його використання. Для праці - це заробітна плата, для капіталу - процентна ставка, для землі - рента.